КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Ресурси Internet
ПЛАН 1. Еволюція та структура Internet. 2. Служба імен DNS. 3. Сервіси Internet. 4. Ресурси Internet. 1. Еволюція та структура Internet Література Основна: [1] стор. 315–316; [4] стор. 22–24; [5] стор. 72–74; [6] стор. 318–321. Додаткова: [12] стор. 13–16. Глобальна мережа Internet розроблена Міністерством оборони США як результат проекту ARPA (Advanced Research Projects Agency) у 1969 p. У той час вона носила назву ARPAnet та об'єднувала університети і оборонні організації. У 1973 році ARPA було розпочато дослідницький проект з об'єднання KM за допомогою супутникових та радіо каналів зв'язку. Головною проблемою, яку розв'язували при розробці проекту було об'єднання різнотипних мереж. З 1983 p. для забезпечення єдності платформи та ядра мережі було вирішено використовувати як основний, набір протоколів TCP/IP. Мережа ARPAnet була розділена на дві частини: військову мережу MILnet та мережу університетів, наукових організацій, державних установ ARPAnet. У 1990 p. ARPAnet припинила своє існування. Але на базі технічної інфраструктури та розроблених принципів функціонування виникла ГМ Internet. На початку 90-х років активною підтримкою Internet займалася організація NSF (National Scientific Foundation). Вона створила свою мережу NSFnet, яка була базовою в Internet. Сучасна структура Internet є ієрархічною (рис. 6.1). Це зроблено з метою покращення швидкодії, спрощення управління, підвищення надійності функціонування, що є дуже актуальним для мережі. На верхньому рівні знаходяться пункти доступу до мережі (NAP – Network Access Point), які з’єднані між собою за допомогою надшвидкісних з’єднань. Нижче знаходяться провайдери Internet (ISP – Internet Service Provider), які безпосередньо надають кінцевим користувачам та організаціям комутовані або виділені з’єднання з Internet. NAP та провайдери з’єднуються між собою високошвидкісними комунікаційними лініями. Ці лінії створюють магістраль (backbone) Internet. До магістралі підключаються низькошвидкісні мережі кінцевих користувачів. Рис. 6.1. Структура Internet Кожний комп’ютер або інший пристрій, який з’єднаний з Internet, називається хост-вузлом (host). В Internet хост-вузол може бути сервером або просто комп’ютером-клієнтом, який має доступ до ресурсів Internet. Кожен хост-вузол повинен мати унікальну адресу для його ідентифікації. Адреси для кінцевих користувачів виділяють провайдери організацій. Провайдерам, в свою чергу, діапазони адрес надаються організацією, відомою під назвою InterNIC (Internet Network Information Center). На даному етапі розвитку Internet має кілька опорних мереж, які надають базовий сервіс. У США це InternetMCI, Commercial Internet Exchange, у Європі – EBONE, NORDUnet, DANTE, Eunet. Кожна з цих мереж відповідає за трафік усередині мережі та за приєднання до інших мереж. Сьогодні можна сказати, що Internet – це інтермережа, що складається з багатьох мереж, які працюють на базі протоколів TCP/IP, об'єднані шлюзами та використовують єдиний адресний простір імен. 2. Служба імен DNS Література Основна: [1] стор. 130–132; [2] стор. 53–57; [5] стор. 85–87. Додаткова: [16] стор. 397–398. При розгляді протоколів КМ зазначалося, що найбільшого поширення у сучасних ГКМ і, зокрема, Internet набув протокол TCP/IP. У цьому протоколі для зазначення адреси комп'ютера чи мережі використовується так звана ІР-адресація. ІР-адреса записується у вигляді 4-х чисел, розділених крапками. Така форма запису не є зручною, тому було запропоновано використовувати символьний запис адрес, який полегшує їх запам’ятовування і опрацювання користувачами. У сучасній практиці використовуються дві системи іменування: пласка та ієрархічна. У пласкій системі ІР-адреси та відповідні їм символьні імена записуються у звичайному текстовому файлі. Копії цього файлу записуються на всі комп’ютери мережі. Цей спосіб використовувати не зовсім зручно, оскільки зі зростанням кількості вузлів мережі стає дуже важко синхронізовувати копії файлу на різних комп’ютерах. Процедура синхронізації займає багато часу та трудових ресурсів. Для усунення вищеперерахованих недоліків була розроблена ієрархічна система імен DNS (Domain Name Service), яка містить універсальну базу даних ІР-адрес та відповідних їм символьних імен і служить для передачі інформації про зазначені адреси та імена між комп’ютерами мережі. Головною структурною ланкою в ній є домен, побудований у вигляді ієрархічного дерева, у вершині якого знаходиться кореневий домен (рис. 6.2). Кожен вузол дерева – домен – має ім’я і може містити вкладені домени. На першому рівні знаходяться домени, які характеризують вид діяльності та географічне розташування об’єкта, тобто відповідають типам організацій або країнам (див. табл. 6.1, 6.2).
Рис. 6.2. Ієрархічне дерево доменів Internet Таблиця 6.1 Домени за видом діяльності
Таблиця 6.2 Домени за географічним розташуванням
Довільний домен або комп’ютер у домені характеризується повним доменним ім’ям (Fully Qualified Domain Name, FQDN). Окремі частини цього імені відділяються одна від одної крапками. Наприклад, server.eu.zt.ua Часто у доменних іменах виділяються спеціальні функціональні імена, які зазначають завдання та роль комп’ютера у мережі (табл. 6.3). Таблиця 6.3 Функціональні імена комп’ютерів
У зв’язку з тим, що на даний час багато доменних імен першого та другого рівнів зайняті, був запропонований новий набір доменів першого рівня, який би полегшив реєстрацію нових доменів. Цей набір наведений у табл. 6.4.
Таблиця 6.4 Сучасні доменні імена першого рівня
Такі доменні імена використовуються в Інтернет, хоча ще не набули широкого поширення. Розглядаючи DNS слід відмітити, що службова інформація про доменні імена зберігається у вигляді розподіленої бази даних, тобто окремі частини цієї бази даних зберігаються на різних комп’ютерах-серверах імен. Кожен сервер містить інформацію тільки про частину загального дерева DNS, а також посилання на сервери імен, що зберігають інформацію про суміжні частини цього дерева. Сервер імен відповідає, як правило, не за один домен, а за декілька суміжних або їх частин (Zone of Authority – зона авторизації). У кожній зоні може бути визначено такі типи серверів DNS: – первинний сервер імен (Primary Name Server), який є центральним сховищем інформації про домен; – вторинний сервер імен (Secondary Name Server), який зберігає копію інформації з первинного сервера для розвантаження; – сервери для кешування (Cache only Server), що зберігають кешовану інформацію, щоб зменшити навантаження на первинний та вторинний сервери імен. У кожному домені для гарантування надійності повинно функціонувати щонайменше два сервери – первинний та вторинний сервери імен. 3. Сервіси Internet Література Основна: [1] стор. 316–320; [4] стор. 24–28; [5] стор. 74–78; [6] 322–326 Додаткова: [12] стор. 19–31. Доступ до ресурсів мережі Internet для кінцевих користувачів можливий за допомогою багатьох сервісів. Серед них слід відмітити наступні: – емуляція термінала (віддалений доступ); – передача файлів; – електронна пошта; – телеконференції; – пошук інформації; – WWW. Віддалений доступ (telnet) – це протокол відділеного доступу, який дає змогу користувачеві виконувати програми на інших комп’ютерах мережі. Виконання команд проводиться за допомогою командного рядка. Інтерфейс та набір команд стандартизовано, тому з довільного клієнта можна виконувати команди на довільному сервері. Передача файлів (ftp – file transfer protocol) – протокол передачі файлів. Користувач, використовуючи команди, які задаються у командному рядку, може проводити різні операції з файлами та каталогами на віддалених комп’ютерах, зокрема копіювати файли з віддаленого комп’ютера на свій, виконувати навігацію по каталогах і т.п. Електронна пошта (e-mail) – це базовий і найпростіший сервіс, хоча він є дуже потужним. Він дає змогу пересилати текстові файли та файли даних за довільними адресами. Електронна адреса в Internet має таку структуру: ім’я_користувача@доменне_ім’я_комп’ютера. Кожне поштове повідомлення має заголовок, який містить розділи: To: (Куди); From: (Звідки); Subject: (Тема). Листи електронної пошти, подібно до звичайних, передаються через низку проміжних комп’ютерів до адресата. Під час проходження повідомлення до заголовка можуть додаватися позначки проміжних пунктів передачі, наприклад, їх адреси. Телеконференції – це дискусійні групи з певної тематики. Створення такого сервісу, як телеконференції було зумовлено тим, що розсилка електронної пошти невиправдано перевантажує мережу. Користувачів можуть не цікавити абсолютно всі повідомлення і засмічують поштову скриньку користувача. Можливість ефективно спілкуватися за тематичними інтересами надає сервіс телеконференцій. Тематика конференцій організована ієрархічно у вигляді дерева. Головні розділи конференцій: – comp – все про комп’ютери; – news – новини про систему телеконференцій; – rec – теми дозвілля, хобі, мистецтва; – sci – науково-дослідна діяльність; – soc – соціальні проблеми; – talk – дискусії зі спірних питань; – misk – різне; – alt – альтернативні питання. Для роботи з телеконференціями використовуються спеціальні програми. Пошук інформації (Archie, WAIS) – ієрархічні системи, які розміщуються на спеціалізованих серверах і містять інформаційну базу про файли та їх зміст. Пошук інформації проводиться за допомогою спеціалізованих програм. Ці сервіси не набули широкого поширення через свою громіздкість і незручність застосування. WWW (Word Wide Web) – основний на сьогодні сервіс Internet. В його основі лежить технологія гіпертексту – гнучкої системи посилань, розташованих у тексті документів, які розміщуються в мережі. Для передачі Web-документів використовується протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol). Web-технологія має уніфікований механізм зображення адреси мережевого ресурсу URL (Uniform Resource Locator).Форми URL для основних сервісів WWW наведені у табл. 6.5 Таблиця 6.5 Форми URL для основних сервісів WWW
Література Основна: [4] стор. 458–519. Додаткова: [12] стор. 160–344. Нині, коли мережа Internet набула великого поширення і кожен день з’являються нові і нові вузли, які містять величезні об’єми інформації, великого значення набуло питання пошуку інформації в Internet. Для вирішення цієї проблеми широко застосовуються так звані пошукові системи. Кожна з них має певні особливості реалізації, функціонування та використання. Перелік основних пошукових систем Internet наведений у табл. 6.6. Таблиця 6.6 Пошукові системи Internet
Перелік загальнодоступних поштових систем Internet наведений у табл. 6.7 Таблиця 6.7 Загальнодоступні поштові сервери Internet
Контрольні питання до лекції 6 1. Етапи розвитку мережі Internet. 2. Структура мережі Internet. 3. Дайте пояснення абревіатури NAP. 4. Дайте пояснення абревіатури ISP. 5. Дайте визначення терміну "хост-вузол". 6. Призначення DNS. 7. Класифікація доменів Internet за видами діяльності. 8. Класифікація доменів Internet за географічним розташуванням. 9. Що таке повне доменне ім'я. 10. Типи серверів DNS. 11. Сучасні тенденції в іменуванні доменів Internet. 12. Наведіть перелік основних сервісів Internet. 13. Призначення ftp. 14. Призначення електронної пошти. 15. Наведіть структуру електронної адреси. 16. Наведіть структуру електронного листа. 17. Призначення телеконференцій. 18. Призначення http. 19. Призначення www. 20. Що таке URL. Форми URL. Лекція 7. Мова побудови Web-сторінок HTML
Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 613; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |