Методи системного аналізу

У процесі розв’язання складних проблем застосовуються відповідніметоди, тобто систематичні процедури або техніки генерації описанькомпонентів системи. Одним із таких методів є метод аналізу ієрархій,який ґрунтується на ієрархічному представленні елементів, що визначають суть проблеми. Проблема розбивається на простіші складові з наступним оцінюванням ступеня взаємодії елементів отриманої ієрархічноїструктури з використанням принципу ідентичності і декомпозиції. Застосування цього методу визначається характером зв’язків між критеріямий альтернативами, при цьому можливі два варіанти зв’язків: перший варіант – кожний критерій зв’язаний з усіма альтернативами, другий - кожний критерій зв’язаний з певними альтернативами.

У процесі системного аналізу здійснюється попарне порівняння альтернатив, порівняння альтернатив зі стандартами та копіюванням.

Останні два підходи застосовуються у тих випадках, коли відсутні кількісні оцінки альтернатив за відповідними критеріями. Побудова ієрархіїпочинається з визначення мети (корінь ієрархії), проміжних рівнів (аспекти мети, критерії і т.д.), а також альтернатив (найнижчий рівень ієрархії).

Для виявлення і структуризації важких для розуміння та дослідженняпроблем, котрі характеризуються великою кількістю і складним характером взаємозв’язків, доцільно застосовувати метод “дерева цілей” або“дерева рішень”. Цей метод орієнтований на отримання повної та відносно стійкої структури цілей, проблем, функцій, напрямків, тобто такоїструктури, яка мало змінюватиметься протягом певного терміну. Цілі(рішення) мають ієрархічний характер, при цьому цілі (рішення) вищогорівня не можуть бути досягнуті, поки не досягнуті цілі (рішення) найближчого нижнього рівня. З переміщенням на нижчі рівні ієрархії цілі (рішення) конкретизуються. У процесі побудови та використання “дерева цілей”або “дерева рішень” необхідно прагнути їх чітко і конкретно формулювати, забезпечити можливість кількісного чи порядкового оцінювання ступеня їхньої реалізації. Якщо цей процес зобразити графічно, то отримаємо, наприклад, наступне “дерево цілей” (Рис. 1).

Рис. 1. Граф “дерева цілей”.

Головним результатом застосування цього методу є те, що від даєможливість поділу головного (генерального) завдання (цілі) на сукупність простіших завдань, для розв’язання яких існують певні методи таприйоми. Послідовний поділ мети дослідження на підпроблеми є важливим етапом системного аналізу. Такий поділ необхідно продовжуватидоти, поки не отримуються прості, досить очевидні завдання, котрі можна реалізувати відомими способами і методами.

Метод побудови “дерева цілей” - це ефективний і дуже поширенийспосіб вирішення слабко структурованих проблем і завдань у галузі економіки, державного управління, менеджменту, при дослідженні й удосконаленні організаційних структур, проведенні наукових досліджень тощо.

Отже, в процесі побудови “дерева цілей” як методу наукового дослідження на першому етапі необхідно:

• чітко визначити і сформулювати головну мету (ціль) дослідження;

• визначити цілі другого порядку та завдання дослідження;

• виявити інформацію про параметри системи та зовнішнього середовища, які досліджуються;

• визначити допущення й обмеження, в рамках яких проводитьсядослідження та розв’язується проблема.

Наступний етап полягає у визначенні критеріїв та обмежень. Під критеріями розуміють певні кількісні параметри цілей (підцілей, завдань), якіповинні точніше їх характеризувати. Найпоширенішими критеріями, наприклад, при аналізі ефективності функціонування економічних систем єприбуток, собівартість продукції, обсяги її збуту, конкурентоспроможністьтощо. Наступним етапом є генерування альтернатив, тобто гіпотез проможливі шляхи та способи досягнення визначеної мети. Генеруванняальтернатив є творчим процесом, при цьому застосовують різні методи(процедури): метод мозкового штурму, метод “Дельфі”, інші методи експертних оцінок, сценарний аналіз, синектика, ділові ігри тощо.

Особливий клас методів системного аналізу становлять експертніоцінки, котрі пов’язані з безпосереднім опитуванням експертів. Можливість їх застосування, обґрунтування їхньої об’єктивності базується натому, що значення досліджуваної характеристики знаходиться всерединідіапазону оцінок, отриманих від групи експертів, і що узагальнена колективна думка є достовірною.

Метод Дельфі – це ітеративна процедура при проведенні мозковоїатаки для підвищення ефективності експертних опитувань з використан ням кількісних оцінок при розробці “дерева цілей” і сценаріїв. Найчастішецей метод реалізується наступним чином. Під час першого туру для експертів формулюється мета експертизи та перелік запитань у вигляді анкети. Відповіді експертів опрацьовуються аналітичною групою за відповідним алгоритмом. На другому турі експерти отримують усереднені оцінки та обґрунтовані граничні оцінки, коригують відповідно до них своїпопередні оцінки. Скорегована інформація знову опрацьовується аналітичною групою. Кількість турів визначається ступенем узгодженості думки експертів. Отже, основними особливостями методу Дельфі є: анонімність висловлювань; обґрунтування думок експертів з граничними оцінками; наявність оберненого зв’язку, що реалізується за допомогою багатокрокового опитування.

З початку 50-х рр. ХХ ст. дуже інтенсивно почав використовуватисяметод мозкового штурму (мозкової атаки). Методи цього типу відомі також під назвами “конференція ідей” і “колективна генерація ідей”. Сутьвказаних методів зводиться до того, що експертам надається повна свобода мислення і висловлювання нових ідей. Для цього розглядаються всіпродуковані ідеї, не допускається критика і не припиняється обговоренняжодної ідеї. З цією метою створюється атмосфера, котра сприяє генераціїнетривіальних ідей і звільняє експертів від стереотипного мислення.

Метод сценаріїв передбачає, що способи та процедури підготовки йузгодження уявлень про проблему чи об’єкт, які досліджуються, викладені у письмовому вигляді (сценарій). Спочатку цей метод припускав підготовку тексту, що містить логічну послідовність подій чи можливі варіанти розв’язання проблеми. Однак пізніше сценарієм стали називатибудь-який документ, який містить аналіз проблеми та пропозиції щодо їїрозв’язання, а також напрямки розвитку об’єкта як системи. Як правило,сценарій готується кожним експертом окремо, а потім думки експертівузгоджуються.

Використання широкого кола експертів з різних галузей знань і сфердіяльності забезпечує різноаспектний, різносторонній розгляд проблеми,дає змогу виконати її декомпозицію, виявити зв’язки з іншими проблемами. Метод сценаріїв можна використовувати на різних етапах системного аналізу, коли необхідно зібрати і впорядкувати різнорідну та неструктуровану інформацію, хоча в більшості випадків цей метод є ефективним на 7, 10-12 етапах.

Метод сценаріїв або відлагодження і тестування стратегічних припущень ґрунтується на передумові, що розходження в думках експертів залежать від суперечливої початкової інформації про проблему,їхні цілі та завдання в процесі розв’язання проблеми, тобто, якщо експерти досягають консенсусу з багатьох припущень, то найімовірніше вонидосягнуть його при розробці плану дій для досягнення усвідомлених цілей. Цей метод переважно реалізується впродовж чотирьох етапів. Напершому етапі експерти уточнюють припущення, що відповідають їхнімстратегіям при розв’язанні проблеми. Повний перелік припущень, узгоджений з цілями системи та індивідуальними цілями експертів, є достатньо чітким відображенням проблеми. На другому етапі вивчаютьсяконтрпропозиції з метою виявлення, чи можуть вони слугувати ґрунтомдля принципово нового формулювання проблеми або повністю нової стратегії. На третьому - проводяться переговори з метою об’єднаннявсіх пропозицій і стратегій шляхом досягнення угоди (узгодженої думкиекспертів), яку можна вважати синтезованою основою для вдосконалення формулювання проблеми.Начетвертому етапі формується узгоджена стратегія, що базується на множині припущень, з яких досягнуто угоду. Цей метод застосовується для розв’язання слабоструктурованихпроблем, в яких стратегії розвитку системи спираються на гостро конфліктні припущення.

Метод комісії полягає в організації та проведенні відкритої дискусії зметою отримання єдиного узгодженого висновку експертів, причому цейвисновок визначається шляхом голосування. Перевагою цього методу єможливість підвищення рівня інформованості експертів і зміна їх попередніх висновків у процесі обговорення. До недоліків можна віднестивідсутність анонімності, що може призвести до неформального впливубільш авторитетних експертів, різну активність експертів, яка часто незалежить від їх компетентності, публічність обговорення. Одним із різновидів цього методу є метод суду, коли частина експертів підтримує певну альтернативу і наводить аргументи на її користь, а частина - є противниками, котрі обґрунтовують її недоліки.

Дата добавления: 2014-01-06