Структура, форми подання та відображення економічної інформації

Структурою економічної інформації (ЕI) визначається її будова, виділення тих чи інших елементів. Ці елементи називають інформаційними одиницями. Iз простих інформаційних одиниць утво­рюються складні, складові, виникають неначе ієрархічні рівні структурної побудови інформації.

До виокремлення інформаційних одиниць можна підходити з різних позицій залежно від обраного критерію структуризації. Кожний такий критерій має певну мету побудови структурних одиниць інформації. Дуже часто серед таких одиниць встановлюється ієрархічна залежність від простих до складних або навпаки.

Обробка інформації і передусім автоматизована обробка, потребує структуризації і формалізованого опису окремих її сукупностей. Структурно інформація складається з простих і складних елементів. Складні елементи створюються внаслідок поєднання різних простих елементів. Прості елементи називають інформаційними одинцями і вони не підлягають подальшому поділу, а складні елементи називають складеними інформаційними ресурсами або інформаційними сукупностями. Під інформаційною сукупністю розуміють групу даних, які характеризують об’єкт, процес або явище.

За структурним складом інформаційні елементи поділяють на:

символ - реквізит - показник - масив - інформаційний потік - інформаційна базам

Символ — це елемент даних, який не має змісту. Це елементарний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Реквізити – це логічно неподільний елемент показника, який відображає визначені (окремі) властивості об’єкта або процесу;

· реквізити –ознаки характеризують якісні властивості об’єкта, що описується (час і місце дії, прізвище, ім’я, по батькові виконавця, найменування роботи тощо);

· реквізити-підстави дають кількісну характеристику явищ, виражену у визначених одиницях виміру (сума внеску в гривнях, ставка податку у відсотках тощо). Реквізити-ознаки підлягають логічній обробці, а реквізити-підстави – арифметичній. Поєднання однієї підстави і всіх ознак, що до неї відносяться, створює показник.

Показники – сукупність логічно пов’язаних реквізитів-ознак і реквізитів-підстав, що має економічний зміст. Показники є основною одиницею інформації більшості документів.

На підставі показників формуються масиви. Набір взаємопов’язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями являє собою масив даних. Масив даних є основною інформаційною сукупністю, якою оперують у інформаційних процедурах. Інформаційний масив, як упорядкована за певними ознаками сукупність усіх видів інформації, використовується для розробки управлінських рішень..

Сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком

Сукупність інформаційних потоків, що характеризують управлінську роботу, пов’язану з виконанням певної функції, називають інформаційною базою. Iнформаційна база становить основу інформаційної системи будь-якого об’єкта, передусім об’єкта управління, тому вона є час­тиною інформаційної системи.

3. Характеристика засобів формалізованого описання економічної інформації.

Для того, щоб забезпечити організацію та формалізоване подання ЕІ, її пошук і обробку, а також для скорочення обсягів оброблюваних даних потрібна їх попередня класифікація і кодування.

Основу комп’ютерної IС становить інформаційна база (IБ), що являє собою сукупність упорядкованої інформації, використовуваної при функціонуванні IС. Iнформаційна база має на меті забезпечити взаємообмін інформацією між структурними одиницями комп’ютерної IС, а також інформаційними системами різних рівнів управління.

Успіх створення єдиної інформаційної бази істотно визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Тут класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль, оскільки вони є засобами, що забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.

Класифікація — поділ множини об’єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами. Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв’язку економічних показників, які переробляються в IС за допомогою ЕОМ.

Система класифікації визначається і характеризується використаним методом класифікації, ознаками класифікації (покладеними в основу виділення класифікаційних угруповань), їх послідовністю і кількістю рівнів (ступенів) класифікації, а також кіль­кістю угруповань (ємністю). Загалом ознака класифікації — це властивість об’єкта класифікованої множини. Ознаки класифікації можуть мати кількісне (стаж, оклад, вік) або якісне (професія, посада, галузь) значення. Кількість значень ознаки класифікації визначає кількість класифікаційних угруповань, які можуть бути створені при розподілі множини об’єктів за цією ознакою.

Метод класифікації — це по суті сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх зв’язки між собою. Розрізняють два основні методи класифікації:

1) ієрархічний;

2) фасетний.

Iєрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об’єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі — на угруповання наступного рівня і т.ін.

Сукупність угруповань утворює при цьому ієрархічну деревоподібну структуру, яку часто зображають у вигляді розгалуженого (гіллястого) графа; вузлами цього графа є угруповання, як це показано на рис. 2.

При використанні ієрархічного методу класифікації для віднесення конкретного об’єкта класифікації на кожному ступені лише до одного класифікаційного угруповання необхідно додержувати таких основних правил:

· поділ кожного угруповання виконується лише за однією основою поділу;

· здобуті на кожному рівні класифікації угруповання не повинні повторюватися;

· класифікації мають виконуватися так, аби сума частин становила множину, яку поділили.

Рис. 2. Схема угруповань ієрархічного методу класифікації

Найбільш суттєвими і складними питаннями, що постають при використанні ієрархічного методу класифікації, є вибір системи ознак, що стануть основою поділу, а також їх послідовність.

Iєрархічний метод класифікації характеризується кількістю рівнів (ступенів) класифікації, глибиною, ємністю і гнучкістю. Кількість рівнів визначає глибину класифікації, яка встановлюється залежно від міри необхідної конкретизації угруповань і кількості ознак, які беруть участь у розв’язуванні відповідних задач.

Від глибини класифікації та кількості створених на кожному рівні угруповань залежить ємність. Як правило, найбільшу кількість послідовних угруповань, на які може поділятися попереднє угруповання на кожному рівні класифікації, беруть сталою або для всієї класифікації, або для даного рівня.

На рис. 3. для прикладу наведена схема ієрархічної структури кодових позначень класифікатора професій. Ознаки класифікації розташовані в такій послідовності:

— рівень освіти (перший рівень класифікації — розділи професій);

— спеціалізація (другий, третій, четвертий рівні класифікації — підрозділи, класи та підкласи професій);

— кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються (п’ятий рівень класифікації — групи професій).

Рис. 3. Схема ієрархічної структури кодових позначень класифікатора професій

Розділи ідентифікуються однозначним цифровим кодом. Код підрозділу складається з коду розділу та однозначного коду підрозділу.

Код класу складається з коду підрозділу та однозначного коду класу.

Код підкласу складається з коду класу та однозначного коду підкласу.

Частина підкласів поділяється на групи.

Код групи складається з коду підкласу та відокремленого від нього крапкою коду групи.

Утворення класифікаційних угруповань наведено в табл. 1.

Таблиця 1.

Дата добавления: 2014-01-06