Тема 18.1 Санація суб’єктів господарювання

Тема 18 Удосконалення діяльності підприємства.

План

1. Загальна характеристика санації.

2. Структурні елементи санації.

Слово „санація” походить від латинського, означає оздоровлення або одужання. З „фінансово-кредитного” погляду це поняття треба трактувати як систему заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє майбутнє відродження.

Отже, санація – це комплекс послідовних взаємозв’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Загальновідома модель фінансового оздоровлення підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних заходів.

Процес фінансового оздоровлення починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. Проведення такого аналізу дає змогу прийняти рішення щодо доцільності проведення санації, або, якщо це зробити неможливо, прийняти рішення щодо повної ліквідації підприємства.

Для проведення процесу санації необхідно визначити її цілі та стратегію. На підставі обґрунтованої стратегії розробляється система санаційних заходів, формується програма та проект плану санації. На кінцевому етапі здійснюється реалізація цього плану.

Оцінка фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи дає змогу зробити висновок про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал утрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію господарського суб’єкта.

У тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність і прибутковість, має достатньо підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.

Окремим і дуже важливим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей і тактики проведення санації.

Стратегія – це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечили компанії високий рівень рентабельності, а суть самої стратегії – у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система взаємозв’язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи, аналізу внутрішніх резервів, стратегічних завдань санації та висновків про можливості залучення капіталу.

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту. Проект фінансового оздоровлення доцільно розробляти в кількох варіантах.

Для відбору варіанта пропонуються такі критерії:

- максимальна прибутковість у поєднанні з мінімальними витратами;

- ризик неповернення вкладів;

- способи стягнення існуючої дебіторської заборгованості та варіанти списання кредиторських довго- і короткострокових зобов’язань;

- підготовленість персоналу до запропонованих змін;

- можливості швидкого виходу на реальні та потенційні ринки збуту;

- конкурентоспроможна продукція та її частка в загальному обсязі продукції;

- гарантії соціального захисту персоналу;

- можливі позитивні (негативні) екологічні наслідки реалізації даного варіанта проекту фінансового оздоровлення.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Контролюючи органи повинні своєчасно виявляти використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об’єктивні кваліфіковані рішення щодо подолання можливих перешкод до здійснення оздоровчих заходів.

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого суб’єкта господарювання можна зробити у вигляді плану фінансового оздоровлення, бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування. Стандартної форми та структури такого плану не існує, але будь-яка форма потребує наявності вірогідної базової інформації.

Загалом проект санації може мати таку структуру:

1. Загальна характеристика підприємства:

- фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг реалізованої продукції, прибуток, заборгованість, коефіцієнт платоспроможності та ліквідності);

- аналіз причин, внаслідок яких підприємство потрапило в скрутне становище;

- перспективи виходу з цього стану.

2. План фінансового оздоровлення:

- виробнича програма на найближчі роки (назва продукції, кількість, вартість);

- баланс грошових доходів і витрат (суму необхідної допомоги в розрізі конкретних джерел показують окремо);

- розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлення підприємства.

3. Прогнозовані кінцеві результати реалізації проекту.

План фінансового оздоровлення може бути складений у формі бізнес-плану. Такий бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності та досягнення наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів.

Для визначення підприємств, які потребують державної фінансової підтримки, проводять державну експертизу санаційних проектів.

Розподіл державних фінансових коштів, визначення строків і порядку їхнього виділення та повернення залежать від низки чинників:

- ефективності санаційних проектів;

- потреби у фінансових коштах;

- строку окупності та повернення коштів;

- пріоритетності напрямків структурної перебудови економіки.

Державну підтримку доцільно надавати передусім підприємствам:

- продукцію яких можна реалізовувати на споживчому ринку;

- які забезпечують обороноздатність і безпеку держави;

- характер виробництва яких зв’язаний із міжнародними нормами щодо техніки безпеки та екології (підприємства енергетичного атомного комплексу, виробництва радіоактивних матеріалів, зброї тощо);

- перспективним, які необхідні для технологічної перебудови виробництва (створення та розвиток мереж зв’язку, інформаційних систем, сучасних транспортних систем);

- які випускають конкурентоспроможну, імпортозамінну та експортну продукцію;

- які забезпечують випуск енергозберігаючої техніки та освоєння нових прогресивних технологій, зростання продуктивності праці, поліпшення умов праці та підвищення екологічності виробництва;

- які забезпечують створення умов для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності;

- із широкими кооперованими внутрішньогалузевими та міжрегіональними зв’язками.

Ясна річ, що при відборі підприємств для фінансового оздоровлення треба уважно обмірковувати можливі негативні соціальні наслідки зупинки та наступної ліквідації того чи іншого підприємства. Передусім ідеться про підприємства, розміщені у великих промислових вузлах з високим рівнем концентрації взаємозв’язаних виробництв, а також у невеликих містах і селищах, коли ці підприємства є майже єдиним місцем можливого працевлаштування населення.

Контрольні питання

1. У чому полягає сутність фінансового оздоровлення підприємства.

2. Які напрямки передбачає проект економічної санації підприємства.

Література

Продиус Ю.И. «Экономика предприятия»: Учебное пособие. – Харьков: ООО «Одиссей». – 2005.- 416 с.

Економіка підприємства: Підручник / за заг.ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005.- 528 с., іл.. Экономика предприятия: Учебник для вузов / под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2000.- 742 с.

Дата добавления: 2014-01-07