Моделі президентства в залежності від повноважень і компетенцій президента

Класичним зразком моделі сильної президентської влади є США. Тут президент є главою держави, шефом федерального уряду, головнокомандуючим збройними силами. Він і глава виконавчої влади з достатнім повноваженнями, що дозволяє йому вести енергійну політику. В нього є багато можливостей впливати на людей, які входять до складу уряду. Президент США є й керівником партії, що дає йому ще шанс додатково використовувати політичні функції. До того ж президент має право надсилати законопроекти до конгресу в межах виконання оперативної управлінської діяльності, але в той же час він підзвітний конгресові в межах компетенції останнього.

За помірною моделлю президентської влади президент є главою держави, головнокомандуючим збройними силами, хоча армія фактично підкоряється прем’єр-міністрові. Він приймає участь у призначенні та зміщенні голови уряду або може через парламент проводити його призначення або зняття. Президент головує в раді оборони, або раді безпеки, якщо такі існують. Він підписує та обнародує закони, виносить питання на референдум, має право розпуску парламенту. Правда, існують країни, де ця модель не передбачає права президента розпускати парламент. Президент призначає осіб на всі вищі військові посади, оголошує надзвичайний стан. Глава держави призначає своїх повноважних представників на місцях, де вони втілюють у життя рішення, прийняті центральною виконавчою владою, і контролюють, щоб на місцях було реалізовано державні інтереси. Але, президент повинен рахуватися з незалежністю й автономією регіональної місцевої влади, яка може самостійно вирішувати багато питань. Ця влада діє незалежно від президентської влади, але в обсязі своїх компетенцій. Така модель існує у Франції, Польщі, Румунії, тяжіє до неї й система президентства в Україні.

Модель слабої президентської влади діє при кабінетно-парламентській формі управління державою. Тут президент виступає як певний символ держави. Офіційно його вважають главою держави, і він координує виконавчу владу в країні. Його роль зведена до виконання чотирьох функцій: церемоніальної, інтеграційної, представницької та гарант конституційних прав. Обсяг повноважень і компетенцій президента дещо менший, ніж у голови кабінету або прем’єра, який керує збройними силами та системою виконавчої влади. Голові Уряду підпорядковані всі державні структури. Уряд функціонує відокремлено і незалежно від інституту президентства, виробляє стратегію економічного розвитку, здійснює безпосереднє державне регулювання різних сфер суспільного життя, веде зовнішньополітичну діяльність. Таку модель президентства використовують у ФРН, Італії, Ісландії, Австрії.

Особливості запровадження інституту президентства в Україні

Інститут президентства в Україні був запроваджений на хвилі лавиноподібної ейфорії державної незалежності. Сквапливість і непослідовність цього запровадження не дозволили глибоко осмислити модель президента у відповідності до ментальних вимог українства.

Атрибути президентської влади визначались “на бігу” в процесі функціонування самого інституту. Процедура відбору кандидатів на посаду президента зводилась до протиборства особистостей, а не до вибору програм, як це існує у сталих президентських системах. Президентство розглядали як чергове чудо, що виведе країну з глибокої економічної та соціальної кризи, а коли чудодійство не спрацювало то зростало й швидке розчарування президентським інститутом і конкретним лідером. Так, з очікуваної багатьма універсальної панацеї від усіх лих президентство перетворилось у мало престижний інститут державного керівництва. Тому із трьох діючих президентів кожний виборював для себе особливі повноваження. За часів Л.Д. Кучми це перетворилося в автократичний механізм управління державою.

Інститут президентської влади формувався в посттоталітарних умовах, де панувало домінування державних органів влади. Це дозволяло політичним лідерам розглядати президентську посаду не як новий демократичний механізм функціонування влади, а як старий спосіб реанімації монополізму в системі влади, коли ніби то інтереси всього народу дають право на зазіхання величезних обсягів влади. В умовах панівного становища державно бюрократичних структур та існуючого монополізму в системі владних відносин законодавча влада представлена єдиним інститутом, Кабінет Міністрів після конституційної реформи набув прямого підпорядкування Верховній Раді, але Президент продовжує утримувати своє домінування над системою виконавчої влади через пряме підпорядкування йому голів місцевих державних адміністрацій та призначення і звільнення керівників силових структур. Звідси президентська влада стає одним із інструментів насаджування нового моно ідеологізму і сприянням формування автократизму. Важливою запорукою для цього є властивий стиль форми та методи державно управлінської діяльності, в яких широко використовуються рудименти радянської спадщини. Звідси виникає підстава для широкої демагогії, перетворення інституту президентства в беззаперечну інстанцію, яка домагається безапеляційності і безпомилковості обраного політичного курсу того чи іншого лідера.

Модель президентської влади в Україні заслуговує на подальшу модернізацію та удосконалення, що повинна забезпечити конституційна реформа шляхом прийняття або нової редакції, або нової Конституції України, що дозволить привести інститут президентства до ментальних вимог української нації.

Дата добавления: 2014-01-07