Сутність системного аналізу та його предмет

Системний аналіз у більшості західних джерел розглядається як синонім терміна “системний підхід”. У процесі системного аналізу створюється абстрактна концептуальна система, котра описується з допомогоюсимволів або інших засобів і є певною структурно-логічною конструкцією,мета якої – слугувати інструментом для розуміння, опису та більш повної оптимізації поведінки реальної системи, зв’язків і відношень її елементів. Такою абстрактною системою може бути математична,комп’ютерна, словесна (вербальна) модель або система моделей. Отже,системний аналіз – це методологія дослідження таких властивостей івідношень в об’єктах, які складно спостерігати і важко розуміти за допомогою представлення цих об’єктів у вигляді систем, і вивчення їх властивостей і зв’язків як відношень між цілями та засобами їх реалізації.

Термін “системний аналіз” переважно використовується для характеристики процедури проведення системного дослідження, що полягає врозчленуванні проблеми на її складові, які доступніші для вирішення, увикористанні адекватних спеціальних методів для розв’язання окремихпідпроблем і, зрештою, в об’єднанні часткових рішень таким чином, щобпроблема була вирішена загалом. Отже, системний аналіз передбачаєне лише органічне поєднання аналітичного розчленування проблеми начастини та дослідження зв’язків і відношень між цими частинами, а йвимагає розгляду цілей і завдань, загальних для усіх частин, потім відповідно до одержаних результатів - здійснення синтезу загального рішення із частковими рішеннями.

Систему в загальному розумінні можна розглядати як спосіб розв’язання певної проблеми, тобто як сукупність усіх необхідних знань, інформації, матеріальних засобів і способів їх використання, організаціїдіяльності людей, що спрямована на розв’язання проблеми. Системнийаналіз призначений для правильного вибору системного інструментарію зметою розв’язання поставленої проблеми. Оскільки мета системи формулюється, як правило, в загальних термінах, її необхідно конкретизуватиі довести через послідовні рівні до конкретних критеріїв і показників. Таким чином, декомпозиція мети – одне з призначень системного аналізу.

В зв’язку з тим, що для досягнення мети можуть використовуватися різноманітні засоби з різних сфер діяльності людини, виникає необхідність

виокремлення єдиного методу для відбору засобів її досягнення, що відповідають визначеним критеріям, тому ще одне призначення системного

аналізу – встановлення критеріїв відбору засобів для досягнення мети. Після визначення цих засобів та способів дій приймаються багатоваріантнірішення. Отже, обґрунтування вибору рішення – важливе завдання системного аналізу. Метою застосування цього аналізу до конкретної проблемиє підвищення ступеня обґрунтованості рішення, що приймається.

Існує два різні підходи до трактування суті системного аналізу. Прихильники першого наголошують на формальних (найчастіше математичних) засобах опису системи: блок-схеми, мережеві графіки, математичні рівняння тощо. Другий підхід опертий на логіці системного аналізу; прицьому підкреслюється нерозривний зв’язок останнього з прийняттям рішень, які полягають у виборі певного оптимального напрямку дій середдекількох можливих альтернатив. У цьому випадку системний аналізрозглядається передусім як методологія пізнання й упорядкування, тобто так звана структуризація проблеми, котру слід вирішувати з використанням формальних методів і комп’ютерної техніки або без них. Отже,його сутність полягає не у використанні математичних методів і процедур, а у співставленні альтернатив, при можливості, в кількісній формі,на основі певної логічної послідовності кроків, які можуть бути повтореніта перевірені іншими дослідниками. При цьому системний аналіз дозволяє суттєво поглибити і розширити осмислення сутності системи, її структури, організації, цілей і завдань функціонування, закономірностей розвитку, визначити оптимальні шляхи і методи управління.

Системний аналіз базується на таких методологічних принципах: - органічна єдність об’єктивного та суб’єктивного в процесі науковогодослідження;

- структурність системи, що визначає цілісність і стійкість її характеристик;

- динамізм системи;

- міждисциплінарний характер системних досліджень;

- органічна єдність формального та неформального при проведенні

аналізу.

Системний аналіз застосовується для розв’язання складних проблем, пов’язаних з діяльністю людей. Він не протиставляється іншимметодам аналізу проблем і прийняття рішень, але відрізняється синтезом в єдиній методології взаємопов’язаних понять, методів і прийомів,які раніше використовувалися відокремлено при розв’язанні частковихпроблем. Комплекс системних понять і методів розповсюджується такожна планування та керування. Системний аналіз дає змогу розкластискладну проблему на компоненти аж до постановки конкретних завдань,для яких існують методи їх реалізації, а, з іншого боку, зберігає цілісністьцієї проблеми.

До основних особливостей системного аналізу можна віднести наступні:

•розглядаються всі теоретично можливі альтернативні шляхи і засоби досягнення мети, оптимальна комбінація та сполучення різних методів і засобів;

• альтернативи оцінюються з позицій перспективи, зокрема для систем, які мають стратегічне значення;

• відсутні стандартні, строго детерміновані рішення:

• чітко розмежовуються різні точки зору при вирішенні однієї проблеми;

• застосовується підхід до проблем, для яких не повністю визначенівимоги щодо термінів реалізації та вартості;

• визнається принципове значення організаційних і суб’єктивнихчинників у процесі прийняття рішень і відповідно до цього розробляються процедури широкого застосування якісних (логічних) міркувань в аналізі й узгодженні різних точок зору;

• особлива увага приділяється факторам ризику і невизначеності,їх врахуванню й оцінці при виборі оптимального рішення серед декількохможливих варіантів.

У процесі наукового дослідження та практичної діяльності виникаєпотреба в розв’язанні проблем трьох видів:

1) добре структуровані або кількісно визначені проблеми, в яких суттєві залежності виявлені та виражені у числах і символах (методологіядослідження операцій, математичні методи і моделі тощо);

2) неструктуровані або якісно визначені проблеми, що містять лишеопис основних ресурсів, ознак і характеристик, кількісні залежності міжякими зовсім не визначені (евристичні методи, інтуїтивні рішення);

3) слабко структуровані або змішані проблеми, котрі містять якісні такількісні елементи, причому домінують якісні, мало визначені та невизначені сторони проблеми, до яких належать більшість соціальних, економічних, політичних, управлінських, технічних проблем. Типовими є:перспективні (стратегічні) проблеми, що повинні вирішуватись у майбутньому; проблеми, які характеризуються широким набором альтернатив;проблеми, котрі вимагають значних ресурсів і містять елементи ризику;проблеми, що мають складну внутрішню структуру; проблеми, для якихне повністю визначені вимоги щодо вартості і часу. Саме ці проблеми єосновною сферою застосування системного аналізу.

Системний аналіз як сукупність методів і засобів розробки, прийняттяй обґрунтування рішень у процесі дослідження, утворення та управліннясистемою передбачає:

• прийняття оптимального рішення, на основі багатьох альтернатив;

• оцінювання кожної альтернативи з позицій довготривалої перспективи;

• поглиблене розуміння й упорядкування (структуризація) проблеми;

• спрямування на розробку і прийняття нових принципів науковогомислення, яке враховує взаємозв’язки елементів цілого та суперечливітенденції.

Основне практичне значення системного аналізу полягає не стільки вкількісній визначеності шляхів і способів вирішення проблеми, скільки взростанні ступеня її розуміння спеціалістами та експертами, котрі берутьучасть у вирішенні цієї проблеми, і визначенні альтернативних шляхівдосягнення певної мети особами, що відповідальні за ухвалення управлінських рішень

Дата добавления: 2014-01-06