Метод ЛІФО

Метод ФІФО

Метод середньозваженої оцінки

Система постійного обліку запасів

Метод середньозваженої оцінки

Метод ЛІФО

Метод ФІФО

Система періодичного обліку запасів

Залишок товару «Люкс» на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 од.

Залишок товару, зокрема:

4 од. × 11 дол. = 44 дол.;

15 од. × 12 дол. = 180 дол.

Разом 224 дол.

Собівартість реалізованих товарів:

100 дол. + 132 дол. + 180 дол. – 224 дол. = 188 дол.

Залишок на кінець місяця:

9 од. × 11 дол. = 99 дол.;

10 од. × 10 дол. = 100 дол.

Разом 119 дол.

Собівартість реалізованих товарів:

100 дол. + 132 дол. + 180 дол. – 199 дол. = 213 дол.

Залишок на кінець місяця.

Середньозважена ціна = ( 100 дол. + 132 дол. + 180 дол):: (10 + 12 +15) = 412 дол.: 37 = 11,135 дол.;

19 од. × 11,135 дол. = 212 дол.

Собівартість реалізованих товарів = 412 дол. – 212 дол. = 200 дол.

Таблиця 5.2

ВПЛИВ НА ПРИБУТОК РІЗНИХ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЗАПАСІВ
(система періодичного обліку запасів), дол.

№	Показник	Ідентифікована собівартість	FIFO	LIFO	Середньозважена ціна, дол.
	Продаж (18 од.)
	Залишок на початок місяця
	Придбано
	Залишок на кінець місяця
	Собівартість реалізованих товарів
	Валовий прибуток
	Операційні витрати
	Прибуток до оподаткування
	Податок на прибуток (30 %)
	Чистий прибуток

20.11

(10 × 10 дол.) + (12 × 11 дол.): 22 = 232 дол.: 22 = 10,5 дол.

Видаток: 8 од. × 10,5 = 84 дол.

28.11

(14 × 10,5 дол.) + (15 × 12 дол.): 29 = 327 дол.: 29 = 11,3 дол.

Видаток: 10 од. × 11,3 = 113 дол.

Залишок на кінець місяця: 232 дол. – 84 дол. + 180 дол. – 113 дол. = = 215 дол.

Видаток

20.11 8 од. × 10 дол. = 80 дол.;

28.11 2 од. × 10 дол. = 20 дол.;

–//– 8 од. × 11 дол. = 88 дол.

Разом: 188 дол.

Залишок на кінець місяця:

10 +27 – 18 = 19 од.,

зокрема:

4 од. × 11 дол. = 44 дол.;

15 од. × 12 дол. = 180 дол.

Разом: 224 дол.

Видаток

20.11 8 од. × 11 дол. = 88 дол.;

28.11 10 од. × 12 дол. = 120 дол.

Разом: 208 дол.

Залишок на кінець місяця — 19 од.:

5 од. × 12 дол. = 60 дол.;

4 од. × 11 дол. = 44 дол.;

10 од. × 10 дол. = 100 дол.

Разом: 204 дол.

Зазначмо, що різні методи оцінки дають неоднакові результати щодо собівартості списаних на виробництво чи реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Отже, методи оцінки суттєво впливають на витрати й фінансові результати діяльності підприємства. Зрозуміло, держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають методи оцінки товарно-матеріаль­них запасів, і їхній вибір залежить насамперед від ринкової кон’юн­ктури. Якщо визначилася тенденція до зростання цін на товари чи матеріали, то фірми надають перевагу методові ЛІФО. У період значних інфляційних процесів держава може на певний час заборо­нити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватися загальноприйнятого принципу обліку — постійності облікової політики. Це стосується й застосування методів оцінки запасів. При­йняті методи оцінки запасів не повинні змінюватися впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтованою. Про це обов’язково зазначають у додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

2. Оцінка та відображення товарно-матеріальних запасів у фінансовій звітності (балансі)

Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображають у балансі за собівартістю або ринковими цінами на час складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість.

Цей принцип називають «Принципом меншої вартості». Отже, у балансі складські запаси відображають за меншою (нижчою) з цих двох оцінок.

Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.

Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому в разі переоцінки запасів беруть чисту вартість реалізації, тобто ринкову ціну за мінусом очікуваних витрат на реалізацію.

Зниження ринкових цін може бути з двох причин:

1) пряме зниження цін на аналогічні товари на ринку;

2) зниження ціни реалізації через фізичне псування, пошкодження, застарілість товарів.

В останньому випадку ринкова ціна — це ціна можливої реалізації пошкоджених або застарілих товарів. Вона може бути ниж­чою за собівартість.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки.

1. Метод оцінки за видами (номенклатурними номерами) запасів (позиційний метод)

За цього методу по кожній позиції (найменуванню) товарів визначають собівартість і ринкову вартість і приймають меншу
з них.

Дата добавления: 2014-01-07