Наукове дослідження

НАУКА

ВСТУП

План заняття

Лекцій 1-3 (6год.).

ЗМ 1.1. Наука і наукове дослідження

МОДУДЬ 1.ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. КУРС ЛЕКЦІЙ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК.

КУРС ЛЕКЦІЙ

(для студентів 4 –го курсу денної і 5 курсу заочної форми навчання спеціальності землевпорядкування та кадастр)

Ужгород 2013

УДК 001.891(075.8)

ББК 72я73

Навчальний посібник Курс лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень» / Уклад. І. В. Калинич. – 1-ге вид.. – У.: Видавництво УжНУ, 2013. – с.

Курс лекцій підготовлено відповідно до освітньо-професійної програми підготовки напряму 6.080101«Геодезія картографія та землеустрій».

В ньому узагальнено вимоги до науко­во-дослідної роботи студентів у вищому навчальному закладі, подаються рекомен­дації з методології написання творчих робіт студентів, курсової, дипломної (ма­гістерської) робіт. Сформовано понятійний апарат науковця-початківця, передбачено контрольні запитання, тести для самоконтролю при самостійному опрацюванні тексту лекцій студентами. Дано рекомендації щодо структури рефе­рату, наукової статті, рецензії, доповіді тощо.

Наведено основні вимоги Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до курсових, дипломних робіт, а також ВАК до дисертації та авторефератів.

Для слухачів денної та заочної форми навчання програми «Бакалавр». «

Навчальне видання

Укладач Калинич Іван Васильович, к.т.н., доц.

Рецензенти: Поп Степан Степанович, док. фіз.-мат. наук, проф.

Мельник Андрій Васильович, к.географ.н,доц

За редакцією укладача

Рекомендовано до друку

вченою радою географічного факультету

Ужгородського національного університету

Протокол № __ від ______2013р.

© Ужгородський національний

університет, 2013

© Калинич І.В.

ЗМІСТ

1.Вступ

2.Наука

3.Наукове дослідження

4.Науково - технічна інформація.

5.Організація науки і наукових досліджень в Україні

6.Склад та підготовка наукових кадрів

1.Вступ

2.Наука

3.Наукове дослідження

4.Науково - технічна інформація.

5.Організація науки і наукових досліджень в Україні

6.Склад та підготовка наукових кадрів.

Початок нашого століття співпав з розгортанням ланцюга подій, що призвели до явища, яке ми називаємо науково-технічною революцією (НТР).

Нині проблемам НТР приділяється багато уваги, про них охоче пишуть і сперечаються. Щоправда, суперечки більше йдуть про хронологію і відносну важливості різних досягнень. Це аж ніяк не головний аспект проблеми. Ми пишаємося польотами в космос, надаємо дуже серйозне значення досягненням в галузі атомної енергетики, на наше життя дуже впливає процес автоматизації виробництва і управління. Все це так. Але великі відкриття були завжди, в будь-яку епоху розвитку науки. І кожен раз не менш значні для свого часу. Те, що найбільш типово саме для епохи сучасної НТР, нерозривно пов'язане з перетворенням науки на продуктивну силу суспільства.

Зараз кожна держава в структуру своєї стратегічної доктрини - основних принципів розвитку суспільства - включає питання науково-технічного прогресу (НТП).

В даний час не тільки сам процес відкриттів і не тільки процес доведення цих відкриттів до прийнятної практично реалізуємої форми, але й процес передачі й освоєння результатів НТП вимагає участі науки. Багато інших проблем життя суспільства, які раніше вирішувалися на базі інтуїції або здорового глузду, на досвіді поколінь, зараз вимагають активного та цілеспрямованого втручання, участі науки. Жодне серйозне питання в сучасних умовах не можна ефективно вирішити, не спираючись на науку.

Суспільство не може сприяти НТП, не створивши наукову теорію, наукові основи управління. На шляху вирішення цієї проблеми стоять не тільки технічні труднощі, але й труднощі психологічного характеру. Ще не кожен учений, не кожен учасник НТП усвідомив закономірність переходу до управління творчою працею дослідників.

Справа в тому, що за життя буквально одного-двох поколінь вчених відбулося докорінна зміна такого характерного співвідношення: у XVII-XIX ст. тривалість творчого життя вченого (35-37 років) була в 2-3 рази менше періоду існування загальноприйнятих теорій і методів досліджень. Тобто людина могла народитися, сформуватися як учений, прожити все життя, виростити учнів, ці учні - своїх учнів, і все в межах, наприклад, гіпотези флогістону. Вчитель міг висловити ідею, а реалізація її, доведення до практики, діставалася, як правило, учням. Це було природно. Зараз це співвідношення зменшилося на порядок. Період оновлення науки став менший тривалості індивідуального творчого життя дослідників і складає по відношенню до неї величину 0,3-0,4. Це означає, що за одне індивідуальне життя творця НТП йому доводиться два-три рази або навіть три-чотири рази істотно переучуватися, оволодіти новими концепціями, методами і принципово новими технічними засобами ведення наукової роботи. При цьому зросла й індивідуальна відповідальність творця за долю того, що він відкрив.

Явище прискорення темпів НТП має конкретні, кількісно оцінювані форми прояву. У світі науки, наприклад, помітно частішають такі події, як уточнення та оновлення поглядів, теорій, концепцій, методів дослідження, прийнятих в тій або іншій конкретній науковій дисципліні.

Можна нагадати, що Аристотелівська теорія гравітації проіснувала близько двох тисяч років; ідеї Ньютона чекали свого узагальнення та суттєвого уточнення приблизно дві сотні років; теорія будови атома Резерфорда - Бора - трохи більше десяти років.

Існує й інша сукупність даних, що показують явне скорочення часової дистанції між науковим відкриттям і його практичною реалізацією. Відкриття фотографії пройшло цей шлях більш ніж за сто років, телефона і електромотора - приблизно за шістдесят років, радіолокатора - за п'ятнадцять, ядерного реактора - за десять, транзистор - за п'ять років.

Потрібно сказати, що при цьому відбувається не тільки прискорення реалізації результатів дослідження, але кожного разу це прискорення призводить до нових якісних характеристик, до оновлення вигляду, параметрів і можливостей технічних засобів. Разом з тим все більш дають про себе знати соціальні наслідки науково-технічного прогресу.

До цього аналізу треба зробити одне суттєве зауваження. Подібні приклади можуть призвести до думки про те, що в міру наростання потужності наших знань і прискорення прогресу кожен крок на шляху в майбутнє стає все більш легким. Це не так. Дійсно, кожен крок НТП дає все більший ефект, тобто. реалізація цих потенцій науки і техніки, її можливостей дає все більшу віддачу суспільству. Але кожен крок вперед досягається все більшою працею, все більшою витратою наукового потенціалу, творчих сил вчених і матеріальних ресурсів суспільства.

Так, перехід від одного покоління машин до іншого відбувається все швидше і дає все більший абсолютний і віднесений до розмірів витрачених коштів ефект. Разом з тим кожний перехід від покоління до покоління машин вимагає все більш обсягу дослідних, конструкторських та експериментальних робіт, все глибшої перебудови виробництва. Цю важливу обставину треба мати на увазі при обговоренні наслідків і формуванні висновків про прискорення науково-технічного прогресу. Для того щоб забезпечити прискорені темпи НТП та економічну зацікавленість суспільства у підтримці високих темпів оновлення технічних засобів, необхідне дотримання деяких умов.

Потрібно швидко розширювати масштабність впровадження наукових розробок. Ефект тиражування вже освоєних і налагоджених нововведень проявляться у багаторазовому отриманні економічної та соціальної віддачі при незначних (порівняно з первинними) додаткових вкладеннях.

Необхідні високі темпи освоєння нововведень, щоб залишити користувачеві досить часу для отримання віддачі від морально не застарілого нововведення. Інтенсифікація науково-технічної праці і скорочення витрат по всьому ланцюгу "дослідження - проектування - підготовка виробництва" є життєво важливою умовою прискорення темпів та підвищення ефективності НТП. Сюди відноситься також автоматизація обробки даних і планування експериментальних досліджень, автоматизоване проектування нових технічних засобів, включаючи конструювання і технологічну підготовку виробництва.

Особливостями НТР є: зростаюча роль науки; можливість автоматизації не тільки фізичної, а й розумової (не творчої) праці; бурхливий розвиток і поновлення науково-технічної інформації; швидка зміна матеріалів, конструкцій, машин, технологічних процесів; різке збільшення різновидів інженерних рішень; підвищення рівня комплексної механізації та автоматизації, а також систем управління.

Розвиток НТП позначається на вдосконаленні вищої освіти. Він висуває нові збільшені вимоги до знань студентів, їх творчого розвитку, вміння знаходити найбільш раціональні конструктивні, технологічні, організаційні та економічні рішення; добре орієнтуватися у відборі наукової інформації; ставити і вирішувати різні принципово нові питання. Виконання поставлених завдань можливе у разі озброєння молодих фахівців новітніми знаннями у галузі наукових досліджень. Це зобов’язує вищу школу широко залучати студентів до проведення наукових досліджень. Таким чином, наукова підготовка студентів у вузах - одна з найважливіших умов якісного і результативного навчання.

Важливим етапом розвитку вищої школи є введення в навчальний процес нові дисципліни «Основи наукових досліджень і патентознавство», в якій розглядаються методологія і методи наукових досліджень, а також способи їх організації, оформлення нових технічних і наукових рішень у вигляді патентів на відкриття і винаходи.

Це зобов'язує всіх студентів освоїти елементи методики наукових досліджень, що сприяє розвитку раціонального творчого мислення і організації їх оптимальної розумової діяльності. За період навчання студент повинен виконати і конкретні наукові дослідження в різних формах навчального процесу під керівництвом професора або доцента, оформити заявку на винахід.

У результаті вивчення теоретичного курсу і виконання досліджень за обраною темою студент повинен освоїти методологію і методику наукових досліджень, а також вміти відбирати та аналізувати необхідну інформацію, формулювати мету і завдання наукового пошуку, розробляти теоретичні передумови, планувати і проводити експеримент, опрацювувати результати вимірювань і оцінювати похибки спостережень, співставити результати експерименту з теоретичними передумовами і формулювати висновки до наукових досліджень;; складати звіт, доповідь чи статтю за результатами наукового дослідження.

Наука - це система знань об'єктивних законів природи, суспільства і мислення, що отримуються безупинно розвиваються, і перетворюються в безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.

Науку можна розглядати в різних вимірах: як специфічну форму суспільної свідомості, основу якої становить система знань; як процес пізнання закономірностей об'єктивного світу; як певний вид громадського поділу праці; як один з важливих чинників суспільного розвитку і як процес виробництва знань та їх використання.

Не всяке знання можна розглядати як наукове. Не можна визнати науковими ті знання, які отримує людина лише на основі простого спостереження.

Ці знання відіграють у житті людей важливу роль, але вони не розкривають суті явищ, взаємозв'язку між ними, які дозволили б пояснити, чому дане явище протікає так чи інакше і передбачити подальший його розвиток.

Правильність наукового знання визначається не тільки логікою, але перш за все обов'язковою перевіркою його на практиці. Наукові знання принципово відрізняються від сліпої віри, від беззаперечного визнання істинним того чи іншого положення, без будь-якого логічного його обґрунтування і практичної перевірки. Розкриваючи закономірні зв'язки дійсності, наука висловлює їх в абстрактних поняттях і схемах, суворо відповідних цієї дійсності.

Основною ознакою і головною функцією науки є пізнання об'єктивного світу. Наука створена для безпосереднього виявлення істотних сторін всіх явищ природи, суспільства і мислення.

Мета науки - пізнання законів розвитку природи і суспільства і вплив на природу на основі використання знань для отримання корисних суспільству результатів. Поки відповідні закони не відкриті, людина може лише описувати явища, збирати, систематизувати факти, але вона нічого не може пояснити і передбачити.

Розвиток науки йде від збору фактів, їх вивчення і систематизації, узагальнення і розкриття окремих закономірностей до логічно пов'язаної, стрункої системи наукових знань, яка дозволяє пояснити вже відомі факти і передбачити нові.

Шлях пізнання визначається від живого споглядання до абстрактного мислення і від останнього до практики. Процес пізнання включає накопичення фактів.

Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислення фактів не може існувати жодна наука. Але хоча факти - це повітря вченого, самі по собі вони ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, коли вони подаються у систематизованому, узагальненому вигляді.

Факти систематизують і узагальнюють за допомогою найпростіших абстракцій - понять (визначень), які є важливими структурними елементами науки. Найбільш широкі поняття називають категоріями. Це найзагальніші абстракції. До категорій відносяться філософські поняття про форму та зміст явищ, в теоретичній економіці товар, вартість та ін.

Важлива форма знань - принципи (постулати), аксіоми. Під принципом розуміють вихідні положення якої-небудь галузі науки. Вони є початковою формою систематизації знань (аксіоми евклідової геометрії, постулат Бора в квантовій механіці та ін.).

Найважливішою складовою ланкою в системі наукових знань є наукові закони, що відображають найбільш істотні, стійкі, повторювані об'єктивні внутрішні зв'язки в природі, суспільстві і мисленні. Зазвичай закони виступають у формі певного співвідношення понять, категорій.

Найбільш високою формою узагальнення та систематизації знань є теорія.. Під теорією розуміють вчення про узагальнений досвід (практику), формулюючи наукові принципи і методи, які дозволяють узагальнити і пізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати дію на них різних чинників і запропонувати рекомендації щодо використання їх у практичній діяльності людей.

Наука включає в себе також методи дослідження. Під методом розуміють спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-якого явища або процесу. Метод - це інструмент для вирішення головного завдання науки - відкриття об'єктивних законів дійсності. Метод визначає необхідність і місце застосування індукції та дедукції, аналізу і синтезу, порівняння теоретичних і експериментальних досліджень.

Будь-яка наукова теорія, пояснюючи характер тих чи інших процесів дійсності, завжди пов'язана з певним приватним методом дослідження. Спираючись на загальні та приватні методи дослідження, науковець отримує відповідь на те, з чого треба починати дослідження, як ставитися до фактів, як узагальнювати, яким шляхом йти до висновків.

В даний час все більшого значення набуває в якості загального математичний метод дослідження, тобто. метод кількісного вивчення явищ і процесів. Це зумовлено бурхливим розвитком кібернетики, обчислювальної математики і ЕОМ.

Коли вчені не мають у своєму розпорядженні достатнього фактичного матеріалу, то в якості засобу досягнення наукових результатів вони використовують гіпотези - науково обґрунтовані припущення, що висуваються для пояснення якого-небудь процесу, які після перевірки можуть виявитися істинними або помилковими. Гіпотеза часто виступала як первинне формулювання, чорновий варіант відкритих законів.

Характерною особливістю сучасної науки є те, що вона перетворюється в складний і безупинно зростаючий соціальний організм, в найбільш динамічну, рухливу, продуктивну силу суспільства.

Розвиток науки стає тепер підґрунтям для створення нових галузей виробництва. Наука стає продуктивною силою суспільства, що проявляється в глибоких змінах у взаєминах науки і виробництва.

По-перше, багато нових видів виробництва і технологічних процесів спочатку зароджуються в надрах науки, науково-дослідних інститутах. Розвиток атомної енергетики, хімічної технології, одержання надтвердих матеріалів - все це добра ілюстрація до сказаного.

По-друге, скорочуються терміни між науковим відкриттям і його впровадженням у виробництво. Раніше з часу наукового відкриття або винаходу, наприклад фотографії, електрики до їх практичного застосування проходили десятиліття, а зараз з дня відкриття лазера до його освоєння практикою пройшло всього кілька років. Це можна сказати і про атомну енергетику, про напівпровідники та ін.

По-третє, безпосередньо на виробництві успішно розвиваються наукові дослідження, зростає мережа наукових установ у промисловості та сільському господарстві. Розвивається творча співдружність учених з інженерами й робітниками. Підприємства переростають у науково-промислові комплекси.

По-четверте, різко піднявся професійний рівень робітників, інженерно-технічного персоналу, що дозволяє їм широко використовувати наукові знання в процесі виробництва. Масовий рух винахідників і раціоналізаторів - важлива форма зближення науки з виробництвом.

Наука є громадською за своїм походженням, розвитком і використанням. Будь-яке наукове відкриття є праця спільна. Наука виражає спільний людський успіх у пізнанні світу. Тому вона по-справжньому ефективно може використовуватися тільки з появою громадського характеру продуктивних сил, з розвитком суспільної праці і виробництва у великому масштабі.

Існує три групи основних можливостей підвищити ефективність науки і науково-технічного прогресу.

Можливості однієї групи знаходяться в сфері безпосередньої творчої діяльності дослідників і полягають у підвищенні методологічного рівня наукової роботи, у висуванні нових, більш глибоких ідей, в освоєнні перспективних методів досліджень

Можливості другої - у сфері управління науковим процесом і полягають у створенні найбільш сприятливих умов для плідної праці всіх категорій працівників науки і по всьому спектру сучасного наукового процесу.

Можливості третьої полягають у вдосконаленні соціального, насамперед економічного, механізму, що сприяє якнайшвидшому освоєнню наукових результатів виробництвом і суспільною практикою в цілому.

Наука, зародившись у стародавньому світі у зв'язку з потребами суспільної практики, почала складатися з XVI-XVII століть і в ході історичного розвитку перетворилася в продуктивну силу і найважливіший соціальний інститут, який надає значний вплив на всі сфери суспільства. Будучи особливою формою пізнання світу і його перетворення, наука сформувала розуміння того, що є світ, природа, як можна і треба людині ставитися до них. З моменту виникнення наука починає розвиватися відносно самостійно, проте вона постійно пов'язана з практикою, яка періодично підживлює науку. Відображаючи світ у його матеріальності і розвитку, наука утворить єдину, взаємозалежну, що розвивається систему знань про його закони. Разом з тим вона розділяється на безліч галузей знань, які різняться між собою тим, яку сторону дійсності вони вивчають. По предмету і методів пізнання можна виділити науки про природу - природознавство, про суспільство – суспільстввознавство (гуманітарні, соціальні науки), окрему групу становлять технічні І точні науки.

Технічні та точні науки Математика Інформатика, Інформаційні технології, Хімічна технологія; та ін

Науки

Природничі Біологія Хімія Медицина Геологія Фізика та ін.

Гуманітарні Економіка Юриспруденція Політологія Історія Філологія Філософія та ін

Мал..1

У процесі розвитку науки відбувається все більш тісна взаємодія природничих, гуманітарних (соціальних) і технічних наук. Відбувається зростання активної ролі науки у всіх сферах життєдіяльності людей, підвищення її соціального значення.

Поділ науки на окремі галузі обумовлено розходженням природи речей, закономірностей, яким вони підпорядковуються. Різні науки та наукові дисципліни розвиваються у зв'язку один з одним, взаємодіючи з різних напрямків. Одне з них - використання даної наукою знань, отриманих іншими науками.

Найбільш швидкого зростання і важливих відкриттів зараз слід очікувати на ділянках «стику», взаємопроникнення наук і взаємного збагачення їх методами і прийомами дослідження. Цей процес об'єднання зусиль різних наук для вирішення важливих практичних завдань отримує все більший розвиток. Це - магістральний шлях формування «єдиної науки майбутнього».

Формою здійснення і розвитку науки є наукове дослідження, тобто. вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних чинників, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримати переконливо доведені і корисні для науки і практики рішення з максимальним ефектом.

Мета наукового дослідження - визначення конкретного об'єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво з подальшим ефектом.

Основою розробки кожного наукового дослідження є методологія, тобто сукупність методів, способів, прийомів і їх певна послідовність, прийнята при розробці наукового дослідження. У кінцевому рахунку методологія - це схема, план вирішення поставленого науково-дослідного завдання. Наукове дослідження повинне розглядатися в безперервному розвитку, базуватися на ув'язці теорії з практикою. Важливу роль у науковому дослідженні відіграють виникаючі при вирішенні наукових проблем пізнавальні завдання, найбільший інтерес з яких представляють емпіричні і теоретичні.

Емпіричні завдання спрямовані на виявлення, точний опис і ретельне вивчення різних чинників, впливаючих на розглянуті явища і процеси. У наукових дослідженнях вони вирішуються за допомогою різних методів пізнання- спостереження і експерименту.

Спостереження - це метод пізнання, при якому об'єкт вивчають без втручання в нього; фіксують, вимірюють лише властивості об'єкта, характер його зміни.

Експеримент - це найбільш загальний емпіричний метод пізнання, в якому виконують не тільки спостереження і вимірювання, а й здійснюють перестановки, зміни об'єкта дослідження тощо. У цьому методі можна виявити вплив одного чинника на інший.

Емпіричні методи пізнання відіграють велику роль у науковому дослідженні. Вони не тільки є основою для підкріплення теоретичних передумов, але часто становлять предмет нового відкриття, наукового дослідження.

Теоретичні завдання спрямовані на вивчення і виявлення причин, зв'язків, залежностей, що дозволяють встановити поведінку об'єкта, визначити та вивчити його структуру, характеристику на основі розроблених в науці принципів і методів пізнання. У результаті отриманих знань формулюють закони, розробляють теорію, перевіряють факти. Теоретичні пізнавальні завдання формулюють таким чином, щоб їх можна було перевірити емпірично.

У рішенні емпіричних і суто теоретичних завдань наукового дослідження важлива роль належить логічному методу пізнання, що дозволяє на основі аналітичних трактувань пояснювати явища і процеси, висувати різні пропозиції і ідеї, встановлювати шляхи їх вирішення. Цей метод базується на результатах емпіричних досліджень.

Результати наукових досліджень оцінюють тим вище, чим вище науковість зроблених висновків і узагальнень, чим достовірніші вони й ефективніші. Вони повинні створювати основу для нових наукових розробок.

Однією з найважливіших вимог, що пред'являються до наукового дослідження, є наукове узагальнення, яке дозволяє встановити залежність і зв'язок між досліджуваними явищами і процесами та зробити наукові висновки. Чим обґрунтованіші висновки, тим вищий науковий рівень дослідження.

За цільовим призначенням наукові дослідження бувають теоретичні та прикладні.

Теоретичні дослідження спрямовані на створення нових принципів, це фундаментальні дослідження. Мета їх - розширити знання суспільства і допомогти більш глибоко зрозуміти закони природи. Такі розробки використовують в основному для подальшого розвитку нових теоретичних досліджень.

Прикладні дослідження спрямовані на створення нових методів, на основі яких розробляють нове обладнання, нові машини і матеріали, способи виробництва і організації робіт та ін. Вони повинні задовольняти потребу суспільства у розвитку конкретної галузі виробництва.

Прикладні розробки можуть бути довгостроковими і короткостроковими, бюджетними або господарсько-договорними. Мета розробки - перетворити прикладні (або теоретичні) дослідження в технічні програми. Вони не вимагають проведення нових наукових досліджень. Кінцева мета розробок, які проводяться в дослідно-конструкторських бюро (ДКБ), проектних, дослідних виробництвах - підготувати матеріал для впровадження.

Дослідницьку роботу виконують в певній послідовності. Процес виконання включає в себе шість етапів:

1) формулювання теми;

2) формулювання мети і завдань дослідження;

3) теоретичні дослідження;

4) експериментальні дослідження;

5) аналіз та оформлення наукових досліджень;

6) впровадження та розрахунок ефективності наукових досліджень.

Кожне наукове дослідження має тему. Темою можуть бути різні питання науки і техніки. Обґрунтування теми - це важливий етап у розробці наукового дослідження.

Наукові дослідження класифікують за різними ознаками:

а) за видами зв'язку із суспільним виробництвом

- наукові дослідження, спрямовані на створення нових процесів,

машин, конструкцій та інші, які повністю використовуються для підвищення ефективності виробництва;

- наукові дослідження, спрямовані на поліпшення виробничих відносин, підвищення рівня організації виробництва без створення нових засобів праці;

- теоретичні роботи в галузі суспільних, гуманітарних та інших наук, які використовуються для вдосконалення суспільних відносин, підвищення рівня духовного життя людей та ін.;

б) за ступенем важливості для народного господарства

- роботи, що виконуються за завданням міністерств і відомств;

- дослідження, що виконуються за планом (за ініціативою) науково-дослідних організацій;

в) залежно від джерел фінансування

- держбюджетні, що фінансуються з коштів державного бюджету;

- господарсько-договірні, що фінансуються відповідно до укладених договорів між замовниками, які використовують наукові дослідження в даній галузі, та організаціями, які виконують дослідження;

г) за тривалістю розробки:

довгострокові, що розробляються протягом декількох років;

короткострокові, що виконуються зазвичай за один рік.

Дата добавления: 2014-01-07