Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання

План лекції

Лекція

на тему „Загальні засади житлового права України”

1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання.

2. Право громадян на житло і форми його реалізації.

3. Приватизація державного житлового фонду.

4. Договір житлового найму: поняття, відповідальність за його невиконання.

5. Юридична відповідальність за порушення житлового законодавства.

Житлове право України — це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами і грома­дян з державними і громадськими організаціями у процесі реалі­зації конституційного права людини і громадянина на житло.

Предметом правового регулювання житлового права Украї­ни є правовідносини, що виникають у процесі: реалізації права на житло, надання людині й громадянину жилих приміщень у користування, користування людиною жилим приміщенням, уп­равління житловим фондом, експлуатації та охорони житлово­го фонду, капітального й поточного будівництва житла, виклю­чення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання, розгляду житлових спорів тощо.

Систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають: Конституція України; Житловий кодекс, прийнятий 30 червня 1983 р., введений в дію 1 січня 1984 р., Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 року, інші Закони, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти.

Право громадян України на житло закріплено ст. 47 Конституції України. Воно забезпечується розвитком і охороною всіх видів державного житлового фонду, утворенням ринкової системи житлового забезпечення громадян через приватизацію житла, справедливим розподілом жилої площі під контролем громадськості.

Конституційне право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли громадянин України має житло, що відповідає установленим нормам і придатне для проживання.

Житловий фонд — це складний інженерний комплекс, який включає жилі будинки і приміщення в інших будівлях, різно­манітне теплоенергетичне обладнання, автоматичні засоби уп­равління та експлуатації, розгалужену мережу комунікацій, про­типожежне, ліфтове, санітарно-технічне та інше устаткування. Розріз­няють такі види житлового фонду:

державний;

громадський;

кооперативний (ЖБК);

індивідуальний.

Державний житловий фонд — це сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що перебувають у власності місцевих рад, державних підприємств, установ, організацій і призна­чаються для проживання людини і громадянина.

Громадський житловий фонд — це сукупність жилих будин­ків та інших жилих приміщень, що належать колгоспам, іншим кооперативним організаціям, їхнім об'єднанням, профспілкам та іншим громадським організаціям.

Фонд житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) — це сукуп­ність жилих будинків, що належать житлово-будівельним коо­перативам і призначаються для проживання членів ЖБК.

Індивідуальний житловий фонд — це сукупність жилих будинків (приміщень), що перебувають в особистій і приватній власності.

Дата добавления: 2014-01-07