Європейський вибір України

ГУАМ

У вирішенні проблем транспортування нафти й газу з Централь­ної Азії й Закавказзя через територію України багато сподівань по­кладається на організацію ГУАМ — Організація за демократію й економічний розвиток, яка включає Грузію, Україну, Азербайджан і Молдову. Україна в цій організації є державою з найбільшим еконо­мічним потенціалом. ГУАМ розглядається певною мірою як альтер­натива СНД, в якій домінуючу роль відіграє Росія.

Одним з головних завдань ГУАМ є будівництво потужного транспортного коридору «Схід—Захід», своєрідне відродження «Ве­ликого шовкового шляху». Але не тільки нафтою живе економічна співдружність ГУАМ. Перспективи для розширення економічних відносин між країнами регіону не обмежуються транспортуванням енергоносіїв, вони значно ширші. Дружні стосунки, які стали особли­во тісними, між' Україною і Грузією, дають підстави для сподівання на новий імпульс у розвитку ГУАМ. До того ж ця організація відкри­та й для інших країн, які поділяли б її цілі й принципи.

Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу. Модель Європейського розвитку для нас найближча і зрозуміла. За-

Інтеграцшні напрями України

лучення до Європейської спільноти відкрило б для України великі можливості щодо прискорення економічного розвитку і підвищення добробуту населення нашої країни.

Наше бажання стати членом ЄС досі не реалізувалося через не­відповідність економічного механізму України нормам і вимогам Єв­ропейського Союзу. Керівництво ЄС неодноразово заявляє, що двері Європи для України не зачинені, проте наша країна має пройти ще тривалий шлях економічних перетворень.

Відносини України з ЄС ґрунтуються на конкретних угодах та програмах партнерства. В 1994 р. було підписано Угоду про парт­нерство та співробітництво між ЄС та Україною (набуло чинності в 1998 р.). Основними цілями Угоди визначено:

• розвиток тісних політичних стосунків шляхом постійного діа­логу з політичних питань;

• сприяння торгівлі та інвестиціям, гармонійним економічним стосункам;

• забезпечення основ для взаємовигідного економічного, со­ціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва;

• підтримка України в її зусиллях зміцнювати демократію та за­вершенні переходу до ринкової економіки.

У грудні 1999 р. на саміті в Гельсінкі Європейська Рада зазначи­ла, що стратегічне партнерство між ЄС та Україною, яке ґрунтується на спільних цінностях та інтересах, є фактором зміцнення миру, ста­більності та процвітання в Європі. Тоді ж було прийнято «Спільну стратегію Європейського Союзу щодо України^. Ця програма міс­тить такі цілі [2, с. 49]:

• робити внесок у виникнення стабільної, відкритої, плюраліс­тичної та правової демократії в Україні та укріплення стабіль­но функціонуючої ринкової економіки на користь усьому на­родові України;

• співробітничати з Україною в царині збереження стабільності та безпеки в Європі й усьому світі, знаходячи ефективні відпо­віді на спільні проблеми, з якими стикається континент;

• розширювати економічне, політичне та культурне співробіт­ництво з Україною, а також співпрацю в галузі юстиції та вну­трішніх справ.

277_ Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

Угода про партнерство й співробітництво (УПС) визначила 28 галузей економічного співробітництва ЄС з Україною. Серед них: за­хист та заохочення інвестицій, сертифікація, освіта, монетарна полі­тика, наука, сільське господарство та ін.

Європейська асоціація бізнесу, що є в структурі ЄС, представляє і захищає інтереси українських економічних і суспільних організацій у питаннях фіскальної політики, ринкової економіки, інформації й зв'язку, регіонального розвитку, культури.

Одним з найефективніших напрямів співробітництва є програма ТАСІ5 — Технічна допомога країнам СНД (ТесЬпісаІ Азвізіапсе со їЬе СопипоішеаїтЬ ої Іпсіерепаепі Згаіез). Це дуже розгалужена програма підтримки реформи в країнах СНД, в тому числі й в Україні. На економічні реформи в Україні виділено гранти для 32 проектів. Серед них: пілотні проекти з реструктуризації сільського господарства, сприяння розвитку фінансових ринків в Україні, підтримка фінансових зв'язків підприємств та ін. [2, с. 53]. З метою підвищення ефективності співробітництва України з ЄС створюється спільний Українськр-Європейський консультативний комітет з питань законодавства на кошти, виділені для реалізації програми ТАСІ5.

ТАСІ5 передає ноу-хау, яким володіють державні й приватні організації найширшого спектра, що дозволяє поєднувати досвід з професійними знаннями і навичками на місцях. Ноу-хау надається у формі Консультативного сприяння в питаннях управління, прямування груп експертів. Пріоритетними напрямами програми ТАСІ5 є: реорганізація приватного сектора, створення ефективної системи виробництва, переробки і розподілу продукції, розвиток ядерної безпеки, охорона довкілля, забезпечення реформи системи державного управління, соціального захисту й освіти. Технічна допомога ТАСІ5 забезпечується тільки тим проектам, які вписуються в програму реконструкції і реструктуризації, що підтримується урядом країни та Європейською комісією. Кожна країна сама визначає пріоритетні сектори, які відіграють найзначнішу роль у процесі реформ.

У структурі ТАСІ5 є спеціалізовані підпрограми, що охоплюють переважно гуманітарний сектор. Серед них:

• програми консультування з питань політики;

• програми побудови громадянського суспільства;

Інтеграційні напрями України

• програми в галузі освіти й професійної підготовки;

• програми підтримки підприємств;

• програми, пов'язані з міжнародними стандартами й обо­в'язками.

Україна бере участь практично в усіх спеціалізованих підпрогра­мах ТАСІ5.

Європейський Союз надав Україні додаткову позику в 150 млн євро на підтримку платіжного балансу.

Надаючи допомогу Україні в проведенні економічних і соціаль­них реформ, ЄС водночас вимагає застосування українським урядом рішучіших заходів для їх здійснення. Серед таких заходів, зокрема, ЄС пропонує: визначення та забезпечення майнових прав; подальшу приватизацію; лібералізацію цін; збільшення квартирної плати й та­рифів на комунальні послуги; реструктуризацію бізнесу та підтримку малих та середніх підприємств. Отже, умови досить нелегкі; їх вико­нання може загострити соціальну ситуацію в країні. Та якщо ми хоче­мо вступити до ЄС, то мусимо прийняти його вимоги, але реалізову­вати ці заходи обережно, з урахуванням усіх можливих економічних і соціальних наслідків.

Зі свого боку, Україна розробила національну програму інтеграції в ЄС. У 1998 р. вийшов Указ Президента про затвердження «Страте­гії інтеграції України до Європейського Союзу». Програма передба­чає 17 напрямів, які необхідно реалізувати в три етапи: перший при­падає на 2ОО0 рік, другий - на 2ОО1-2ОО1, третій - на 2ОО4-2ОО7 роки. Отже, до 2ОО7 р. Україна планувала виконати умови вступу до ЄС. Проте ЄС не визначає конкретного терміну прийняття України до своїх лав і не говорить про можливість асоційованого членства [9, с. 140]. Процес інтегрування України до ЄС - непростий і тривалий. Але логіка розвитку міжнародного поділу праці, соціально-політичні зрушення в Європі неминуче приведуть до інтегрованого економіч­ного утворення в межах усієї Європи.

У грудні 1999 р. Європейська Рада схвалила Спільну стратегію ЄС щодо України. Спільна стратегія ЄС передбачає підтримку проце­су демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодо підтримання стабільності та безпеки па Єв­ропейському континенті. У вересні 2ОО0 р. відбувся Паризький саміт «Україна — ЄС», який засвідчив європейську перспективу України,

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

стратегічний курс на інтеграцію України до ЄС. У 2ОО1 р. було при­йнято «План дій ЄС у галузі юстиції та внутрішніх справ в Україні». В 2ОО2 р. у Копенгагені відбувся черговий саміт «Україна — ЄС», на якому було визнано прогрес України у виконанні вимог та стандартів ОБСЄ і Ради Європи, у запровадженні економічних реформ, позитив­ні зрушення в українській економіці. Було підкреслено необхідність розвивати й надалі стратегічне партнерство між Україною та ЄС.

У зв'язку з розширенням у 2ОО4 р. складу ЄС Україна стала без­посередньо контактувати з ним кордонами, що надало нового аспекту у взаємозв'язках нашої країни з Європейським Союзом. Врахування цієї ситуації знайшло вираження в документі «Європейська політи­ка сусідства», який прийнято в рамках Угоди «План дій Україна — Європейський Союз». Цей план був розрахований на три роки. Він передбачає інтенсифікацію політичних, безпекових, економічних та культурних відносин між сторонами. Згідно з Планом, інтеграція України в Європейський Союз в оглядовому періоді буде здійснена у формі Зони вільної торгівлі ЄС — Україна після вступу України до СОТ. Відзначається, що Європейський Союз визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір.

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної- інтеграції та співробітництва:

• підвищується рівень інтеграції, включаючії участь України у внутрішньому ринку ЄС;

• розширюється політичне співробітництво;

• збільшується фінансова підтримка України з боку ЄС; через Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребують інвестиції в інфраструктуру;

• будуть розширені можливості для участі України в певних програмах ЄС, що сприятиме розвитку культурних, освітніх, технічних, наукових зв'язків, а також співробітництву у сфері охорони довкілля;

• буде надано підтримку в адаптації законодавства України до норм і стандартів ЄС;

• поглибляться торговельні та економічні відносини, особливо

після вступу України до СОТ.

План дій Україна — Європейський Союз визначає пріоритети ді­яльності. Серед них виокремлюються такі [57]:

Інтеграційні напрями України

• зміцнення демократичних основ в Україні, забезпечення сво­боди засобів масової інформації та свободи слова;

• посилення співробітництва з питань спільної сусідської та ре­гіональної безпеки;

• поліпшення інвестиційного клімату в Україні шляхом запро­вадження недискримінаційних, прозорих і передбачуваних умов ведення бізнесу, спрощення адміністративних процедур та боротьби з корупцією;

• зміцнення податкової реформи в Україні;

• спрощення візового режиму між Україною та ЄС;

• поступове наближення законодавства, норм та стандартів України до законодавства, норм та стандартів Європейського Союзу;

• усунення дискримінаційного ставлення до працівників-мігрантів.

План дій конкретизує заходи іцодо співробітництва між Украї­ною та Є С за окремими напрямами та галузями. Особливе значення приділяється взаємозв'язкам в економічній сфері.

Умовою інтеграції України до ЄС визначається насамперед по­дальший прогрес у створенні повністю функціонуючої ринкової еко­номіки, включаючи ціноутворення, контроль за державною допомо­гою, законодавче середовище, яке забезпечує чесну конкуренцію між суб'єктами господарювання.

У галузі макроекономічної політики відзначається необхідність посилити незалежність Національного банку України, а також зміц­нити стабільність фіскальної системи, в тому числі шляхом прове­дення податкової реформи та реалізації заходів у пенсійній системі. Наголошується на необхідності зменшення участі держави в ціноут­воренні з метою запобігання погіршення умов торгівлі та функціону­вання економіки.

Вважається за необхідне поліпшити умови для іноземних інвес­торів; зокрема, рекомендується скасувати існуючі обмеження, за­кріплені Земельним кодексом України, на володіння земельними ділянками несільськогосподарського призначення українськими юридичними особами із часткою іноземного капіталу, включаючії ті, в яких іноземний капітал становить 1ОО%.

У соціальній сфері наголос робиться на зменшенні бідності та збільшенні зайнятості. Необхідно посилити соціальну інтеграцію,

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

включаючи стабільну систему освіти, охорони здоров'я, інших соці­альних послуг.

Значна увага в Плані дій надається торгівлі й реформі ринкових відносин. Згідно з Планом, поступово будуть скасовані усі експортні та імпортні обмеження. Буде здійснено поступове скасування екс­портного мита на брухт чорних металів відповідно до двосторонньої угоди між Україною та ЄС. Необхідно здійснити митну реформу з метою спрощення проходження товарів через митницю й усунення бюрократичних перепон. Поступово будуть усунуті кількісні обме­ження імпорту, його ліцензування.

План дій передбачає створення сприятливих умов для руху ка­піталу. При заснуванні компаній необхідно забезпечити повне до­тримання режиму найбільшого сприяння та національного режиму. Дискримінаційні заходи, що впливають на діяльність компаній ЄС та України, мають бути скасовані. Дочірні компанії або філії ЄС, а також України мають діяти в умовах, не менш сприятливих, ніж ті, в яких діють національні компанії. Поступово скасовуються обмежен­ня щодо заснування компаній.

План дій декларує необхідність забезпечення вільного руху капі­талу, пов'язаного з прямими та іншими інвестиціями, гарантування захисту іноземних інвестицій, а також ліквідації або репатріації ка­піталовкладень або прибутку з них.

У сфері транспорту вважається за необхідне розробка й впрова­дження національної транспортної стратегії, яка включала б розвиток національної транспортної інфраструктури. Передбачається продо­вження участі у спільному розвитку транс'європейських коридорів, а також у програмі ТРАСЕКА. Буде розвиватися співробітництво у сфері супутникової навігації. Учасники Плану дій візьмуть активну участь у сприянні розвитку Дунаю з метою повного використання його потенціалу як однієї з головних складових європейського вну­трішнього водного транспорту.

У галузі енергетики передбачається затвердження спільної енер­гетичної політики України та ЄС. Розглядається можливість участі України в Європейській енергетичній програмі. Вважається за до­цільне диверсифікувати постачання нафти й газу в Україну; в цьому відношенні надається увага нафтопроводу Одеса—Броди—Польща. Важливе значення має впровадження реструктуризації українських вугільних шахт, безпеці їхньої експлуатації.

Гнтеграіуйні напрями України

План дій передбачає також заходи щодо охорони навколишньо­го середовища. Зокрема, йдеться про впровадження положення Кі-отського протоколу та Рамкової конвенції ООН зі зміни клімат)', а також про активізацію участі України в робочій групі Дунай — Чор­не море.

Особливого значення надається співробітництву у сфері науки, технологій та освіти. Передусім вважається за необхідне зміцнити людський, матеріальний та інституціональний потенціал України з метою поліпшення можливостей фізичних та юридичних осіб, заді-яних у науково-технічній та інноваційних сферах. Передбачається обмін науковим персоналом у рамках спільних проектів та сприян­ня участі українських науковців у міжнародних конференціях та форумах.

Реформування освіти в Україні здійснюватиметься в напрямі на­ближення до європейських стандартів у рамках Болонського проце­су. Будуть розширені молодіжні обміни та співробітництво у сфері неформальної освіти молоді, посилиться міжкультурпий діалог через програму «Молодь» (УОиТН).

У Плані дій звертається увага на розширення контактів та співробітництва на транскордонному та регіональному рівнях із сусідніми новими державами—членами ЄС. Вважається за необхідне забезпечити підтримку регіонів у підготовці та -впровадженні «Програми сусідства» за участю України. В 2ОО8 р. дія Угоди про партнерство та співробітництво "між Україною і Європейськими Співтовариствами завершилися. Вона надала певного імпульсу с розвитку економічних відносин між Україною та ЄС. Проте нові реалії у світової економіці, поглиблення регіональних інтеграційних процесів потребують розширення й удосконалення взаємовідносин між нашою країною та Європейським Союзом. Ця обставина робить актуальним прийняття нових документів, що сприяли б наближенню України до вступу до ЄС. Передбачалося, що такі документи будуть прийняті на саміті Україна — ЄС в 2ОО9 р.; очікувалося, зокрема, що буде підписане угоду про надання Україні статусу асоційованого члена ЄС та утворення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Але вплив світової економічної кризи, а також певні внутрішні економічні й політичні проблеми в нашій країні відклали підписання такої угоди на пізніше.

Міжнародні організації як регулятор міжішроднлу економічних влдіюсин...

Ефективною формою прискорення інтеграційних процесів є міжрегіональне співробітництво, тобто співпраця країн на рівні суміжних адміністративних регіонів. Така форма має успішне поширення в Європі, де міжрегіональні інтеграційні об'єднання одержали назву «Єврорегіонів». Перший єврорегіоп був заснований у 1959 р. на базі суміжних територій ФРН і Нідерландів. Нині в Європі діє більше 50 єврорегіонів.

Умежахєврорегіонівздійснюєтьсятранскордоннеспівробітництво між сусідніми країнами. Основними напрямами співробітництва є торгівля, спільне підприємництво, екологія і культура. Успіху розвитку зв'язків у єврорегіонах сприяє те, що прикордонні території, з якими межують країни, часто мають багато спільного в природних умовах, історії, культурі і навіть в етнічному відношенні.

Україна бере участь у чотирьох єврорегіонах: «Буг» (Волинська область і прикордонні регіони Польщі); «Карпатський єврорегіон» (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області та суміжні території Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії);

«Нижній Дунай» (Одеська область і суміжні території Молдови й Румунії); «Верхній Прут» (Чернівецька область та суміжні території Молдови й Румунії).

Розгляньмо особливості функціонування єврорегіонів на прикладі єврорегіону «Нижній Дунай».

«Нижній Дунай» було засновано в 1998 р. До нього увійшла Одеська область, три райони Молдови (Вулкаиешти, Кагул, Кантемір) і три повіти Румунії (Галац, Бреїла, Тульча). В 2ОО0 р. розглядається можливість приєднання до «Нижнього Дунаю» відповідних регіонів Болгарії. Нормативно-правовою базою для створення єврорегіону «Нижній Дунай» стали: Європейська рамкова Конвенція по прикордонному співробітництву (1980 р.), Договір про добросусідство і співробітництво між Україною й Румунією, Угода між урядами України і Республіки Молдова про співробітництво наших прикордонних адміністративно-територіальних одиниць.

Організаційна структура Єврорегіону «Нижній Дунай» складається з таких органів:

• Рада Єврорегіону — вищий орган;

• Голова Єврорегіону;

• Віце—голови Єврорегіону;

284-

Інтеграційні напрями України

• Комісії по сферах діяльності;

• Координаційний центр — адміністративний орган. У рамках «Нижнього Дунаю» сформовано 9 комісій: з регіональ­ного розвитку; з економіки, торгівлі й туризму; з гармонізації нор­мативних документів, що належать до місцевої компетенції; з тран­спорту й комунікацій; з демографії; з навколишнього середовища;

з освіти, науки, дослідженням, культурі, охороні здоров'я; спорту; з фінансового аудиту; з ліквідації наслідків стихійних лих і боротьби з організованою злочинністю.

Комісіями розробляються відповідні проекти співробітництва, деякі з них уже реалізуються. Назвемо найцікавіші проекти:

• Розглядається створення спільного транскордонного заповід­ника в дельті Дунаю.

• Вивчається можливість відкриття в прикордонних регіонах Румунії центрів торгівлі та послуг Одеської області.

• У рамках «Нижнього Дунаю» проведено фестивалі культур

національних меншин прикордонних регіонів. " Проводяться виставки товарів, вироблених у прикордонних

регіонах.

• У рамках єврорегіону реалізується програма ТАСІ5 по віднов­ленню екологічної рівноваги придунайських озер Одеської об­ласті.

За програмою ТАСІ5 «Малі проекти з прикордонного співробіт­ництва» передбачається також створення регіонального Центру по координації діяльності єврорегіону «Нижній Дунай».

Розробляється концепція створення міжнародної вільної еконо­мічної зони на просторі «Нижнього Дунаю». Спочатку будуть ство­рені локальні вільні економічні зони, які згодом зіллються в єдиний простір.

Підводячи підсумок, можна зазначити, що Україна прагне до ак­тивної участі як у глобальних, так і в регіональних організаціях. Ре­альний внесок, який надає своєю діяльністю Україна в міжнародні організації, підвищує її авторитет у світової спільноти. Але не заради одних тільки політичних дивідендів вступає наша країна до міжна­родних об'єднань. Важливо використати міжнародне співробітни­цтво з максимальною користю для економіки України, тому участь у міжнародних інститутах сприяє вирішенню цього завдання.

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

Дата добавления: 2014-01-06