Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт

Сучасна політична наука висунула багато різних, часто протилежних як за теоретичним змістом, так і за ідеологічною забарвленістю, інтерпретацій сутності політичних еліт та їхньої ролі в суспільстві.

Ч.Р. Міллс розвиває концепцію «пануючої еліти», за якою в сучасному американському суспільстві демократичні інститути деградували, а політична влада була монополізована невеликою групою людей, статус і склад якої належним чином не можуть бути пояснені талантами, здібностями, особливою психологією цих індивідів.

Р.А.Даль визначав еліту як «меншість чиїм поглядам систематично віддається перевага під час дискусій з ключових політичних питань». Він вказував на необхідність розмежувати актуальну та потенційну владу еліти, а також на відсутність прямого зв’язку між походженням еліти та її політичною поведінкою.

Моделі політичних еліт:

1) Радикально-демократична модель. За нею в ухваленні політичних рішень бере участь кожен із членів соціальної організації. Керівні позиції тут обмежено строгими процедурами ухвалення рішень, частою ротацією лідерів та суворим контролем за їх діяльністю.

2) Демократично-плюралістична модель. За цією моделлю, основним суб’єктами прийняття політичних рішень є не автономізовані громадяни, а групи, що виникають на базі певних інтересів. Ці групи конкурують одна з одного з приводу тих чи інших ресурсів.

3) Мульти-елітна модель. На відміну від попередньої, ця модель структурування влади виходить із визнання більшої автономності та незалежності еліт, а також більшої ієрархізації владних повноважень всередині кожної з них. Основана умова існування такої моделі структурування влади – диференціація та спеціалізація сучасного суспільства, що породжує різні галузі спеціалізованої діяльності, в кожній з яких домінує відносно невелика кількість фахівців.

4) Модель пануючої еліти. За цією моделлю, політичні ресурси сконцентровано у вузькій групі людей, які ухвалюють ключові для суспільства рішення саме через те, що посідають командні позиції у високо централізованих інституціональних ієрархіях.

5) Модель класового конфлікту. Витоки цієї моделі можна вбачати у марксистській методології, яка наголошує на ролі великих соціальних груп (класів) у соціально-економічних та соціально-політичних процесах

В Україні поки що вимальовується досить специфічна форма організації політичної влади, яку найкраще було б назвати «поліархією». Політична влада належить невеликій кількості впливових груп, які складаються з лідерів (патронів) та клієнтели. Це кілька могутніх фінансово промислових груп, а також декілька груп, чий політичний капітал є похідним від їх ідеологічного впливу в західних регіонах та стабільної підтримки західноукраїнського електорату. У східному регіоні та в центрі сформувалися свої кланові групи. Звідси політична структуризація розділила Україну за територіальною ознакою.

Дата добавления: 2014-01-07