Поняття і ознаки місцевого самоврядування

Поняття муніципального права України

Муніципальне право — це система норм, що регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування та інші тісно пов'язані з ними суспільні відносини. Можна ствер­джувати, що муніципальне право стосується, насамперед, безпосередньої і представницької місцевої (локальної) влади, а отже, воно належить до групи публічних галузей права. Звідси, муніципальне право найбільш тісно пов'язане з конституційним, адміністративним, фінансовим та іншими галузями. Загалом, конституційне право є найбільш важливим підґрунтям для ство­рення і функціонування муніципального права.

Предметом муніципального права є суспільні відносини, пов’язані з організацією і функціонуванням місцевого самоврядування як самостійного та відносно відокремленого виду публічної локальної влади в системі народовладдя в межах певних адміністративно-територіальних одиниць.

Джерела муніципального права – це правові акти, спрямовані на врегулювання та охорону місцевого самоврядування. До них належать:

1) Конституція України (приоритетне джерело);

2) Закони України „Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року”, „Про столицю України – місто герой Київ” від 15 січня 1999 року;

3) нормативно-правові акти суб’єктів системи місцевого самоврядування (акти місцевих референдумів, статути, регламенти відповідних рад);

4) міжнародно-правові акти в галузі місцевого самоврядування, наприклад Європейська хартія місцевого самоврядування, прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 року;

5) нормативно-правові договори за участю суб’єктів системи місцевого самоврядування.

Систему муніципального права утворюють його норми, принципи й інститути.

На підставі муніципально-правових норм і принципів виникають муніципально-правові відносини, під якими розуміють відносини між двома і більше суб’єктами, які наділяються взаємними правами й обов’язками щодо здійснення муніципальної влади.

Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право й реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Під територіальною громадою розуміють жителів, які об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиниця­ми, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Під органами місцевого само­врядування розуміють структурно-організовані колективи службовців (або одного службовця), що наділяються владою в системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень, а під посадовими особами місцевого самоврядування - осіб, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету,

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється за принци­пами:

1) народовладдя;

2) законності;

3) гласності;

4) колегіаль­ності;

5) поєднання місцевих і державних інтересів;

6) вибор­ності;

7) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законодавством;

8) підзвітності й відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб;

9) державної підтримку та гарантії місцевого самоврядування;

10) судового захисту прав місцевого самоврядування.

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року та іншими законами, які не повинні суперечити положенням згаданого законодавчого акта.

Дата добавления: 2014-01-07