Аналіз прибутку і рентабельності

Характеристика показників прибутку

Фінансовим результатом діяльності підприємства є показник прибутку. Прибуток – це частина чистого доходу підприємства, створеного прибавочною працею.

Значення прибутку велике не тільки для підприємства, але і для формування державного бюджету. Зміна прибутку відбувається за рахунок внутрішніх і зовнішніх факторів, тому систематичний аналіз формування, розподіли і використання чистого прибутку вкрай необхідний.

Мета аналізу – визначення реальної величини чистого прибутку, стабільність основних елементів балансового прибутку, тенденції їхньої зміни. Для досягнення цієї мети в процесі аналізу по показниках прибутку вивчаються:

- виконання плану і динаміка;

- фактори їхнього формування і зміни;

- якість прибутку;

- резерви росту;

- тенденції розподілу прибутку.

Результати аналізу використовуються для прийняття економічних рішень, вибору кращого варіанта інвестицій, розвитку діяльності підприємства.

У процесі аналізу використовуються форми бізнес-плану «Розрахунковий баланс доходів і витрат» (фінансовий план), № 1 «Баланс», № 2 «Звіт про фінансові результати», № 3 «Звіт про рух коштів», № 4 «Звіт про власний капітал».

У господарській діяльності підприємств використовуються наступні показники прибутку:

1 прибуток на одиницю продукції;

2 балансовий прибуток;

2.1 прибуток від реалізації продукції (товарів, послуг);

2.2 прибуток від іншої реалізації;

2.3 доходи і витрати від позареалізаційних операцій:

2.3.1 по цінних паперах;

2.3.2 штрафи, пени, неустойки, отримані і сплачені;

2.3.3 прибуток і збитки минулих років;

2.3.4 надходження боргів і дебіторської заборгованості;

2.3.5 поповнення фондів спеціального призначення;

3 оподатковуваний прибуток;

4 пільговий прибуток;

5 прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

6 чистий прибуток.

Прибуток на одиницю продукції визначається як різниця між ціною і повною собівартістю. Використовується при плануванні рівня рентабельності одиниці продукції.

Балансовий прибуток – фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства і дорівнює алгебраїчній сумі показників (2.1 + 2.2 + 2.3).

Прибуток від реалізації продукції дорівнює різниці між виторгом від реалізації (за винятком ПДВ і акцизів) і повною собівартістю реалізованої продукції.

Показники 3 – 6 використовуються при аналізі формування податків і розподілу прибутку.

Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)

Зміна прибутку від реалізації продукції відбувається під впливом наступних факторів: зміни обсягу реалізації; зміни структури реалізації; зміни відпускних цін на сировину, матеріали, паливо, енергію, транспорт; зміни рівня витрат матеріальних і трудових ресурсів.

Методика формалізованого розрахунку факторних впливів наступна:

1. Розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації продукції ():

, (3.29)

де В₁ – прибуток звітного періоду (року);

У₀ – прибуток базисного періоду (року).

2. Розрахунок впливу на прибуток відпускних цін на реалізовану продукцію :

, (3.30)

де - реалізація в звітному році в цінах звітного року (p – ціна виробу, q – кількість виробів);

- реалізація в звітному році в цінах базисного року.

3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції () (обсяг в оцінці по базовій собівартості)

, (3.31)

де - прибуток базисного року;

- коефіцієнт росту обсягу реалізації продукції;

, (3.32)

де Z_1,0 - фактична собівартість реалізованої продукції за звітний рік у цінах і тарифах базисного року;

Z₀ - собівартість базисного року.

4. Зростання впливу на прибуток змін у структурі реалізації продукції ():

, (3.33)

де K₂ – коефіцієнт росту обсягу реалізації в оцінці за відпускними цінами;

, (3.34)

де – реалізація в звітному періоді за цінами базисного року;

- реалізація в базисному році.

5. Зростання впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції ():

, (3.35)

де – собівартість реалізованої продукції звітного року в цінах і умовах базисного року;

- фактична собівартість реалізованої продукції звітного року.

6. Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції ().

Визначається за даними бухгалтерської звітності на підставі змін цін на матеріали і тарифи.

Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку від реалізації продукції за звітний період

. (3.36)

Аналіз витрат і обсягу виробництва

Обсяг виробництва продукції і витрат (витрат на виробництво продукції) знаходяться у визначеній функціональній залежності. Тому аналіз максимально можливого прибутку по підприємству повинний враховувати сполучення цих величин.

У процесі виробництва при прийнятті рішень, спрямованих на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати величини граничного доходу і граничних витрат.

Граничний доход – це приросту виторгу від реалізації на одиницю приросту кількості виробленого продукту, а граничні витрати – приросту витрат на одиницю виробленої продукції.

Щоб прибуток був максимальної, необхідна рівність граничних витрат і граничного доходу.

Припустимо, що:

Q – кількість товару (продукту);

P – ціна одиниці товару;

P×Q – доход (виторг) від реалізації товару;

C – витрати виробництва (витрати);

B – прибуток від реалізації.

Основна мета діяльності підприємства – одержання прибутку, тобто

(3.37)

Граничний доход у такій функції виражається в наступному співвідношенні

(3.38)

де d – маржинальний доход (різниця між виторгом від реалізації і перемінних витрат);

- граничні витрати;

- граничний доход.

Отже, щоб прибуток був максимальної, необхідна рівність граничних витрат і граничних доходів, а також негативний знак другої похідної прибутку по кількості продукту

. (3.39)

Система показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності характеризують фінансові результати діяльності підприємства і вимірюють прибутковість підприємства.

На практиці їх прийнято поєднувати в наступні основні групи:

а) показники рентабельності капіталу (активів);

б) показники рентабельності продукції;

в) показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.

Показники рентабельності капіталу (активів) (R_C) визначаються відношенням прибутку до авансованих засобів і розраховуються по формулі

, (3.40)

де B_cl – чистий прибуток;

А – активи;

C_i – інвестиційний капітал;

С_а – акціонерний капітал.

Рівні рентабельності по цій групі показників характеризують ступінь і глибину використання підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості всіх активів, інвестиційного і власного акціонерного капіталу.

Кожний з показників моделюється по факторних залежностях

, (3.41)

де B_cl – чистий прибуток;

А – сукупний активний капітал;

М – обсяг продажів.

Ця формула розкриває зв'язок між рентабельністю всіх активів, рентабельністю реалізації й оборотністю активів. При низької рентабельності продажів необхідно прагнути до прискорення оборотності всіх активів. Показники рентабельності капіталу можуть також визначатися відношенням чистого прибутку до акціонерного капіталу

, (3.42)

де B_cl – чистий прибуток;

С_а – акціонерний капітал;

М – обсяг продажів;

А – активи.

Рентабельність власного акціонерного капіталу (С_а) залежить від зміни рівня рентабельності продукції, швидкості оборотності сукупного капіталу і співвідношення власного і позикового капіталу.

Показники рентабельності продукції R_V визначаються відношенням прибутку від реалізації до обсягу продажів

, (3.43)

де B_r – прибуток від реалізації;

М – обсяг продажів;

В – балансовий прибуток;

B_N – оподатковуваний прибуток;

B_cl – чистий прибуток.

Рентабельність продукції по прибутку від реалізації базисного і звітного періоду визначається по формулах

, (3.44)

де B_l – прибуток від реалізації (базисний період);

M_l – реалізація обсягу продажів готової продукції (звітний період);

, (3.45)

де B_f – прибуток від реалізації (звітний період);

M_f – реалізація обсягу продажів готової продукції (звітний період);

чи

, (3.46)

де Z_l, Z_f – собівартість продукції (робіт, послуг) звітного і базисного періодів);

- зміна рентабельності в звітному періоді в порівнянні з базисним.

Вплив фактора зміни обсягу реалізації визначається методом ланцюгових підстановок по наступній формулі

. (3.47)

Відповідно вплив зміни собівартості складе

. (3.48)

Сума факторних відхилень дає загальні зміни рентабельності в звітному періоді в порівнянні з базисним періодом

(3.49)

Показники рентабельності, розраховані на основі припливів нарахування коштів (R_m), визначаються як відносини чистого потоку коштів до обсягу продажів по наступній формулі

(3.50)

де М_с – чистий приплив коштів;

М – обсяг продажів;

С_а – сукупний капітал;

Порівн – власний капітал.

Показники рентабельності, розраховані на основі припливів коштів, характеризують ступінь можливості підприємства розплатитися з кредиторами й акціонерами коштами.

Система показників ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства характеризується ефективністю використання кожного економічного показника.

Економічна ефективність - складна категорія економічної науки. Вона охоплює всі сфери діяльності людини і є критерієм цінності прийнятих рішень. Результативність роботи підприємства, ефективність його діяльності може бути обмірювана або відносно величин авансованих ресурсів, або величини їхнього споживання (витрат) у процесі виробництва. Ступінь ділової активності визначається по наступним формулах

(3.51)

де V_r – реалізована продукція;

Q_r^a – ресурси авансовані;

E_r^a – ефективність авансованих ресурсів.

(3.52)

де Q_r^p – спожиті ресурси;

Е_r^р – ефективність спожитих ресурсів.

Співвідношення між динамікою продукції і динамікою ресурсів визначає характер економічного росту. Перевищення темпів росту продукції над темпами росту чи ресурсів витрат свідчить про наявність інтенсивності фінансово-господарських процесів.

Ділова активність підприємства характеризується показниками рентабельності й оборотності засобів, що є відносними показниками фінансових результатів діяльності і визначаються по наступним формулах:

1. Рентабельність продажів (R_r)

(3.53)

де В_l – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

М_l – виторг від реалізації продукції (робіт, послуг).

Аналіз цього показника дозволяє зробити висновок про те, що збільшення є наслідком росту цін при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції, зменшення є наслідком зниження попиту на продукцію при росту витрат на виробництво при постійних цінах.

2. Рентабельність усього капіталу (R_c)

(3.54)

де В_l – балансовий прибуток.

– середній за період підсумок активу балансу.

Зниження значення показника рентабельності всього капіталу свідчить про падаючий попиті на продукцію фірми і про значне наповнення активів підприємства.

3. Рентабельність основних засобів необхідних активів (R_A)

(3.55)

де F – середня за період величина основних засобів і необоротних активів.

Збільшення значення показника (R_А) свідчить про надлишкове збільшення виробничих запасів, затовареності готовою продукцією в результаті зниження попиту, а також надмірної дебіторської заборгованості.

4. Рентабельність власного капіталу ()

(3.56)

де С^Р – середня за період величина джерел власних засобів підприємства по балансі.

Цей показник характеризує ефективність використання власного капіталу. Динаміка показника впливає на рівень котирування акцій на фондових біржах.

5. Рентабельність перманентного капіталу (R¹_c)

(3.57)

де L – середня величина довгострокових кредитів і позик.

Цей показник відбиває ефективність використання власного і позикового капіталу, вкладення в діяльність фірми на тривалий термін.

Крім розглянутих показників рентабельності ділову активність підприємства необхідно аналізувати, застосовуючи ряд показників оборотності, що визначаються наступними формулами:

1. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу (К_с)

, (3.58)

де M_l – виторг від реалізації продукції (робіт, послуг);

`А – середній за період підсумок активу балансу.

Цей коефіцієнт дозволяє піддати аналізу швидкість обороту всього капіталу підприємства. Збільшення К_с означає прискорення кругообігу засобів підприємства. Зменшення К_с припускає інфляційний зростання цін.

2. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних активів

(3.59)

де ` Т_m – середня за період величина запасів по балансі.

Зниження К^m_a свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва, а також відбиває число оборотів підприємства за аналізований період.

3. Коефіцієнт оборотності мобільних засобів (оборотних активів) (К^с_А)

(3.60)

де ` Т_m – середня за період величина запасів по балансі;

`М_m^a – середня за період величина коштів і інших активів.

Цей показник дає можливість аналізу швидкості оборотів усіх мобільних засобів (оборотних активів) підприємства.

4. Коефіцієнт оборотності готової продукції (К_v)

(3.61)

де ` V – середня за період величина готової продукції.

Показники оборотності готової продукції дозволяють аналізувати збільшення попиту на готову продукцію. Зниження показника показує затоварення готовою продукцією в зв'язку зі зниженням попиту.

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К_d)

(3.62)

де ` D – середня за період дебіторська заборгованість.

Цей показник показує швидкість обороту дебіторської заборгованості. Якщо К_d розраховується по сумі погашення дебіторської заборгованості, то його зростання може відбивати скорочення продажів у кредит, а зниження – збільшення обсягу комерційного кредиту, наданого покупцю.

6. Коефіцієнт середнього терміну обороту дебіторської заборгованості ()

(3.63)

де К_d – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Показник середнього терміну обороту дебіторської заборгованості позитивно оцінюється у випадку його зниження, і навпаки.

7. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (К_d)

(3.64)

де - середня за період кредиторська заборгованість.

Цей показник показує чи розширення зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Збільшення показника характеризує збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зменшення – зростання покупок у кредит.

8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу (К_с)

, (3.65)

де - середня за період величина чистих активів по балансі.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу дозволяє аналізувати швидкість активності засобів акціонерів. Зростання коефіцієнта відбиває значною мірою забезпечення кредитами і, отже, зниження частки власників у загальному капіталі підприємства.

Зниження значення показника К_С відбиває тенденцію до бездіяльності частини власних засобів.

Аналіз ефективності використання нематеріальних активів

Відповідно до національних стандартів обліку вкладення капіталу в нематеріальні (немонетарні) активи, що не мають матеріальної форми і містяться підприємством з метою використання протягом періоду більш одного року, є новим об'єктом аналізу. Показники нематеріальних активів характеризують статику і динаміку руху, використання і їхній вплив на фінансові результати підприємства.

Важливим у процесі аналізу є угруповання нематеріальних активів по однорідних ознаках, а потім оцінка структури активів по джерелах надходження, придбання, по термінах корисного використання.

Якщо аналізувати нематеріальні активи по джерелах надходження, то існують наступні групи об'єктів:

- внесені засновниками;

- придбані за оплату;

- отримані безоплатно від юридичних осіб.

Якщо аналізувати нематеріальні активи по ступені правової захищеності, то існують групи:

- захищені патентами на винахід;

- зареєстровані ліцензіями;

- свідченнями на товарні знаки;

- авторськими правами і т.д.

Престижність, чи значимість, нематеріальних активів може бути оцінена тільки експертним шляхом, і при цьому використовується як основний критерій престижності нематеріальних активів їхня корисність.

Якщо підприємство вкладає капітал у нематеріальні активи, то їхня корисність можна визначити по трьох критеріях:

- високоліквідні;

- обмежено ліквідні;

- низьколіквідні.

Вкладення капіталу в нематеріальні активи при оцінці майна підприємства відносять до низьколіквідних, тобто їхня реалізація нижче реалізації основних і оборотних активів. Якщо необґрунтовано збільшується частка нематеріальних активів у майні підприємства, структура балансу погіршується, знижуються показники поточної ліквідності, знижується фондовіддача необоротних активів і сповільнюється оборот усього капіталу.

Зростання нематеріальних активів неминуче приводить до зменшення величини власного оборотного капіталу, тобто погіршуються забезпеченість підприємства оборотними коштами і викликає труднощі у фінансуванні поточної діяльності підприємства.

Нематеріальні активи необхідні для збільшення економічного ефекту при випуску продукції, виконанні робіт і послуг. Але ефект від придбання патенту, «ноу-хау» може бути визначений тільки після реалізації продукції, а реалізація залежить від безлічі інших факторів, і з'ясувати дія кожного з них складно.

Однак ефективність придбання чи ліцензії «ноу-хау» залежить від розміру одноразових платежів за них, від термінів фінансування капітальних об'єктів, від поточних витрат на продукцію.

Аналіз економічного ефекту використання нематеріальних активів виробляється по формулі

, (3.66)

де E – економічний ефект чи ліцензії «ноу-хау» за період часу t;

T – період використання ліцензії;

C_t – вартість результату використання ліцензійної технології в році t;

Z_t – витрати зв'язані з використанням ліцензійної технології в році t;

d – ставка дисконтування (витрати, зіставлені в часі).

Результатом використання ліцензії може бути весь виторг від реалізації, якщо виробництво продукції без її неможливо, чи частина виторгу, отриманої в результаті поліпшення якості.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається в загальних результатах господарської діяльності у виді зниження витрат на виробництво, підвищенні платоспроможності, прибутковості нематеріальних активів.

Прибутковість нематеріальних активів оцінюється по формулі прибутковості капіталу

, (3.67)

де A_n – прибутковість нематеріальних активів;

В – прибуток від реалізації;

`С_An – середня вартість нематеріальних активів.

Аналіз ефективності нематеріальних активів на основі дані підприємства може бути представлений у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Аналіз ефективності нематеріальних активів

Показник	Базисний рік	Звітний рік	Звітний рік до базисного, %
1. Нематеріальні активи			175,0
2. Виторг від реалізації продукції			118,3

Продовження табл. 3.2

3. Прибуток від реалізації			125,8
4. Прибутковість нематеріальних активів (стор.3 / стор.1)	1,55	1,11	71,6
5. Фондовіддача нематеріальних активів (стр.2 / стр.1)	3,0	2,02	67,3
6. Рентабельність продажів, % (стр.3 / стр.2)	51,6	54,9	106,5

Аналіз ефективності нематеріальних активів за даними таблиці 3.2 свідчить про зростання нематеріальних активів у звітному періоді в порівнянні з базисним на 175,0 %. Прибутковість нематеріальних активів скоротилася і склала 71,6 % у порівнянні з базисним періодом, що викликало скорочення фондовіддачі матеріальних активів, і в порівнянні з минулим роком вона складає 67,3 %.

Дата добавления: 2014-01-07