Міжнародна економічна інтеграція

Сутність міжнародної економічної інтеграції (МЕІ), фактори її розвитку

План

Тема 3.3. Міжнародна регіональна інтеграція

1. Сутність міжнародної економічної інтеграції (МЕІ), фактори її розвитку

2. Основні ознаки, рівні і форми МЕІ

3. Статичний та динамічні ефекти інтеграції (створення митного союзу)

4. Основні сучасні інтеграційні угруповання країн та особливості розвитку європейської економічної інтеграції

Найважливішою ознакою сьогоднішньої дійсності є інтенсивний розвиток інтеграційних процесів на різних рівнях. Економічна взаємозалежність держав, інтернаціоналізація продуктивних сил сприяють розвитку інтеграційних процесів в економіці. Інтеграція в перекладі з латинської – integratio означає з'єднання окремих частин у загальне ціле.

Трактування сутності економічної інтеграції пройшло певний шлях розвитку. Аналізуючи різні погляди на сутність інтеграційних процесів, можна зробити висновок про те, що єдиної теорії інтеграції не існує. Кожна країна обирає свій шлях до інтеграції, шукаючи конкретні переваги. У різні періоди свого розвитку країни крокують до інтеграції, враховуючи свої національні аргументи.

Автор

Основний зміст сутності інтеграції

А. Предоль, Х. Юртепсен   Я. Тінберген   Б. Баласса   Е. Хаас, М. Бійє, А. Філіпп, Т. Мюрдаль, Р. Сменд, В. Хуперт   А. Маршаль     Д. Пиндер

Визначають інтеграцію як «пристосування і переплетення частин в більш високе ціле», як «об’єднання декількох держав в одну економічну єдність». Під інтеграцією розуміє «ліквідацію штучних перепон економічній діяльності». Запропонував розглядати інтеграцію не лише як статичний, але й як динамічний процес, як вирівнювання умов для економічної діяльності суб’єктів ринку незалежно від того, резидентами якої із двох або більше держав вони є. Сутність інтеграції вбачають в узгодженні між країнами економічних і законодавчих заходів і здійснення спільної економічної політики.     Розглядає інтеграцію як комплексне явище, яке охоплює дії урядів країн, що інтегруються, і безпосередньо самих господарств цих країн. Визначає інтеграцію «як процес відміни дискримінації між господарськими одиницями країн».

Ø Процес створення однорідного, внутрішньо-узгодженого господарського механізму декількох країн з пріоритетом власного розподілу праці.

Ø Узгоджена політика у взаємних економічних відносинах і у відносинах з третіми країнами.

Ø Інтернаціоналізація виробництва, процес зближення, взаємопроникнення і переплетення національних економік.

Ø Особливі механізми регулювання через наднаціональні органи в рамках групи країн.

Ø Процес встановлення глибоких економічних зв’язків в окремих регіонах, тобто МЕІ має регіональний характер, що обумовлено нерівномірністю розвитку регіонів.

Основною метою економічної інтеграції як якісно нового і більш складного етапу інтернаціоналізації господарських зв'язків є більш тісне співробітництво і взаємопроникнення окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації виробництва.

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий рівень розвитку МЕВ. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами – представниками різних держав.

В аналізі економічної інтеграції аналізуються її певні рівні, такі як мікрорівень і макрорівень.

На мікрорівні розрізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію.

Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари.

Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції:

1) інтеграція «вниз» (наприклад, приєднання заводу-виробника сировини чи напівфабрикатів до компанії, яка веде головне виробництво);

2) виробнича інтеграція «вгору» (наприклад, придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції);

3) невиробнича інтеграція «вгору», що включає сферу розподілу.

На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації.

На макрорівні інтеграція розвивається на основі формування економічних об'єднань країн з різними типами узгодження їх національних політик. Тут йдеться про явище економічного регіоналізму.

Таким чином, можна сказати, що закономірним етапом інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає більш тісне зближення окремих національних господарств, є економічна інтеграція, в рамках якої забезпечується концентрація й переплетення капіталів, проведення узгодженої міжнародної економічної політики.

Міжнародна економічна інтеграція є об'єктивний, регульований і направлений процес зближення, зрощення і взаємодії національних господарських систем, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб'єктів і міжнародний поділ праці.

Міжнародна економічна інтеграція виступає як регульований процес і набуває форми міжнародних угод і узгоджень. Метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.

Інтеграційні об'єднання в основному носять регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що відбуваються у межах угрупування.

До передумов міжнародної економічної інтеграції можна віднести:

Ø належність (близькість) рівнів економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості країн;

Ø географічну наближеність країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільних кордонів і тривалих економічних зв'язків;

Ø наявність спільних економічних та інших проблем, що постали перед країнами в різних галузях;

Ø демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, зазвичай відбуваються позитивні економічні перетворення.

Економічна інтеграція як процес і як відносини визначається факторами, найважливішими з яких є:

• інтернаціоналізація виробництва і створення міжнародних монополій нового типу, так званих транснаціональних корпорацій;

• глибокі зрушення в структурі міжнародного поділу праці, коли виробничі зв'язки утворюють взаємодію між фірмами й усередині окремих компаній, складаючи «цех одного заводу» із широко розвинутою внутрішньогалузевою спеціалізацією;

• науково-технічна революція, що виводить інтернаціоналізацію ринку і виробництва на якісно новий рівень, зумовлюючи необхідність міжнародного обміну результатами досягнень науки і техніки, формування нового технічного базису;

• відкритість національних економік і свобода торгівлі, оскільки лібералізація міжнародного обміну полегшила б адаптацію національних господарств до зовнішніх умов і впливів, сприяла більш активному їхньому включенню в міжнародний поділ праці і кооперацію, у процес широкого міждержавного співробітництва.

Більшість інтеграційних об'єднань, що виникають та розвиваються у сучасній світовій економіці, мають наступні цілі:

• Використання переваг економіки масштабу. Досягти цього можна завдяки розширенню розмірів ринку, зменшенню трансакційних витрат та використанню інших переваг на основі теорії економіки масштабу.

• Вирішення завдань торгової політики. Регіональні угрупування дають змогу створити більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі, мають можливість зміцнити переговорні позиції країн в рамках багатосторонніх торгових переговорів у СОТ.

• Сприяння структурній перебудові економіки. Досягається завдяки використанню країнами, що будують ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, досвіду провідних розвинених країн, що є членами об'єднання. Більш розвинені країни, що підключають своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені у прискоренні їх ринкових реформ та створенні там повноцінних і ємнісних ринків.

• Підтримка молодих галузей виробництва. Інтеграційне об'єднання дуже часто розглядається як спосіб підтримати місцевих виробників за рахунок виходу на більш широкий регіональний ринок.

• Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Важливою метою більшості інтеграційних угрупувань є зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн, що беруть участь у політичній, соціальній, військовій, культурній та інших позаекономічних сферах; забезпечення економічної й політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.

• Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні. Мета такого регулювання – усунення національних перепон на шляху взаємних обмінів і взаємодії національних економік, забезпечення сприятливих умов господарюючим суб'єктам, розкріпачення конкуренції.

Дата добавления: 2014-01-07