Методика розробки норм виробітку

Методика розрахунку норм часу.

У загальному випадку норма часу включає в себе норму підготовчо –

заключного часу (Т п.з) та норму штучного часу (t ш):

Н вр=t_шт +(Т_п.з/n),

де Н вр -норма часу;

Т_{п.з -} підготовчо –заключний час на всю партію продукції;

n -кількість одиниць продукції у партії;

t_{шт -} норма штучного часу.

Необхідні витрати підготовчо –заключний часу на партію продукції практично не залежать від величини партії. Тому у разрахунках на одиницю продукції витрати підготовчо –заключного часу зворотно пропорційні кількості одиниць продукції у партії.

Норма штучного часу складається з оперативного часу (tоп), часу обслуговування робочого місця (tобсл) і часу на відпочинок і особисті потреби робочих (tвідп):

tшт = tоп+ tобсл+ tвідп

Норма оперативного часу складається з норми основного (tо) і норми допоміжного часу (tд).

Оперативний час повторюється з виробництвом кожної одиниці продукції. Час на обслуговування робочого місця і час на відпочинок і особисті потреби не повторюються з виробництвом кожної одиниці продукції і тому включаються в норму штучного часу по нормативам:

tшт = tоп [ 1 + (a+b)/100% ],

де a і b – нормативи часу відповідно на обслуговування робочого місця і на відпочинок і особисті потреби (у відсотках к оперативному часу).

У чорній металургії норма виробітку встановлюється на робочу зміну. Для визначення норми виробітку необхідно першочергово встановити норму часу в цілому на одиницю продукції або нормативи часу на окремі елементи роботи. Таким чином, методичні основи визначення норми виробітку єдині. Однак конкретні методичні прийоми залежать від характеру виробничого процесу.

В циклічних механічних процесах змінна норма виробітку визначається за наступними формулами:

, або

,

де Тсм – тривалість робочої зміни;

Тобсл – необхідний час обслуговування робочого місця у цілому за зміну;

Т відп – необхідний час на відпочинок і особисті потреби робочих в цілому за зміну.

Процес розробки і впровадження норм включає 6 етапів:

1) підготовча робота, під час якої вибирають робочі місця на підприємстві, на базі яких будуть розроблятися нормативи, вивчають наявні методичні та нормативні матеріали, організацію робочих місць, зміст трудового та технологічного процесів і т.д;

2) збір експериментальних даних шляхом хронометражу, фотографії робочого часу, кінозйомки;

3) обробка й аналіз матеріалів, проведення розрахунків нормативів, складання проекту збірника нормативів;

4) перевірка проекту збірника, збирання зауважень і доповнень;

5) доробка нормативів, підготовка до затвердження керівництвом підприємства.

4. Продуктивність праці – характеризує ефективність витрат праці в матеріальному виробництві. Вона визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу(виробітком) чи витратами праці на одиницю продукції (трудомісткістю).

Розрізняють продуктивність індивідуальної та суспільної праці. Перша відбиває витрати живої праці, друга – живої і минулої (упредметненої) праці. На підприємствах визначається індивідуальна продуктивність. Підвищення продуктивності праці – об’єктивний економічний закон, властивий усім суспільно-економічним формаціям – означає економію його загальних витрат (живої й упредметненої праці). У наслідок технічного прогресу частка першого зменшується, а другого – відносно збільшується, але в таких розмірах, що загальна сума праці, укладеної в товарі, зменшується. Зріст продуктивності праці веде до збільшення випуску продукції, зниження її собівартості, підвищення середньої заробітної плати працівників, скорочення робочого дня й у підсумку – підвищення добробуту народу.

Рівень продуктивності праці характеризується такими показниками:

- виробітком продукції;

- трудомісткістю продукції.

Трудомісткість продукції – витрати живої праці на виробництво натуральної одиниці продукції (товару, виробу, закінченого комплексу робіт чи об’єкта будівництва, технологічного процесу).Вона може бути плановою, фактичною, нормативною, розрахованою за нормативами часу, а також проектною.

Трудомісткість продукції може розраховуватися за витратами праці різного кола персоналу, що беруть участь безпосередньо в процесі виробництва, його обслуговуванні та керуванні.

Т_пр = Т_вир / В_п,

де Т_вир - витрати робочого часу на виробництво продукції, година;

В_п - обсяг виробленої продукції, натуральні вимірники.

Показники продуктивності праці – виробіток та трудомісткість продукції – зв’язані між собою обернено пропорційною залежністю, тобто чим менше трудомісткість, тим вище виробіток.

Відповідно до цього розрізняють: повну трудомісткість продукції – включає витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства; технологічну – тільки основних робітників; виробничу – основних і допоміжних робітників; а також трудомісткість обслуговування виробництва, керування.

Зріст продуктивності праці характеризується зіставленням фактичної трудомісткості продукції в звітному та базовому періодах.

Виробіток продукції – показник продуктивності праці, обумовлений кількістю продукції (обсягом робіт, послуг), зробленої за визначений період часу, в середньому на одного працівника чи робітника. Обчислюється в тих же одиницях виміру, що й обсяг продукції.

Виробіток продукції відображає кількість продукції, виробленої в одиницю робочого часу:

В= В_п / Т_вир,

де В_п - обсяг зробленої продукції, натуральні вимірники;

Т_вир - витрати робочого часу на виробництво продукції, година;

Розрізняють три види виробітки продукції: середньорічну, середнього динну та середньоденну.

Середньорічна виробітка:

В=В_п / Р_роб,

де Р_роб – чисельність робітників, чол.;

Середньогодинна виробітка:

Всргод=В_п /Fкор,

де Fкор – корисний фонд часу, година.

Середньоденна виробітка:

Всрдн=В_п / Д_відпр, або

де Д_відпр – кількість днів, відпрацьованих робітниками;

Т зм - тривалість зміни, годин.

Зіставлення нормативної і фактичної норм виробітки виражає середній коефіцієнт виконання діючих норм виробітки.

Контрольні питання

1. Яким чином здійснюється нормування праці?

2. Які Ви знаєте методи розробки норм праці.

3. Фотокартка робочого дня, та етапи її проведення.

4. Хронометраж та етапи його проведення.

5. Що таке продуктивність праці та її показники.

Література

Економіка підприємства: Підручник / за заг.ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005.- 528 с., іл.. Экономика предприятия: Учебник для вузов / под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2000.- 742 с.

Дата добавления: 2014-01-07