Облік і оцінка основних фондів

На технологічну структуру основних фондів підприємств впливають ряд чинників.

Структура основних фондів підприємства

Не всі елементи основних фондів із наведеної класифікації відіграють однакову роль в процесі функціонування підприємства. Тому важливе економічне значення має співвідношення окремих видів основних фондів в їх загальній вартості, тобто їх технологічна (видова) структура. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, які беруть безпосередню участь в процесі виробництва, визначають рівень технічної оснащеності праці, прямо впливають на величину виробничої потужності та обсяг випуску продукції підприємства (робочі машини і обладнання, прилади та інструменти, обчислювальна техніка).

До пасивної частини належать основні фонди, які опосередковано впливають на величину виробничої потужності і обсяг продукції, забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, інвентар та ін.).

Прогресивною тенденцією у зміні технологічної структури основних фондів є зростання частки їх активної частини.

Виробничі і матеріально-технічні особливості галузі.

Форми суспільної організації виробництва.

Форми відтворення основних фондів

Технічний рівень виробництва.

Рівень організації будівельних робіт.

Географія розміщення виробництва.

Окрім технологічної виділяють галузеву і вікову структуру основних фондів. Перша з них характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів підприємства; друга – це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.

Облік основних фондів здійснюється у натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники використовуються при визначенні виробничої потужності, для оцінки технічного складу і стану основних фондів, розробки балансів обладнання та ін. Вартісна форма обліку необхідна для планування відтворення основних фондів, визначення їх загальної величини, динаміки, структури, обчислення розмірів амортизації та калькулювання собівартості продукції.

Залежно від моменту і характеру проведення оцінки стану основних фондів розрізняють такі види їх оцінки:

1. Первісна вартість – це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.

Первісна вартість основних фондів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (добудова, дообладнання, модернізація, реконструкція), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від його використання.

Первісна вартість основних фондів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних фондів.

2. Переоцінена вартість – вартість основних фондів після їх переоцінки (індексації первісної вартості основних фондів).

Згідно із згаданим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку підприємство переоцінює об’єкт основних фондів, якщо його залишкова вартість більш, як на 10% відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінену вартість основних фондів (Впер) можна визначити за формулою:

де І пер – індекс переоцінки основних фондів.

де В справ – справедлива вартість основних фондів, грн.;

В зал – залишкова вартість основних фондів, грн.

3. Залишкова вартість – визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства (первісною або переоціненою) та сумою зношення.

або = ,грн.,

де З н – сума зношення основних фондів, грн.

4. Справедлива вартість – це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін.

5. Ліквідаційна вартість (В лікв) – це залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

Дата добавления: 2014-01-07