Проблеми економічної інтеграції в СНД

Для успішної економічної інтеграції на просторі СНД є чимало І об'єктивних умов. На початку 90-х років ще збереглися виробничі | зв'язки між підприємствами колишніх республік СРСР. Тривалий ' процес територіального розподілу праці в межах Союзу утворив ме-і ханізм доповнення, кооперації між економіками союзних республік. | Необхідно було пристосувати цей механізм до нових умов, пов'язаних І з переходом до ринкової економіки. До того ж відсутність мовного І бар'єру, культурні, навіть сімейні зв'язки сприяли, здавалось, успіш-| ному розвитку інтеграції. Проте насправді цей процес іде з великими і труднощами.

[ Метою урядів СНД було утворення Економічного союзу. Його ' функціонування означало б вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Передбачається здійснення узгодженої політики в сфе-. рах грошово-кредитних відносин, бюджету, цін і оподаткування, ва­лютних відносин, митних тарифів.

: Цілями Економічного союзу є стабільний розвиток економіки ¹ країн-членів, утворення спільного економічного простору, спіль­не здійснення економічних проектів, що являють сумісний інтерес, розв'язання екологічних проблем [7, с. 255]. Договір про утворення Економічного союзу передбачає сприяння взаємним інвестиціям;

утворення платіжного союзу із взаємним визнанням внутрішніх ва­лют, взаємну, конвертованість валют, що є необхідним для переходу До валютного союзу. Ще в Статуті було відзначено про необхідність правової охорони інтелектуальної власності, сприяння стандартизації й сертифікації промислової продукції й товарів. Зверталась увага на

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

важливість розвитку спільного інформаційного простору, здійснення спільних проектів і програм в галузі науки й техніки, освіти, охорони здоров'я, культури, спорту.

Зараз економічна інтеграція в СНД, по суті, знаходиться на ста­дії зони преференційної торгівлі. Тому шлях до Економічного союзу пролягає через проміжні стадії: зона вільної торгівлі — митний союз — спільний ринок товарів, послуг, капіталів і робочої сили — валют­ний союз. У 1994 р. було підписано Договір про утворення зони віль­ної торгівлі. Він передбачає поступове скорочення митних зборів і утворення в майбутньому міждержавної економічної ради. У тому ж 1994 р. утворено Міждержавний економічний комітет Економічного союзу СНД. Він є наднаціональним органом, який має втілювати в життя економічні програми й рішення, розроблені в структурах СНД. Було підписано важливі документи, які конкретизували цілі Еконо­мічного союзу й розробляли механізм його дії в різних сферах. Серед них: Меморандум Ради держав СНД «Основні напрями інтеграцій­ного розвитку Співдружності Незалежних Держав», Угода про спів­робітництво в галузі інвестиційної діяльності, Угода про утворення зони вільної торгівлі та ін.

Проте багато з цих важливих рішень залишаються тільки на па­пері і не втілюються в життя. Є дві основні причини такого явища. З одного боку, це наслідок глибокого падіння економік усіх країн СНД, розрив економічних зв'язків між суб'єктами економіки колишнього СРСР і труднощі переходу до ринкової економіки. З іншого боку, така ситуація утворюється через політичні амбіції лідерів, партій і деяких соціальних верств країн, що входять до СНД. Незважаю­чи на багаторазову задекларованість необхідності знижувати митні бар'єри, країни СНД діють у зворотному напрямі — утворюють митні пости, вводять квоти, ліцензування взаємної торгівлі [27, с. 295]. Нео­дноразові зустрічі голів держав і урядів не надають інтеграїцйному процесові належного імпульсу через неоднакове трактування націо­нальних інтересів кожного члена СНД. В 1998 р. СНД було на грані саморозпуску.

З'явилася тенденція до ослаблення взаємних економічних відно­син. Якщо в 1990 р. частка взаємних поставок 12 держав СНД пере­вищувала 70% загальної вартості їхнього експорту, то в 1995 р. вона становила тільки 55, а в 2ОО3 р. — менше 40%. При цьому насамперед

Інтеграційні процеси в Європі

зменшується частка товарів з високим ступенем оброблення. За оцін­ками, близько половини спаду виробництва в країнах СНД в 1991-1995 рр. зумовлено саме скороченням їх взаємного товарообігу [1, с. 95-96].

Однією з головних перешкод у процесі поглиблення інтеграції в межах СНД є небажання передати частку суверенності до наднаціо­нальних структур, як це зроблено, наприклад, в ЄС. Причина в тому, що уряди деяких країн СНД побоюються гегемонії Росії в економіч­ному союзі, що планується. Росія має безсумнівну перевагу майже з усіх економічних показників.

У цій ситуації здійснюються заходи щодо утворення в межах СНД локальних угруповань країн, розбіжності серед яких у поглядах на цілі й способи інтеграції мінімальні. Найбільше зближення пози­цій відбувається між Росією й Білоруссю. В 1998 р. було підписано Декларацію про тісну економічну й політичну інтеграцію обох країн. Утворено Союз Росії й Білорусі. Прийнято рішення (2ОО0) про утво­рення між ними валютного союзу і запровадження єдиної валюти.

Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Узбекис-;, тан утворили митний союз, а з 2ОО0 р. — Євразійське економічне співтовариство, яке є самостійною організацією зі своїми органами,; цілями й принципами, механізмом прийняття рішень. Метою ЄврА-е зЕС є утворення митного союзу та єдиного економічного простору. | Головними органами є: Міждержавна рада; Інтеграційний комітет;

і Міжпарламентська асамблея; Суд співтовариства. Міждержавна рада є вищим органом, вона складається з голів держав і голів урядів. Фі­нансування Співтовариства здійснюється за рахунок внесків держав-членів. Однак фактично митний союз тоді не запрацював.

Україна не входить до цього об'єднання, вважаючи, що сполучен­ня такого типу можуть утискувати національні інтереси. До речі, на-- віть в Економічному союзі наша країна має статус асоційованого чле­на. Натомість уряд України виступає за утворення на теренах СНД зони вільного економічного простору без наднаціональних структур. ^: У 1999 р. між Росією, Білоруссю, Казахстаном і Киргизстаном було підписано договір про Єдиний економічний простір (ЄЕП). Країни ЕврАзЕС займають територію 20789,5 тис. кв. км (це 94% території СНД), сукупна чисельність населення перевищує 208 мли чол. (73% населення СНД). Частка ВВП становить 88% від об­сягу СНД.

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

Основними цілями ЄЕП проголошено ефективне функціонуван­ня спільного ринку товарів, послуг, капіталу та праці, утворення умов для єдиної структурної перебудови економіки в інтересах суттєвого підвищення рівня життя населення; проведення узгодженої податко­вої, грошово-кредитної, валютно-фінансової, торговельної, митної і тарифної політики; формування єдиних транспортних, енергетичних та інформаційних систем; створення спільної системи заходів щодо державної підтримки пріоритетних галузей економіки, виробничої й науково-технологічної кооперації [1, с. 96].

У 2ОО3 р. ідея створення Єдиного економічного простору одержа­ла нове наповнення. В м. Ялта було підписано угоду про його утво­рення між Білоруссю, Казахстаном, Росією й Україною. Зміст ідеї полягав у тому, що інтеграція буде просуватися скоріше й глибше в тому разі, якщо в інтеграційне об'єднання будуть залучені найроз­винутіші країни СНД; вони мали б стати своєрідним локомотивом, який активізує інтеграційний процес на всьому просторі СНД.

Угодою були визначені принципи ЄЕП — забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили через кордони держав-учасниць, а також узгоджена макроекономічна політика і спільна політика за окремими галузями. Принцип вільного руху товарів пе­редбачає усунення вилучень з режиму вільної торгівлі й усунення об­межень у взаємній торгівлі на основі уніфікації митних тарифів.

Проте реальне майбутнє ЄЕП досі не визначене. Хоч Верховна Рада України ратифікувала Угоду, уряд нашої країни підкреслює, що головний вектор наших інтеграційних устремлінь — Європейський Союз, а інші вектори є другорядними й не повинні заважати досяг­ненню головної мети. Мова повинна йти про максимальний захист інтересів України в будь-якому об'єднанні.

У 2ОО5 р. на саміті голів держав — учасників Угоди по формуван­ню Єдиного економічного простору Президент України зауважив, що українське керівництво вважає за можливе підписати лише 15 доку­ментів, які регламентують створення зони вільної торгівлі. Решта до­кументів по ЄЕП, в яких йдеться про створення наднаціонального та­рифного органа й митного союзу, українську сторону не влаштовує.

Наприкінці 2ОО9 р. керівники Росії, Білорусі й Казахстану під­писали угоду про реальне формування митного союзу, який почне функціонувати із середини 2010 р. Підписання документів відбулося

Інтеграційні процеси в Європі

на мінському саміті ЄврАзЕС. До цієї організації приєднаються зго­дом Киргизстан і Таджикистан, які мають статус спостерігачів.

На основі конкретних домовленостей буде створено єдину митну територію та єдиний митний тариф. Передбачається, що й інші члени ЄврАзЕС зможуть бути включені до митного союзу. З 1 липня 2010 р. починає функціонувати єдина митна територія в рамках Білорусі, Росії й Казахстану; єдиний митний тариф г гстосовується з 1 січня 2010р.

Як зауважив президент Росії, сторони вперше домовилися про передачу частини суверенітету своїх країн у наднаціональні органи, крім кодексу прийняття рішення про створення спільного страхово­го ринку, про основні принципи, напрями й форми співробітництва по підтримці режими зовнішніх кордонів. Спільний ВВП трьох країн становить 2 трлн дол., спільний товарообіг — 9ОО дол. [58].

Ще одним угрупованням на терені СНД є ГУАМ. Це абревіатура, яка складається з початкових літер назв держав, які входять до іцєї організації: Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова. Її було утворе­но в 1997 р. у Страсбурзі на зустрічі президентів чотирьох держав. В 1999 р. до цього форуму додався Узбекистан, але в 2ОО5 р. вийшов з нього. Офіційна назва ГУАМ — Організація за демократію й еконо­мічний розвиток.

Основним завданням організації є вирішення проблем розбудови транскавказького коридору; нафта Азербайджану, як планувалося, має піти через Грузію, Чорне море до України, а далі нафтопрово­дом Одеса—Броди до Центральної і Західної Європи. Поки що цей проект повною мірою; не реалізовано у повній мірі; азербайджанська нафта пішла через Грузію до середземноморського порту Туреччини (Джейхан).

У листопаді 2ОО2 р. Верховна Рада України ратифікувала Уго­ду про створення зони вільної торгівлі між державами—учасницями ГУАМ. Угодою передбачається відмова від сплати мита, податків та зборів, кількісних обмежень у торгівлі між країнами-учасницями;

співробітництво в проведенні економічної політики в галузі промис­ловості, сільського господарства, транспорту, фінансів, інвестицій, соціальної сфери.

У 2ОО6 р. на зустрічі президентів країн ГУЛМ було ще раз підтвер­джено прагнення сприяти піднесенню ефективності функціонування

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

ГУАМ як інтеграційного угруповання; особливо проголошено, що го­ловною метою організації є сприяння демократичним перебудовам у регіоні.

Формування локальних інтеграційних угруповань у межах СНД може мати протилежні наслідки. З одного боку, такі процесії потен­ційно небезпечні для цілісності СНД і самого її існування. З іншого боку, якщо буде доведена ефективність цих угруповань чи якогось із них, то вони можуть стати осередком зміцнення інтеграційного про­цесу в СНД в цілому.

10..5''• Організація Чорноморського економічного співробітництва — ОЧЕС (ВІасЇі 8еа Есопотіс Соорегаігоп — В8ЕС)

ОЧЕС утворено в 1992 р. Декларацією про чорноморське еконо­мічне співробітництво. Секретаріат ОЧЕС розташований в Стамбулі. До ОЧЕС входить 12 держав: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Ві­рменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина та Україна. Усі вони безпосередньо виходять до Чорного моря або мають економічні інтереси на просторі його басейну.

Первинним мотивом формування ОЧЕС була необхідність усу­нення перешкод у використанні транспортних артерій та вирішення екологічних проблем, а основною ознакою функціонування органі­зації — превалювання двосторонніх зв'язків над багатосторонніми. Феномен ОЧЕС полягає в тому, що це перше велике інтеграційне угруповання країн, що поєднало держави, які до останнього часу розвивалися, орієнтуючись на різні економічні й політичні моделі [46, с. 8].

Основною метою ОЧЕС є перетворення Чорного моря на море миру, стабільності й процвітання. Цілями Співробітництва визначено:

• поліпшення умов для підприємницької діяльності;

• сприяння економічному співробітництву;

• оптимальне використання всіх можливостей для розширення й диверсифікації співробітництва [51, с. 178].

Основні напрями співробітництва ОЧЕС охоплюють практично весь комлекс співпраці між країнами-членами на багато- та двосто­ронньому рівні. Пріоритетність надається напрямам, які створюють умови для національного економічного розвитку. Особливої акту­альності набули інфраструктурні напрями співробітництва, такі

Інтеграційні процеси в Європі

як забезпечення транзиту енергоносіїв територією країн—членів ОЧЕС, а також розбудова європейських транспортних коридорів в регіоні.

Організаційна структура:

1. Зустріч міністрів закордонних справ.

2. Рада ОЧЕС.

3. Парламентська асамблея ОЧЕС.

4. Чорноморський банк торгівлі й розвитку.

5. Зустріч вищих посадових осіб.

6. Робочі групи.

7. Постійний міжнародний секретаріат.

8. Чорноморський координаційний центр обміну статистичними даними та економічною інформацією.

Зустріч міністрів закордонних справ — керівний орган ОЧЕС. Він приймає рішення з усіх питань функціонування організацій. Го­лова (один з міністрів) координує всю діяльність ОЧЕС.

Рада ОЧЕС складається з представників підприємницьких рад торговельних палат держав-членів.

Парламентська асамблея складається з бюро, постійного коміте­ту, комітетів економіки, торгівлі й навколишнього середовища.

Постійний міжнародний секретаріат виконує адміністративні функції.

Чорноморський банк торгівлі й розвитку засновано в 1994 р., кредитування він розпочав з 1999 р. Цілі Банку: фінансування проек­тів інфраструктури; залучення інвестицій; співробітництво з міжна­родними фінансовими організаціями. Статутний капітал Банку ста­новить 1 млрд СДР. Квоти окремих країн: Росія, Греція й Туреччина — по 16,5%; Україна, Болгарія й Румунія — по 13,5, Азербайджан, Грузія, Албанія, Вірменія і Молдова — по 2% [7, с. 261]. Пізніше част­ка Молдови, Вірменії й Грузії була скорочена до 1% на кожну — на прохання цих країн; завдяки цьому рішенню країни знизили обсяги своїх заборгованостей перед банком.

Основні сфери співробітництва членів ОЧЕС: транспорт і кому­нікації; інформатика; обмін економічною й комерційною інформаці­єю; стандартизація й сертифікації продукції; енергетика; видобуток і оброблення мінеральної сировини; туризм; спільне господарство;

охорона здоров'я й фармацевтика; наука і техніка; охорона довкілля.

______ Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

Особлива увага надається запобіганню забрудненню Чорного моря й збереженню його біопродуктивного потенціалу.

У рамках ОЧЕС утворені Міжнародний центр чорноморських досліджень, Науковий центр ОЧЕС.

Незважаючи на безумовні досягнення на шляху інтеграції в межах ОЧЕС, для більшості країн Чорноморського регіону торгівля з парт­нерами по ОЧЕС не посідає чільного місця в загальному обсязі зо-внішьноторговельного обороту і не є безумовним пріоритетом зовніш­ньоекономічної політики. Географічний розподіл товарних потоків показує, що зовнішня торгівля країн—учасниць ОЧЕС значною мірою орієнтується на економічно розвинуті країни, насамперед на ЄС.

Це свідчить про те, що між країнами—членами ОЧЕС ще не склав­ся раціональний поділ праці, який є необхідною складовою розвитку регіонального ринку. Крім того, обмеженість номенклатури продукції та незбалансованість товарообміну, значна частка продукції паливно-енергетичного сектора й видобувної галузі виступають природною перешкодою на шляху лібералізації зовнішньоторговельних режимів у регіоні [46, с. ІЗ].

Але ці проблеми поступово вирішуються. Україна має міцні й тривалі інтереси в регіоні ОЧЕС й намагається докласти свої зусилля на підвищення ефективності функціонування цієї організації.

Дата добавления: 2014-01-06