Принципи законодавчого процесу

Правове регулювання законодавчого процесу.

Процесуальні питання регулюються КУ, Регламентом ВРУ, ЗУ «Про комітети ВРУ», ЗУ «Про статус народного депутата України»,ЗУ «Про міжнародні договори України», Указом ПУ «Про порядок роботи з законопроектами та іншими документами, що вносяться ПУна розгляд ВРУ», Указом ПУ«Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України»», постановою КМУ«Про порядок опрацювання проектів актів КМУ», а також проектів ЗУ і актів ПУ, що подаються КМУ до ВРУ і ПУ, з урахуванням основних положень законодавства ЄС.

- принцип ле­галізму, який стверджує законність тільки тих норма­тивно-правових актів, що прийняті із додержанням встановлених процедур (регламенту

- колегіальність, що передбачає прий­няття всіх рішень більшістю голосів.

- принцип політичного різноманіт­тя і багатопартійності, який означає, що носій будь-яких представлених у парламенті політичних поглядів має право висловити свою думку у законо­давчому процесі;
- відкритості — підпорядко­вує та забезпечує процес підготовки і прийняття закону.

Принципи: - демократії, гуманізму, верховенства права, прозорості і гласності, наукової обумовленості, професіоналізму, використання правового досвіду, оперативності, правової збалансованості наукового і суспільного, адекватного відображення у НПА.

26. Субєкти законодавчого процесу.

В літературі 3 групи:

1. Субєкт законодавчих повноважень (ВРУ);

2. Субєкти законодавчої ініціативи (КМУ, НБУ, ПУ, депутати);

3. Субєкти законодавчої процедури (Комітети ВРУ, апарат ВРУ, рада депутатських фракцій).

27. Стадії (етапи) законодавчого процесу)

1) Стадії здійснення законодавчої ініціативи. Включає такі етапи: - внесення документа законодавчої ініціативи до ВРУ; - попередній розгляд в комітетах і спец. комісіями; - внесення в порядок денний сесії ВРУ питання про розгляд.

2. Стадія розгляду, обговорення та прийняття, включає у себе 3 читання та подальше оформлення правового документа.

3. Підпиання та набуття чинності. Включає у себе: - розгляд закону ПУ (обовязковий етап); - розгляд пропозицій і висновків; - оприлюднення; - набуття чинності закону.

28. Поняття та сутність підзаконного нормативного процесу.

Підзаконна нормотворчість – упорядкована офіційна діяльність субєктів по створенню, відміні чи зміні правових норм, цілью якої є конкретизація актів вищої юридичної сили.

Підзаконний нормотворчий процес – виступає процесуально-процедурною формою упорядкування і реалізації підзаконної нормативної діяльності уповноважених субєктів.

Повноваження по здійсненню нормотворчої діяльності умовно класифікуються:

1. Самостійні та безпесередні повноваження по здійсненню нормотворчої діяльності (повноваження ПУ)

2. Спільні (ПУ, укладання н-пр-х договорів, підписання ПУ атів, прийнятих іншими органами, наприклад Радою безпеки).

3. Опосередковані повноваження ПУ в законодавчій процедурі – реалізація права законодавчої ініціативи, права вето, підприсання ПУ прийнятих ВРУ законів.

29. Субєкти підзаконного нормативного процесу.

Підзаконна нормотворчість (нею займаються практично всі державні органи) здійснюється на підставі і відповідно до чинних законів, ухвалених парламентом. Юридична сила прийнятих державними органами нормативно-правових актів залежить від рівня та обсягу їх повноважень, які визначаються місцем, котре кожний з них займає у системі органів держави (глава держави - Президент; виконавча влада загальнонаціонального масштабу - Кабінет Міністрів, центральні органи - міністерства, комітети; виконавча влада місцевого значення - Рада Міністрів АР Крим, голови державних адміністрацій на місцях; відділи, управління та інші служби місцевих органів виконавчої влади; керівники державних підприємств і установ як суб'єкти локальної нормотворчості).

30. Стадії (етапи) підзаконного нормотворчого процесу

ПНП – це нормативно упорядкована д-сть уповноважених суб’єктів по ств, відмінні або змінні правових норм ціллю якої є конкретизація актів вищої юридичної сили. ПНП виступає процесуально-процедурною формою упорядкування і реалізації підзаконної нормотворчої д-сті уповн. Суб. Стадії: 1) Підготовка проекта нормат правового акта; 2) Надання йому юр властивостей і вкл в с-му законодавства. Поділ ПНП на ці част обумовленно різницею в етапах які вони вкл, суб які наділені повн приймати уч в нормотворчому процесі в рамках кожної зі стадій. Перша част вкл: 1. Стадію прийняття рішення по необх розробки правового акта; 2. Стад підгот проекта нпа; 3. Стад обговорення і погодження нпа; 4. ст. доопрацювання правового акта. Друга част вкл: 1. внесення проекта на розгляд компетентного суб’єкта; 2. Розгляд проекту таким суб’єктом; 3. Прийняття нпа; 4. офіційне оформлення; 5. Доведення змісту нпа до відомості;

ПНП по своїй сутності є субсидіарним (допоміжним) і носить підзаконний характер. Відповідні повноваження по здійсненню норм д-сті под на 3 групи: 1) Самостійні і безпосередні повноваження по здійсненню нормотв д-сті (повн ПУ по нормативному регулюваню, які не передбачають процедуру консигнації, тобто коли нпа ПУ підписують Прем’єр мін або інші посадові особи); 2) Суміжні повноваження (які передбачають процедуру консигнації, заключення НП договорів, підписання ПУ актів прийнятих іншими органами - Рада нац безпеки.); 3) Безпосередні повноваж. (участь ПУ в зак-й процедурі, реалізація права законодавчої ініціативи, реалізація права вето, підпис ПУ прийн ВРУ законів).

31. Поняття та сутність муніципального нормотворчого процесу

МНП є одним із різновидів правотворчого процесу і представляє собою – процедурно процесуальну форму упорядкування і здійснення нормотворчих повноважень представницьких органів місц самоврядування і виборних посадових осіб омс. Зміст МНП створює послідовні матеріальні технічні дії суб МН правовідносин, які регламентуються процедурно – процесуальними нормами муніципального права.

Суб’єкти: 1) суб нормотворчої діяльності – представницькі омс і виборчі посад ос омс; 2) Суб, учасники НП – різні структурні підрозділи представницьких омс, допоміжні органи, депутати місц рад, ініціативні групи, що представляють інтереси територіальних громад.

Принципи: 1) Загальні; 2) Спеціальні: - повнота нормативних повноважень омс; - зєднання загальнодержавних і місцевих інтересів; - принцип субсидіарності відносно законодавчого і підзаконного нормотворчого процесу. Стадії: 1) підготовка проекту нпа; 2) Стадія офіційного внесення поекту нпа на розгляд уповноваженого органу; 3) проходження проекту нпа в представницькому органу мс або в апараті виборчої посадової особи; 4) підписання нпа уповноваженими особами; 5) офіційне обнародування нпа.

32. Суб’єкти муніципального нормотворчого процесу

МНП є одним із різновидів правотворчого процесу і представляє собою – процедурно процесуальну форму упорядкування і здійснення нормотворчих повноважень представницьких органів місц самоврядування і виборних посадових осіб омс. Зміст МНП створює послідовні матеріальні технічні дії суб МН правовідносин, які регламентуються процедурно – процесуальними нормами муніципального права.

Суб’єкти: 1) суб нормотворчої діяльності – представницькі омс і виборчі посад ос омс; 2) Суб, учасники НП – різні структурні підрозділи представницьких омс, допоміжні органи, депутати місц рад, ініціативні групи, що представляють інтереси територіальних громад.

Принципи: 1) Загальні; 2) Спеціальні: - повнота нормативних повноважень омс; - зєднання загальнодержавних і місцевих інтересів; - принцип субсидіарності відносно законодавчого і підзаконного нормотворчого процесу. Стадії: 1) підготовка проекту нпа; 2) Стадія офіційного внесення поекту нпа на розгляд уповноваженого органу; 3) проходження проекту нпа в представницькому органу мс або в апараті виборчої посадової особи; 4) підписання нпа уповноваженими особами; 5) офіційне обнародування нпа.

33. Стадії (етапи) муніципального нормотворчого процесу

МНП є одним із різновидів правотворчого процесу і представляє собою – процедурно процесуальну форму упорядкування і здійснення нормотворчих повноважень представницьких органів місц самоврядування і виборних посадових осіб омс. Зміст МНП створює послідовні матеріальні технічні дії суб МН правовідносин, які регламентуються процедурно – процесуальними нормами муніципального права.

Суб’єкти: 1) суб нормотворчої діяльності – представницькі омс і виборчі посад ос омс; 2) Суб, учасники НП – різні структурні підрозділи представницьких омс, допоміжні органи, депутати місц рад, ініціативні групи, що представляють інтереси територіальних громад.

Принципи: 1) Загальні; 2) Спеціальні: - повнота нормативних повноважень омс; - зєднання загальнодержавних і місцевих інтересів; - принцип субсидіарності відносно законодавчого і підзаконного нормотворчого процесу. Стадії: 1) підготовка проекту нпа; 2) Стадія офіційного внесення поекту нпа на розгляд уповноваженого органу; 3) проходження проекту нпа в представницькому органу мс або в апараті виборчої посадової особи; 4) підписання нпа уповноваженими особами; 5) офіційне обнародування нпа.

34. Поняття та сутність номінаційного процесу

Номінацій ний процес — це суб’єктивно номінаційна процедура, яка охоплює питання призначення чи обрання на певні посади, звільнення чи відкликання з посад, надання згоди на призначення чи звільнення з посад окремих осіб в органах державної влади в межах визначеної Конституцією і законами. Осн органи: ПУ, ВРУ, КМУ.

. Прем'єр-міністр України призначається на посаду Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.

2. Президент України після прийняття рішення про відставку Кабінету Міністрів України або про припинення повноважень Прем'єр-міністра України вносить до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України. м3. Президент України подає до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України, 4. Верховна Рада України розглядає подання Президента України про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України не пізніше ніж у п'ятиденний строк з дня внесення такого подання до Верховної Ради України. 5. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання. 6. Під час розгляду питання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України у пленарному засіданні Верховної Ради України бере участь Президент України. 7. Голосування у поіменному режимі. Постанова Верховної Ради України про надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України невідкладно направляється Президенту України. 9. Особа, призначена Прем'єр-міністром України, набуває повноважень за цією посадою з моменту видання Указу Президента України

35. Суб’єкти та об’єкти номінаційного процесу

Суб’єкти: ВРУ, КМУ, ПУ. Об’єкти: Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого
вносять Голова Верховної Ради України або не менше однієї
четвертої народних депутатів України від конституційного складу
Верховної Ради України. Відповідний комітет Верховної Ради
України за результатами спеціальної перевірки, подає Верховній Раді України свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого. Висування кандидатури для призначення на посаду
Уповноваженого здійснюється у двадцятиденний строк з наступного
дня після: 1) набрання чинності цим Законом; 2) закінчення строку, на який було призначено Уповноваженого, або припинення його повноважень чи звільнення; 3) оголошення результатів голосування, якщо Уповноваженого не
було призначено.Голосування проводиться під час пленарних засідань Верховної Ради України бюлетенями для таємного голосування, але не раніш як
через десять днів і не пізніше ніж через двадцять днів після закінчення строку для висування кандидатів для участі у виборах. Призначеним вважається той кандидат, за якого проголосувала
більшість народних депутатів України від конституційного складу
Верховної Ради України, про що приймається постанова. Якщо на посаду Уповноваженого було висунуто більше ніж два
кандидати і жодного з них не було призначено, Верховна Рада
України проводить повторне голосування по двох кандидатах, які
отримали найбільшу кількість голосів.У разі якщо жоден із кандидатів на посаду Уповноваженого не набрав необхідної кількості голосів, знову проводиться висування кандидатур для призначення на посаду Уповноваженого. НБУ, ЦВК, Антимонопольний комітет, КСУ, СБУ, Голови місцевих держ адміністрацій.

36. Принципи та стадії номінаційного процесу

Універсальні: демократизм, гуманізм, верховенство права… Специфічні принципи: альтернативності, прозорості, відкритості, процесуального представництва(Права якими наділяється уповноважена особа – представник ВРУ)

принцип прозорості органів державного управління полягає у встановленні органами державного управління умов, що забезпечують залучення громадян та інших об’єктів управління до прийняття управлінських рішень за рахунок створення і гарантування високого рівня їх обізнаності щодо змістового та процедурного аспектів державно-управлінської діяльності.

Стадії: Основні1) висунення; 2) обговорення; 3) призначення (голосування і прийняття акту)

Факультативна: у ВРУ є стадія консультаційна, що забезпечується принципом альтернативності.

37. Номінацій ний процес у контексті взаємодії органів публічної влади

ПУ: - призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; - призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади; - призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України; При формуванні складу КСУ 18 суддів – ПУ, ВРУ, З’їзд суддів.

Формування Вищої Ради Юстиції: Члени Вищої ради юстиції призначаються Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Два із трьох членів Вищої ради юстиції, що призначаються Верховною Радою України, повинні бути суддями. на посади членів Вищої ради юстиції вносяться депутатськими групами і фракціями.
Президент України видає указ про призначення членів Вищої
ради юстиції. Два із трьох членів Вищої ради юстиції, що
призначаються Президентом України, повинні бути суддями. Кандидатури на посади членів Вищої ради юстиції визначаються
з числа суддів з'їздом суддів України за пропозицією делегатів
з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх
делегатів з'їзду і включаються в бюлетень для прийняття рішення
з'їздом суддів України шляхом таємного голосування по кожній
кандидатурі.

ВРУ: призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України; призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України; надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; КМУ: Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України; призначає голів центральних органів виконавчої влади за поданням прем’єр міністра.

38. Організація і проведення виборів народних депутатів

1. Народні депутати України (далі - депутати) обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

2. Кількісний склад Верховної Ради України становить 450 депутатів.

3. Вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою:

1) 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі (далі - загальнодержавний округ) за виборчими списками кандидатів у депутати (далі - виборчі списки) від політичних партій (далі - партії);

2) 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах (далі - одномандатні округи).

Принципи: 1) вибори є вільними. Людина сама вирішує йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити. Небажання громадян брати участь у виборах має назву — абсентеїзм. У деяких країнах передбачено адміністративні штрафи за небажання брати участь у виборах 2) вибори є загальними (загальне виборче право). Мають право брати участь у виборах всі громадяни, що відповідають вимогам виборчого права держави 3) вибори є рівними (рівне виборче право). Один виборець має право 1 голосу; 5) вибори є таємними. Таємне голосування — порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень у ізольованому приміщенні і особисто вкидає його в скриньку. Принцип прямого виборчого права означає, що отримання мандата кандидатом на зайняття тієї чи іншої виборної посади у представницькому органі можливе лише через волевиявлення виборців, тобто через їхнє голосування, яке є остаточним і наступному перегляду не підлягає. Принцип особистого голосування.

1. Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними. 2. Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення. 3. Позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України. 4. Повторні вибори депутата призначаються в одномандатному окрузі Центральною виборчою комісією у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі такими, що не відбулися, або якщо особа після її обрання не набула депутатського мандата. 5. Проміжні вибори депутата призначаються Центральною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі.

Строки; 1. Чергові вибори до ВРУ відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень ВРУ. 2. Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за дев'яносто днів до дня голосування. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніш як за дев'яносто один день до дня голосування. 3. Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. 4. Виборчий процес позачергових виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування Указу ПУ,5. Повторні вибори в одномандатному окрузі призначаються не пізніш як через тридцять днів від дня визнання виборів такими, що не відбулися, або прийняття Центральною виборчою комісією рішення про визнання обраної особи такою, що не набула депутатського мандата. Повторні вибори відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування ЦВК рішення про їх призначення. 6. Рішення про призначення проміжних виборів депутата в одномандатному окрузі приймається ЦВК не пізніш як у тридцятиденний строк з дня дострокового припинення повноважень депутата, обраного в цьому окрузі. Проміжні вибори відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування ЦВК рішення про їх призначення.

Дата добавления: 2014-01-06