Логотерапія, терапія духу В.Франкла

Транзактний аналіз Е.Берна.

За Берном, людина складається з 3-х частин: Батько, Дитина, Дорослий.

Батько – забобони, норми, накази, які прищеплюються й живуть у кожній людині.

Дитина – це эмотивна нераціональна складова частина людини.

Дорослий – самостійність в оцінці навколишньої дійсності без забобонів і емоцій.

Метод транзактного, комунікативного аналізу полягає в тому, щоб навчити людину завжди в будь-який момент і в будь-якій ситуації в собі самому відрізняти всі ці складові.

Невроз по В.Франклу може бути психогенним і ноогенним. У якості методів лікування неврозів він пропонував логотерапію, «парадоксальну інтенцію», «терапію духу».

Психотерапія повинна бути спрямована на виявлення того, чого боїться хворий («парадоксальна інтенція»), щоб допомогти переломити себе, позбутися страху. Якщо це вдається, хворий видужує. В основі сексуальних неврозів, по Франклу, лежить погоня за насолодою й боязке очікування. Посилена увага є джерелом гальмування.

При цьому в основі лікування звичайно лежить не вплив або перепереконання, а «дійсна логотерапия». Хворий повинен «відірвати» у собі душевне від духовного. Лікар при цьому призиває до «гордості духу». Хворий повинен «дивитися в очі страху», висміювати страх. А для цього він повинен мати почуття гумору, «бадьорістю до смішного». Впливаючи на хворого, лікар цитує й посилається на релігійні псалми. «Не священик тепер духовний пастир, їм робиться лікар», він взяв на себе турботу про душу.

«Невроз залежить від моральної напруги, від конфлікту совісті, пов'язаного з духовними проблемами». Франкл, критикуючи Фрейда пише, що «у людини існує воля до сенсу життя, а не тільки воля до насолоди (Фриоз) або воля до влади (адия)».

У цей час збільшилася потребу людей у психотерапії у зв'язку в «екзистенціальною фрустрацією» - тобто втратою сенсу життя. Крім любові й творчості існує страждання. Страждаючий потребує не стільки вченого, скільки гуманного медика, що піклується про його душу.

Психотерапія Франкла пов'язана із проблемою цінностей. Буття людини характеризується духовністю, волею й відповідальністю. Але духовне не можна вивести з недуховного. Воля ж людини – це воля від спадковості, потягів і середовища.

Не навколишнє середовище створює людину, а сама людина створює все, що його оточує, створює самого себе. Психотерапія апелює до змісту, волі, свободи волі. Відповідальність випливає з духовності й волі. Це відповідальність не перед людьми, ні перед собою, а перед Богом.

12. Экзистенциалистский томізм. У цей час за рубежем екзистенціалізм з'єднується з томізмом і неотомізмом.

Томізм, як відомо, філософське й теологічне навчання Фоми Аквінського, офіційна доктрина католицтва. Томізм проголошує, що знання підлегле вірі, що осягає «сверхразумные істини» християнського навчання.

Неотомізм – богословно-ідеалістичне навчання сучасної буржуазної філософії, представники якого намагаються підкорити знання вірі, з'єднати віру й політикові.

Экзистенціалістский томізм досить розповсюджений. Його вважають одним з методів лікування неврозів, психогеній і психопатій. Крім того, вони претендують на універсальне «порятунок душі» психічно хворих: пропагують нову форму психотерапевтичної католицької релігійної сповіді.

Дата добавления: 2014-01-07