Нарешті, як підготувати ключову фігуру - самого редактора?

Це, як на мене, питання №1 для української школи журналістики. На редактора немає сенсу учити вчорашнього школяра. Ясно, потрібний життєвий і професійний досвід. Але як навчити людину створити атмосферу генерації яскравих ідей? Як виховати прищепити їй відчуття і розуміння сучасності?

Щоб вона не продукувала районку 50-60 років минулого століття. Які дисципліни має вивчати і здавати студент, щоби навчитись спілкуватися з колективом – з одного боку, жорстко, а з іншого, не давлячи творчої ініціативи?

Редактор - це не така собі «виправлялка-переписувалка» текстів, хоча і це він, у разі необхідності, має робити швидко і якісно, бо редактор – це гарант того, що з видання, як кажуть, не будуть коні сміятися. Але головне в редакторі не це, а здатність поставити на рейки процес генерації яскравих ідей і бути прикладом у цьому; забезпечити якісне і послідовне планування; бути безкомпромісним і послідовним у відстоюванні концептуальних засад видання.

Але найголовніше – бути логічним у всьому, бо в першу чергу українським ЗМІ бракує логіки і здорового глузду. Звідси – ляпи, дурниці в текстах і в підписах під фото, невміння попасти в реальний читацький інтерес, запізнення з тим, що треба висвітлювати зараз, а не через тиждень все те, що ставить видання поза межею професійності.

Тому я б, набираючи людей, що мають досвід в журналістиці на якісь (про це треба говорити окремо) програми з підготовки журналістських кадрів, пропонував би здавати іспит з… математики, хоча б у межах шкільної програми. Бо ж давайте будемо відвертими: скільки абітурієнтів прориваються до журналістських факультетів і відділень лише через те, що там «не треба математики здавати»? От і маємо те, що маємо…

Репліка з залу: Це ж гуманітарний напрямок!

Ні, логіка - найперше, чого не вистачає українським ЗМІ. Потрібне ще й вміння узагальнювати. Не тільки редактор, будь-який журналіст мусить знати і відчувати, що з цього-ось витікає оце, а якщо про оце не згадати попередньо, то вся конструкція тексту розвалюється.

Хтось, хто не розуміється на музиці, може думати, що диригент – це необов’язково. Стоїть якийсь дядько, махає руками – нащо він? Редактор - це диригент. Десь приглушити, десь підкреслити партію. Тому їх варто готувати так, як готують диригентів і режисерів.

Чому б для підготовки редакторів високого рівня не перейняти відповідний досвід? Як набираються слухачі у клас народного артиста Х, так само дати можливість, допомогти методологічно, організаційно - заснувати свої «іменні» класи визнаним авторитетам у найбільш дефіцитних недійних спеціальностях?

Дата добавления: 2014-01-07