Предмет і метод бухгалтерського обліку, його об'єкти

Предметом бухгалтерського обліку є ресурси (майно) суб’єктів господарювання, їх рух у процесі діяльності (виробництва, обміну, розподілу і споживання суспільного продукту) та правові відносини (тобто зобов’язання), що виникають при цьому між суб’єктами господарювання стосовно майна. Поняття предмета обліку співзвучно з терміном «об'єкт обліку». Об'єктом бухгалтерського обліку є господарські засоби, які групуються за двома ознаками (рис.4).

Рис.4 – Господарські засоби підприємства (об'єкти обліку)

Прийнято також виділяти й такий окремий об'єкт обліку як вид діяльності. Розрізняють звичайну й надзвичайну діяльність (рис.5).

Рис.5 – Види діяльності підприємства

Сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність відображається в обліку, називається методом бухгалтерського обліку. Елементами методу бухгалтерського обліку виступають (табл.3).

Таблиця 3 – Перелік елементів методу бухгалтерського обліку

Найменування елемента методу	Призначення
1. Документація, інвентаризація	Систематичне й хронологічне спостереження
2. Баланс і звітність	Узагальнення інформації й забезпечення нею потреб апарату управління
3. Система рахунків, подвійний запис	Реєстрація й класифікація даних обліку з метою їх систематизації в регістрах обліку
4. Оцінка, калькулювання	Вимір економічних процесів і господарських засобів

Як елемент методу бухгалтерського обліку документація являє собою спосіб суцільного й безперервного відображення господарських операцій за допомогою бухгалтерських документів. Кожна господарська операція повинна бути обов'язково оформлена відповідним документом, складеним згідно з певними вимогами.

Інвентаризація (як складова частина методу бухгалтерського обліку) є способом виявлення з наступним обліком ресурсів (активів підприємства) і джерел їх фінансування, які не піддаються документальному оформленню, для забезпечення досто­вірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Для оперативного керівництва господарською діяльністю, для контролю над змінами майна й джерел його утворення, в обліку застосовується система рахунків. Рахунок – це спосіб угруповання й поточного обліку наявності й руху однорідних господарських коштів, джерел їх формування та господарських процесів. Для кожного об'єкта обліку відкривається окремі рахунки. Так, господарські засоби обліковуються на рахунках: «Основні засоби», «Матеріали», «Паливо», «Каса». Джерела господарських засобів обліковуються на рахунках: «Статутний капітал», «Короткострокові кредити банку». Для обліку господарських процесів призначені рахунки: «Виробництво», «Доходи від реалізації» і т.ін.

Результат кожної зміни внаслідок господарської операції відображаються на рахунку. Збільшення й зменшення засобів або їх джерел записується роздільно. Тому рахунки бухгалтерського обліку мають вигляд двосторонньої таблиці (рис.6), ліву сторону якої позначають терміном «дебет», а праву – «кредит» (термін «дебет» походить від лат. debet, що означає «бути винним», а кредит – від лат. credit, тобто «вірити»). Назва рахунку пишуть посередині над таблицею.

Рахунок (назва рахунку)
Дебет	Кредит

Рис.6 – Схематичний вид рахунку бухгалтерського обліку

Для повного уявлення про об'єкт, що обліковується, на кожному рахунку насамперед записують початковий стан засобів або їх джерел, яке називається початковим залишком (початковим сальдо). Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів або їх джерел. Маючи інформацію про початковий залишок об'єкта, що обліковується, і зміні протягом звітного періоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду.

Усі рахунки бухгалтерського обліку діляться на активні й пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності й змін господарських засобів. Пасивні – для обліку наявності й змін джерел засобів.

На активних рахунках за дебетом відображають залишок господарських засобів на початок місяця й збільшення їх, а за кредитом – зменшення засобів (рис.7).

Активний рахунок
Дебет	Кредит
Сальдо – залишок засобів на початок місяця Оборот – збільшення засобів (+) Сальдо – дебетове	Оборот – зменшення засобів (–)

Рис.7 – Схема активного рахунку

Будова пасивного рахунку є дзеркальним відображенням активного рахунку.

Тобто, за кредитом відображають залишок джерел господарських засобів на початок звітного періоду й збільшення їх, а за дебетом – зменшення джерел засобів (рис.8).

Пасивний рахунок
Дебет	Кредит
Оборот – зменшення джерел засобів (–)	Сальдо – залишок джерел засобів Оборот – збільшення джерел засобів (+) Сальдо – кредитове

Рис.8 – Схема пасивного рахунку

У системі рахунків господарські операції відображаються способом подвійного запису, згідно з яким суму господарської операції записують у певному порядку двічі: за дебетом одного рахунку та кредитом – іншого. Двічі, тому що господарські операції завжди викликають збільшення або зменшення певних видів засобів або джерел їх формування.

Зв'язок рахунків, який виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки – кореспондуючими.

Групування господарських засобів, їх джерел і господарських процесів здійснюється на рахунках з більшим або меншим ступенем деталізації. Зокрема, рахунки, на яких відображаються узагальнені (синтетичні) дані про господарські засоби, джерела їх формування й процеси, називаються синтетичні (від лат. syntesis – об'єднання в єдине ціле окремих частин, елементів). Крім цього, для оперативного керівництва підприємством і контролю за раціональним використанням ресурсів недостатньо тільки узагальненої інформації, необхідна детальна інформація про наявність і зміну кожного виду засобів, їх джерел і процесів. Так, наприклад, в обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненої інформації, необхідні відомості про розрахунки з кожним окремим працівником і т. ін. Дану інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків (від лат. analysis – розкладання цілого на складові частини, елементи). Аналітичні рахунки призначені для оперативного управління господарською діяльністю, для контролю за рухом і станом конкретних об'єктів обліку. Облік, здійснюваний за допомогою аналітичних рахунків, називається аналітичним обліком. Облік на аналітичних рахунках ведеться у вартісних і натуральних показниках.

Інформація з аналітичних рахунків щомісяця групується в оборотних відомостях, звідки й переноситься на рахунки синтетичного обліку.

З метою узагальнення результатів господарської діяльності бухгалтерські рахунки систематизуються й групуються в План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань, господарських операцій підприємств і організацій. Згідно із цим документом в Україні діють 10 класів рахунків (табл.4).

Таблиця 4 – Структура Плану рахунків

№ класу	Назва класу
	Необоротні активи
	Запаси
	Засоби й інші активи
	Власний капітал і забезпечення зобов'язань
	Довгострокові зобов'язання
	Поточні зобов'язання
	Доходи та результати діяльності
	Витрати по елементах
	Витрати діяльності
	Забалансові рахунки

Особливістю бухгалтерського обліку, яка відрізняє його від інших видів обліку, є відображення господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому виразі, тобто у вартісному вимірюванні.

Бухгалтерський облік відображає велику кількість різних об'єктів (коштів, джерел їх формування, господарських процесів), для узагальнення яких потрібен єдиний вимірник – оцінка. Оцінка – це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику. За допомогою оцінки натуральні й трудові вимірники переводять у грошовий.

Для правильної оцінки господарських коштів важливе значення має калькулювання. Калькулювання являє собою підрахунок витрат, що доводяться на одиницю продукції, що виготовляється (робіт, послуг), з метою визначення фактичної собівартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Елементи методу не виступають самостійно, ізольовано від інших, а навпаки, органічно пов'язані між собою, перебувають у безперервній взаємодії й представляють метод бухгалтерського обліку тільки у своїй єдності.

Дата добавления: 2014-01-06