Основні етапи еволюції і формування міжнародної економічної системи

План

Тема 1.1. Міжнародна економічна система

2.Міжнародний поділ праці – основа формування та розвитку міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин

1. Основні етапи еволюції і формування міжнародної економічної системи.

Вивчаючи теорію й практику становлення міжнародної економічної системи, ми зіштовхуємося з такими поняттями, як світовий ринок (СР), світове господарство (СГ), світова й міжнародна економіка (СЕ, МЕ), які виникли в результаті послідовного розвитку міжнародних економічних відносин (МЕВ).

Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи.

Крім того МЕС складається із підсистеми різних міжнародних ринків і підсистеми національних і міжнародних інститутів, які регулюють МЕС; підсистеми міжнародних економічних відносин.

Міжнародна економічна система розвивалася поступово, еволюціонуючи від простішої до все більш складної. Розглянемо етапи становлення глобальної економічної системи.

Нерівномірність поділу факторів виробництва сприяло формуванню міжнародних економічних відносин і зародженню світового ринку. Його виникнення та становлення є наслідком тривалого історичного розвитку.

Історична еволюція форм ринку почалася з становлення найпростіших форм внутрішнього ринку.

Внутрішній ринок – форма господарського спілкування, за якою усе призначене для продажу збувається самим виробником усередині країни. Практично відразу після виникнення ринки почали спеціалізуватися. З’явилися національні ринки, в рамках яких роздрібні ринки відділилися від оптових, ринки праці, ринки капіталу, а головне, що частина ринку вже орієнтувалась на іноземних покупців.

Національний ринок – внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців. Передумовами становлення національних ринків було:

· відділення сільського господарства від промисловості;

· розвиток територіального поділу праці;

· розвиток міст і міського населення;

· скасування внутрішнього мита;

· удосконалення шляхів сполучення;

· розвиток податкової системи;

· акумуляція значних коштів, які направлялися в промисловість;

· поширення політики меркантилізму, основним принципом якої став платіжний баланс.

Цей період характеризується:

· перевагою торговельного капіталу над промисловим;

· розвитком банківської справи й кредиту;

· визначальної стає океанська торгівля;

· початком формування атлантичної економіки, світового ринку та торгівлі.

Розвиток мануфактурного виробництва на основі розподілу праці створило умови для більш масштабного виробництва товарів. Для такого виробництва міські ринки ставали тісними, розширялися до регіональних, державних, міждержавних, світових масштабів.

Міжнародний ринок – частина національних ринків, що безпосередньо пов'язана із закордонними ринками (виникли в Європі, на Близькому Сході, на Далекому Сході). Промисловість була тісно пов'язана з національними ринками. Товари для вивозу за кордон являли собою готові продукти і вироблялися з місцевої сировини. Торгівля носила двосторонній характер.

В епоху первісного нагромадження капіталу та розвитку великої фабрично-заводської індустрії відбулося переростання локальних центрів міждержавної торгівлі в єдиний світовий ринок.

Фактично світовий ринок пройшов у своєму розвитку три стадії, обумовлені розвитком капіталістичного способу виробництва:

– стадію підготовки капіталістичного способу виробництва (епоха мануфактури),

– стадію машинного виробництва окремих підприємств;

– корпоративну стадію капіталізму.

Вирішальний вплив на формування світового ринку зробила велика капіталістична промисловість. Її роль обумовлена рядом обставин:

По-перше, у погоні за високим прибутком підприємці шукали оптимальних умов реалізації своєї продукції за межами своєї країни. Так розширювалися економічні зв'язки одних країн з іншими.

По-друге, велика машинна промисловість дає можливість робити величезні партії товарів для продажу не тільки усередині країни, але і за кордоном. Це також приводить до розширення зовнішньої торгівлі, тобто до розвитку ємності світового ринку.

По-третє, погоня за прибутком усередині країни відбувається в умовах гострої конкурентної боротьби між підприємствами, які розширювали обсяги свого виробництва за межі потреб інших національних галузей, що служили для них ринками збуту. Ті галузі, які у своєму розвитку випереджали технологічно пов'язані з ними інші галузі, прагнули реалізувати свою продукцію на зовнішніх ринках.

По-четверте, масове виробництво товарів на базі великої машинної промисловості викликає величезний попит на сировинні товари. У процесі розвитку промисловості головними постачальниками сировини стали країни, що перебувають у колоніальній залежності від більше розвинених у промисловому відношенні держав, що примушували їх до спеціалізації економіки в певному напрямку. Велика машинна промисловість із моменту свого виникнення втягує у світовий ринок різні країни не тільки як покупців її продукції, але і як постачальників сировинних ресурсів.

Хоча світовий ринок виник на основі розвитку національних ринків, проте, він не тотожній їм. Слід зазначити наявність наступних відмітних властивостей:

· рух товарів на національному ринку обумовлено економічними факторами, а на світовий ринок величезний вплив робить зовнішньоекономічна політика держав (митні бар'єри);

· на світовому ринку існує особлива система цін – світові ціни;

· деякі товари, що беруть участь в обігу усередині країн, зовсім не виходять на світовий ринок. Вони можуть не продаватися за кордоном або через їхню неконкурентноздатність, що поправно, або через споконвічну неможливість поставити їх на зовнішній ринок, їх принципової «неторгуємості». Тому, з погляду міжнародної мобільності, всі товари діляться на торгуючі та неторгуючі.

Торгуючі товари – товари, які можуть пересуватися між різними країнами (сільське господарство, полювання, лісове господарство та рибальство; видобувна й обробна промисловість).

Неторгуючі товари – товари, які споживаються в тій країні, де зроблені, і не переміщаються між країнами (комунальні послуги й будівництво; оптова й роздрібна торгівля, ресторани й готелі; транспортування, зберігання, зв'язок і фінансове посередництво; оборона й обов'язкові соціальні послуги; утворення, охорона здоров'я й суспільні роботи; інші комунальні, соціальні й особисті послуги).

Розходження між торгуючими й неторгуючими товарами полягають у наступному:

· Ціни на торгуючі товари визначаються співвідношенням попиту та пропозиції на світовому ринку і перебувають під впливом попиту та пропозиції на них і усередині країни і за кодоном. Ціни на неторгуючі товари визначаються співвідношенням попиту та пропозиції на національному ринку. Коливання цін на такі товари в інших країнах значення не мають.

· Для торгуючих товарів підтримка внутрішнього балансу попиту та пропозиції не настільки важливо, тому що недолік попиту може бути завжди компенсований збільшенням попиту з-за кордону, а недолік внутрішньої пропозиції – збільшенням поставок іноземних товарів. Для неторгуючих товарів критично важлива підтримка внутрішнього балансу попиту та пропозиції. При його порушенні виникають серйозні соціально-економічні диспропорції.

· Динаміка та рівень внутрішніх цін на торгуючі товари випливають за динамікою й рівнем цін в інших країнах. Внутрішні ціни на неторгуючі товари можуть істотно відрізнятися від цін інших країн, а зміна може не приводити до зміни закордонних цін на такі товари.

Світовий ринок– сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділу праці та інших факторів виробництва. Він характеризується наступними основними рисами:

1) він є категорією товарного виробництва, що вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні границі;

2) він проявляється в міждержавному переміщенні товарів, що перебувають під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту та пропозиції;

3) він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробникові, у яких галузях і регіонах вони можуть бути застосовані найбільше ефективно;

4) усуває з міжнародного обміну товари і виробників, що не забезпечують міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах.

Категорія світового господарства торкається вже не тільки сфери обігу, а і сфери виробництва. Світове господарство – сукупність національних економік країн світу, пов'язаних між собою переміщенням товарів, послуг і факторів виробництва на основі міжнародного поділу праці.

Дата добавления: 2014-01-07