Електродні стрижні, що не плавляться

Інші електродні стрижні, що плавляться.

До електродних стрижнів, що плавляться, крім розглянутих вище зварювальних дротів суцільного перетину ставляться стрічки й пластини суцільного перетину, порошкові дроти й стрічки, застосовувані при різних способах дугового зварювання й наплавлення, а також зварювальні електроди з покриттями різних типів. Крім того, при електрошлаковому зварюванню використають комбіновані електроди (плавкі мундштуки), що складаються із пластин і дротів.

За допомогою електродних стрижнів відповідного хімічного, що плавляться, состава можна змінювати в бажаному напрямку состав металу шва або наплавлення, легувати його потрібними елементами, знижувати зміст шкідливих домішок.

Неплавкі електродні стрижні виготовляють із чистого вольфраму, вольфраму із присадками, що активують, окислів торію, лантану й итрію, електротехнічного вугілля й синтетичного графіту. Найбільше широко використають стрижні з вольфраму й вольфраму із присадками, що активують, що обумовлено тугоплавкістю вольфраму (температуру плавлення°4500 С, температура кипіння° 5900 С), його високою електропровідністю й теплопровідністю.

Вольфрамові електроди призначені для дугового зварювання в середовищі інертних газів, атомно-водневого зварювання, а також для плазмових процесів зварювання, різання, наплавлення й напилювання. Їх виготовляють із чистого вольфраму (марки ЭВЧ), вольфраму із присадками окису лантану (марок ЭВЛ-10 і ЭВЛ-20), вольфраму із присадкою окису торія (марки ЭВТ-15) і вольфраму із присадками окису итрія й металевого танталу (марки ЭВИ-30). Цифри в позначенні марки вольфрамового електрода вказують кількість присадки, що активує, у десятих частках відсотка. Наприклад, в електроді ЭВЛ-20 утримується 1,5—2,0 % окису лантану, інше вольфрам. Сумарний зміст інших домішок у вольфрамових електродах не повинне перевищувати 0,09%. Виготовляють вольфрамові електроди діаметром 0,2-12 мм. Електроди діаметром 0,2-2,5 мм включно випускають тягненими, електроди більшого діаметра виготовляють із кутих прутків, доведених шліфуванням до необхідного діаметра. Їхня довжина становить 75, 140 і 170 мм.

Добавка до вольфраму окислів лантану, торію або ітрію знижує ефективний потенціал іонізації, у результаті чого полегшується запалювання дуги, збільшується стійкість дугового розряду й підвищується стійкість електрода. З'являється можливість значно підвищити щільність струму, тому що при цьому кінець електрода не змінює форми в процесі зварювання (табл. 3).

Таблиця 3 - Рекомендовані величини зварювального струму

Для попередження окислювання вольфрамові електроди використають тільки при зварюванні із захистом області дуги інертним газом. Електроди із чистого вольфраму звичайно застосовують для зварювання змінним струмом, а електроди з вольфраму із присадками, що активують, для зварювання як на змінному, так і на постійному струмі прямої й зворотної полярності. Щоб зменшити витрата електродів, подачу інертного газу варто починати до включення зварювального струму, а припиняти після включення струму й остигання електрода до його потемніння. Включати й виключати струм треба плавно.

Заточувати кінець електрода для зварювання змінним струмом рекомендується у вигляді сфери, для зварювання постійним струмом - у вигляді конуса. Витрата електродів із чистого вольфраму значно вище, ніж з вольфраму із присадками, що активують.

Всі роботи з електродами з вольфраму із присадкою окису торія, а також транспортування й зберігання їх варто виконувати відповідно до санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами.

Графітові й вугільні електроди відрізняються малою теплопровідністю. Вони мають круглий перетин діаметром 5-25 мм і довжину 200-300 мм. Кінець електрода заточують на конус. Графітові електроди в порівнянні з вугільними, мають більшу електропровідність і більшу стійкість проти окислювання при високих температурах. Це помітно знижує питома витрата електродів і дозволяє робити зварювання на підвищених щільностях струму. Підведення струму до графітових і вугільних електродів здійснюється за допомогою спеціальних електродотримачів. З метою стабілізації положення дуги застосовують вугільні електроди із ґнотом; ґніт - це канал, розташований по центрі електрода й заповнений порошкоподібною масою, що містить легкоіонізуємі речовини.

Дата добавления: 2014-01-07