Діяльності підприємств

Прогнозування та планування фінансово-економічної

Управління фінансово-економічною діяльністю підприємств

Організація управління фінансово-економічною діяльністю підприємств залежить від складності їх структури, масштабу й виду діяльності, наявності зв'язків з іншими суб'єктами господарської діяльності. Для більшості підприємств характерні три основні види управління їх діяльністю: виробниче, організаційне й економічне. У сучасних умовах України відбувається процес становлення нового для неї корпоративного управління, для якого характерною є корпоративна організація власності. Це – об'єднання фінансових і промислових підприємств, промислових і торговельних підприємств, створення банками лізингових фірм, венчурних компаній, спільна участь кількох підприємств у створенні акціонерного капіталу одного підприємства. Права учасників таких об'єднань залежать від відсотка акцій, що їм належать.

Управління фінансово-економічною діяльністю підприємств відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємств.

Методи управління на підприємстві – це способи впливу на окремих працівників і трудовий колектив загалом, необхідні для досягнення цілей підприємства. Оскільки методи управління спрямовані на людей, то основою класифікації цих методів є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої діяльності. Розрізняють наступні методи управління: економічні методи управління; соціально-психологічні методи управління; адміністративно-правові (організаційні) методи управління.

Широке коло управлінських рішень, прийняття та реалізація яких виходять за межі компетенції підприємств, виробляють і здійснюють вищі органи загальнодержавного управління України. Президент України як глава держави керує всіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку. Верховна Рада України формує законодавчу базу і в такий спосіб бере участь в управлінні опосередковано. Центральну виконавчу владу представляє Кабінет Міністрів України. Він практично координує і спрямовує діяльність господарюючих суб'єктів, спираючись на міністерства, державні комітети, агентства тощо.

До вищих органів державного управління підприємствами належать також державні комітети та інші центральні органи, які за статусом прирівняні до Державного комітету України.

Прогнозування та планування – основні інструменти управління економікою країни та фінансово-економічною діяльністю кожного з підприємств. Перспективне прогнозування та планування дає змогу виробити економічну стратегію держави на найближчі 10-20 років, а потім, деталізувавши їх і склавши тактичні й поточні плани, регулювати фінансово-економічну діяльність господарюючих суб'єктів, якщо заплановані економічні показники не досягаються.

Прогнозування – це процес передбачення, побудований на ймовірності, науково обґрунтованому судженні про перспективи розвитку об'єкта в майбутньому. Сам термін «прогнозування» походить від грецької «ргоgnоsis», тобто передбачення, передрікання.

Планування – це процес визначення цілей, які передбачає досягти підприємство за певний період, а також способів досягнення цих цілей. Планування об'єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, сприяє односпрямованості й скоординованості процесів, що уможливлює найефективніше використання наявних ресурсів і своєчасне розв'язання різноманітних завдань управління.

Мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, основні цілі й розподіл ресурсів для їх досягнення. За змістом стратегія є довготерміновим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Прогнозування і планування фінансово-економічної діяльності підприємств – різні, але взаємопов'язані етапи єдиного процесу вироблення управлінського рішення. Суттєва різниця між планом і прогнозом полягає в тому, що в плані відображається та втілюється уже прийняте господарське рішення, а прогноз характеризує перспективні його контури.

Використані джерела: 1-5; 8; 11; 32; 36-37; 39; 43; 51; 55-56; 59-60.

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань:

1) У чому полягає сутність, необхідність та особливості здійснення фінансово-економічної діяльності підприємств України.

2) Охарактеризувати нормативно-правове регулювання фінансово-економічної діяльності в Україні.

3) Перелічити класифікаційні групи підприємств.

4) Розкрити сутність кожного з видів об’єднань, які можуть утворювати підприємства;

5) Визначити відмінність існуючих видів управління фінансово-економічною діяльністю підприємств. Окреслити основні завдання виробничого, організаційного й економічного управління.

6) Пояснити роль та важливість прогнозування та планування, як основних інструментів управління фінансово-економічною діяльністю підприємств.

7) Обґрунтувати тотожність або відмінність заходів прогнозування та планування.

Дата добавления: 2014-01-06