Земля як об’єкт оцінки

ТЕМА 3. Необхідність та особливості оцінки земельних ділянок у сучасних умовах трансформаційних перетворень України

1. Земля як об’єкт оцінки.

2. Нормативно-правове регулювання оцінки земель в Україні.

3. Вартість землі та принципи її оцінки.

Земля, виступаючи ресурсом (фактором виробництва), має особливе значення та вміщує всі природні блага, які можуть бути використані у фінансово-економічній діяльності підприємства.

Згідно Закону України «Про оцінку земель» земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як нерухоме майно земельна ділянка являє становить земної поверхні, що має фіксовані межі, і характеризується певним місцем розташування, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським станом, що є її важливими складовими. Кожна земельна ділянка включає компоненти, сукупність яких забезпечує її функціональну цілісність і граничні розміри. Ці компоненти безпосередньо пов’язані з характером розташованих у межах ділянки (на землі, під землею, над землею) поліпшень – різного роду споруд та/або результатів меліоративних і ландшафтних робіт, – і залежно від її цільового призначення можуть бути представлені площами під сільськогосподарськими і лісовими угіддями; під будинками, будівлями, спорудами, господарськими й іншими майданчиками; під дорогами, проїздами і тротуарами; під зеленими насадженнями і замкнутими водоймами і т. ін.

На розмір земельної ділянки впливають не тільки внутрішні, а й зовнішні, розташовані поза її межами, поліпшення, представлені, як правило, спорудами інженерно-транспортної інфраструктури, що безпосередньо впливають на якість і інтенсивність використання земельної ділянки.

Розмір земельної ділянки характеризується довжиною її сторін, а також фізичною площею; геодезичною площею.

Стосовно земельної ділянки виникають численні права та зобов’язання. До прав відносять: право власності, право оренди, право забудови, право застави, сервітути, реальні повинності, право переважного придбання. Невід’ємною складовою права власності на земельну ділянку є дотримання зобов’язань, установлених державою в сплаті податків на земельну власність, по регламентації функції і характеру використання земельної ділянки, у примусовому відчуженні власності і в присвоєнні державою виморочної земельної ділянки. Такі односторонні зобов’язання можуть вилинути на використання та розвиток земельної власності, а також передачу прав, і тим самим позначитися на її вартості.

Дата добавления: 2014-01-06