Тема 6. Фізична безпека та технології захисту

1. Поняття та сутність фізичної безпеки. Концепція, основні завдання фізичної безпеки.

2. Заходи загальної безпеки.

3. Заходи щодо протидії рекету, узяттю заручників, правила поведінки особи під час узяття в заручники.

1. Поняття та сутність фізичної безпеки. Концепція, основні завдання фізичної безпеки

У сучасних умовах існує тенденція росту кількості загроз, хуліганських проявів, випадків викрадення документів і цінностей, бандитських нападів на комерційні структури: офіси, банки та контори фірм, транспортні засоби. Це приводить до порушень їх нормального функціонування, наносить майнову та фінансову шкоду, дискредитує керівництво в ділових колах, викликає у керівників і рядових співробітників почуття небезпеки та страху.

Актуальність здобуває питання вдосконалення заходів щодо забезпечення безпеки діяльності, поліпшенню охорони касових і валютних сховищ, оперативно-технічного (фізичної, інженерної, електронної) захисту службових споруджень і приміщень фірм. Важливого значення набувають заходи щодо відпрацьовування надійних систем обліку документів, товарів, вантажів і персоналу.

Рішення цих питань має потребу в комплексному підході, що включає такі заходи:

- інформаційно-оперативні по виявленню та попередженню негативних проявів;

- інженерно-будівельні по створенню та зміцненню існуючих у службових спорудженнях і приміщеннях контрольно-пропускних систем і пунктів охорони, а також ґрат, жалюзі, металевих дверей, огорож;

- експлуатаційно-технічного контролю за станом систем сигналізації, оповіщення міліції і підрозділів позавідомчої охорони про несанкціоновані вторгнення;

- фінансово-організаційні по придбанню встаткування та сервісному контролю за функціонуванням електронних засобів захисту, а також устаткуванням службових приміщень, виробничих зон, площадок, станом високочутливої фото-, відеоапаратури;

- адміністративно-кадрові по підборі, перевірці, підготовці, навчанню персоналу для обслуговування вищевказаних систем й устаткування.

Реалізація комплексу цих заходів має потребу в:

- постійному дослідженні ринку спецтехніки, призначеної для охорони споруджень і приміщень;

- вивченні діяльності відповідних вітчизняних і закордонних фірм;

- формуванні на цій основі власного інформаційного масиву;

- підвищенні якості психологічної підготовки працівників комерційних структур;

- створенні мобільних груп для екстреної евакуації персоналу, документів і майна;

- попередньому плануванні та відбитті у відповідних наказах першочергових і невідкладних заходів на випадок виникнення на об'єкті кримінальної ситуації.

Але, розглядаючи заходи щодо забезпечення фізичної безпеки споруджень, приміщень, автомототранспортних засобів, майна й т.п., необхідно сказати, що найважливіше завдання - це збереження життя, здоров'я керівників фірми і її персоналу. Тому підприємець, якщо він завбачлива, розумна людина, повинен піклуватися про свою безпеку.

Під час організації особистої безпеки необхідно керуватися такими принципами:

1. Поєднувати у власній системі безпеки заходи трьох видів:

а) особиста охорона (охоронці й службові собаки);

б) технічні засоби охорони (сигналізація, бронежилети, замки, сейфи й т.п.);

в) правила поведінки для всіх членів родини та найманого персоналу.

2. Наявність однієї лише особистої охорони недостатньо для гарантованого захисту життя та здоров'я. Необхідно використати саме комплекс із цих трьох видів.

3. Про надійність заходу безпеки необхідно судити по найбільш слабкому місцю в ньому.

4. Всі заходи безпеки повинні перебувати під постійним контролем керівника фірми або її фахівця в сфері безпеки.

5. Прийняті заходи безпеки повинні бути сумісними з повсякденними умовами життя підприємця, членів його родини.

6. Ефективність заходів безпеки буде високою, якщо вони сплановані фахівцями в цій області з урахуванням специфіки вашого бізнесу й місцевих умов.

У випадках, коли ймовірність здійснення нападу на вас зростає, необхідно не просто виконувати заходи застереження, а використати якісно новий рівень безпеки (починаючи з інформаційного захисту та закінчуючи зміною місця проживання). Якщо проаналізувати випадки звертання вітчизняних бізнесменів за допомогою в охоронні фірми, то рейтинг (у порядку убування) виглядає в такий спосіб:

1. Проблема повернення коштів або матеріальних цінностей (не надходить оплата за відвантажений товар, не надходить уже оплачений товар, не повертається в зазначений строк кредит).

2. Проблема власної безпеки бізнесменів і членів їх родин у зв'язку з загрозами.

3. Крадіжки вантажів на транспорті (автомобільному, залізничному, водному).

4. Крадіжки майна у квартирах, офісах, котеджах, збройні пограбування, викрадення автомобілів.

5. Крадіжки комерційної інформації (документи, їх копіювання, зняття інформації з комп'ютерів і факсів, прослуховування та запис телефонних розмов, розмов у приміщеннях, підкуп співробітників).

6. Крадіжки та пограбування в магазинах, складах і виробничих приміщеннях.

7. Псування майна та товарів. Поджеги.

Більшість із перерахованих злочинів можна було б попередити, якщо були б уведені заходи превентивного характеру. Але вони не були використані з таких причин:

Жадібність.

Неуцтво (невежество). Бізнесмени не розуміють суті охоронних заходів і того, що їх розробку можуть здійснити тільки професіонали.

Нецивілізованість. Відсутність досвіду комерційної діяльності за правилами ринку. Звідси й виникає небажання звертатися до фахівців за консультаціями по тим питанням, у яких бізнесмен некомпетентний. Дуже часто підприємець стає банкрутом через те, що неправильно уклав важливу угоду, підписав не той документ, елементарно повірив на слово незнайомій людині, не одержавши про нього інформації, не вивчив ринкову кон'юнктуру й т.п.

Неуважність. Технічне забезпечення безпеки виробничих, складських, офісних приміщень недостатнє або зовсім відсутне. Наприклад, матеріальні цінності на мільйони гривень зберігаються на складі без охорони, за простими дерев'яними дверима й т.д.

Що стосується проблем, які виникають у бізнесменів, то на першому місці стойть повернення боргів. Рецептів, як одержати назад свої кошти, які по різних причинах потрапили в чужі руки (але законним шляхом - з погляду Кримінального Кодексу) немає. Якщо це відбулося, один вихід - це звертання з цивільно-правовим позовом у суд, а як зважиться (решится) справа, залежить від багатьох причин:

- певна ситуацій;

- наявність доказів;

- наявність в особи (у руки якої потрапили ваші цінності) матеріальних цінностей - ваших або його власних, котрими ви можете відшкодувати збитки у випадку позитивного рішення суду;

- досвід ваших адвокатів;

- можливість довести приналежність цінностей.

Цей список можна продовжувати нескінченно.

Але треба пам'ятати, коли ви йдете законним шляхом, намагаючись повернути свої кошти - закон на вашій стороні.

Другий пункт зі списку проблем - проблема власної безпеки та безпеки членів родини у зв'язку з загрозами, а також у випадку узяття бізнесмена або когось із його родичів як заручників з подальшим вимаганням викупу. Деякі бізнесмени, не бажаючи витрачати гроші на охорону, вважають, що придбання з метою самозахисту газової або пневматичної зброї, може вирішити цю проблему. Потрібно помітити, що вигоди від такої зброї майже ніякої. Газовий пістолет або револьвер - це точна копія дійсної зброї. Злочинець, побачивши в ваших руках таку зброю, вирішить, що ви хочете нанести йому шкоду, і першим використає свою зброю (вистрілить, кине ножа, зіб'є з ніг). Після чого ви не зможете довести кому-небудь, що не хотіли його вбивати, а тільки хотіли налякати. Газова зброя в руках особи, що обороняється, провокує злочинця на більш рішучі й жорстокі дії. Щодо характеристик поразки, на відкритому повітрі газ розсіюється й не може викликати істотної шкоди злочинцеві, а в закритому - від пострілу постраждає також і той, хто обороняється.

Існує зброя, що спеціально призначена для самозахисту - це дробовики з пістолетною рукояткою (типу "Вінчестер", "Мосберг"). Цю зброю можна завжди тримати при собі, але під час несподіваного нападу ви можете не встигнути ним скористатися. По-перше, з такої зброї стріляють від стегна, а це вимагає постійного тренування, на що в зайнятого бізнесмена бракує часу. По-друге, якщо ви вмієте стріляти в умовах тиру, то з незручного положення навряд чи. А головне, чи зможете ви вистрілити в людину? По-третє, у стрільця (щоб він міг стріляти прицільно, а не на всі сторони) повинна бути тверда рука та вірне око. Зі сказаного робимо висновок: не тільки газова, але й бойова зброя дилетантові не допоможе, тобто необхідно шукати захисту в професіоналів.

Яким повинен бути охоронець? Відповідно до логіки, охоронець повинен бути професіоналом. Наприклад, у Києві в охороні бізнесмена "першої руки" іноді задіяно до 10 охоронців, які працюють цілодобово. Коштує це дорого. Напевно тому більшість підприємців обходиться або без охорони, або наймає одного, максимум двох охоронців.

Бажаючи заощадити, вітчизняні бізнесмени використають своїх "охоронців" багатофункціонально: і як водіїв, кур'єра, камердинери й т.д. Такий підхід, звичайно, неправильний. Простий приклад: у вас два охоронці в автомобілі разом з вами. Ви виходите, один з них відкриває вам дверцята автомобіля, другий - виключає запалювання та ховає ключі в кишеню. Секундна справа, але руки й очі в обох зайняті. Цих двох-трьох секунд досить для того, щоб без перешкод застрелити й вас, і їх. На думку експертів, навіть один охоронець здатний уберегти клієнта від багатьох неприємностей, якщо він - професіонал. Тільки в тому випадку, коли за бізнесменом планомірно полюють інші професіонали, його шанси залишитися живим різко знижуються. Але надійно "закрити" від киллера можливо будь-якого клієнта. Однак, це має потребу в цілій команді добре підготовлених фахівців, систематичній оперативній роботі, ефективних технічних засобах - тобто, це коштує більших грошей. Якщо у вас один охоронець, то краще увесь час ходити з ним разом. Якщо два, то перш ніж увійти в під'їзд, одного треба відправити перевірити всі підходи до квартири. Непогано потурбуватися про бронежилети для всіх.

2. Заходи загальної безпеки

Кожен бізнесмен повинен дотримуватися деяких мір загальної безпеки:

1. Не виходити з будинку або офісу одному, пересуватися групою завжди безпечніше.

2. Намагатися уникати постійних маршрутів на шляху з роботи або на роботу. Непередбаченість - це головний захист.

3. Намагатися пересуватися людними місцями, уникати безлюдних місць, стежити, чи не переслідує хтось. Під час руху по багаторядній дорозі займати середній ряд, щоб злочинці не змогли пригорнути автомобіль до узбіччя.

4. Під час знаходження в автомобілі закривати всі двері на кнопки. Якщо вас зупинили (наприклад ДАІ), не виходити з авто. Автомобіль тримати "на передачі", щоб відразу ж зрушити з місця.

5. Якщо здається, що за вами стеження, перевірити це, змінюючи напрямок руху, швидкість, маршрут, несподіваними зупинками.

6. Якщо ваша підозра підтверджується, відразу ж зв'яжіться з міліцією або зі своєю "бригадою швидкого реагування".

7. Якщо автомобіль зі злочинцями перегородив вам дорогу (найчастіше в цьому випадку використають "ножиці": одна машина перекриває дорогу спереду, друга - за) на великій швидкості бити по машині (відразу за переднім колесом, або перед заднім). У жодному разі не зупинятися, якщо місцевість дозволяє, іти узбіччям.

8. Якщо злочинець приготувався почати стрілянину по вашому автомобілі, зі швидкістю їх прямо на нього, ховатися від пострілів, пригнувшись нижче лобового скла, але тримаючи кермо й пересуваючись у потрібному вам напрямку на максимальній швидкості.

9. Необхідно, щоб всі місця в автомобілі були з ременями безпеки. Бажано зміцнити салон зсередини допоміжним ребром жосткости. За бажанням автомобіль будь-якої марки можна переобладнати для "війни на дорогах" так, що він стане "броненосним крейсером", і тоді ви зметете з дороги будь-який автомобіль, хто б їм не управляв.

10. Якщо в салон автомобіля кинули пляшку з вибуховою сумішшю, не зупинятися. Температура усередині салону не здійметься вище 55-60 градусів, а така температура не страшна. На максимальній швидкості зникати з місця події, оскільки пляшку кинули, щоб "викурити" вас із автомобіля. Якби хотіли знищити, то кинули б гранату Ф-1.

11. З'являтися в офісі й іти з нього в різний час. Якщо є можливість, використати різні входи та виходи. Якщо вихід у вас в офісі один, організуйте постійний контроль за ним.

12. Не приїжджати в офіс водинці, коли там нікого немає, остерігатися незнайомих людей, які без справи ходять біля офісу або по коридорах. Жадати від охорони з'ясування, хто це.

13. Не стояти біля вікна. Робоче місце не повинне розташовуватися біля вікна, якщо його видно з вулиці або вікон (також горищних) прилеглих будинків.

14. З обережністю давати згоду на прохання сфотографувати вас, взяти інтерв'ю у вашому будинку. Напередодні визначити час зустрічі, забезпечити себе охороною на цей час, не пропускати людей більш, ніж про це була домовленість (у всякому разі їх не повинне бути більше двох).

15. Зробити так, щоб ваші діти ходили в школу й зі школи в супроводі дорослих, попередити вчителів, що ваших дітей ні за яких умов не можуть забирати зі школи сторонні люди.

16. Виходити завжди з того, що ваш телефон прослуховується. Бути дуже обережним у телефонних розмовах. Це стосується як службового телефону, так і домашнього, а тим більше - радіотелефону.

17. Попередити ваших рідних і близьких, щоб вони не впускали у квартиру незнайомих людей, нікому не розповідали про вашу діяльність, про місцезнаходження (звичайно, крім офісу), не приймали ніяких згортків, якщо не знають від кого вони надійшли. Ставитися обережно до людей, які видають себе за робочих комунальних служб, ремонтників, торговців.

18. Не обговорювати плани ділових поїздок і зустрічей при сторонніх людях. Не вести ділові переговори по телефону, коли в офісі присутні сторонні особи.

19. Підтримувати дружні відносини із сусідами, особливо з людьми похилого віку. Саме пенсіонери, проводячи всі дні біля будинку, першими можуть вас попередити про підозрілих типів, які з'явилися останнім часом і т.д.

20. Обговорити з родиною, що вони повинні робити в тому випадку, якщо вас або когось із них викрадуть. Зробити необхідні фінансові й інші розпорядження на цей випадок, указати номер телефону, по якому потрібно подзвонити.

У випадках, коли ви маєте інформацію, що на вас готується замах, вам потрібно здійснити заходи, спрямовані на виявлення вибухових пристроїв.

Вибух в офісі, в автомобілі, у під'їзді став частиною повсякденного життя наших міст. Арсенал злочинців різний: від саморобних вибухових пристроїв до гранат Ф-1, РГД-5, протипіхотних, протитанкових мін. Два приклади найпростіших прийомів мінування: гранату Ф-1 (або РГД-5) прикріплюють до автомобіля, що стоїть в гаражі або на відкритій стоянці. У кільце чеки просмикують волосінь, кінець якої прикріплюють до нерухомого предмета за автомобілем. Автомобіль починає рухатися, чека висмикується, граната вибухає. Другий прийом: винну пляшку заповнюють високооктановим бензином і закривають пробкою з нанесеної на неї рідиною, чутливої до тертя. Коли пробка виймається, відбувається вибух.

Відомі випадки, коли злочинці користувалися радіокерованими мінами, однак чим більш складний спосіб вибуху, тим більше він вимагає часу на підготовку, витрат, вище ймовірність невдачі через технічні неполадки.

Найчастіше об'єктом вибуху стає особистий або службовий автомобіль бізнесмена. Головні місця для мінування в автомобілі - це сидіння водія, днище під передніми сидениями, бензобак, капот. Значно рідше вибухівку кладуть у багажник, в "бардачок", в інші місця. Крім того, міна великої потужності може встановлюватися недалеко від автомобіля або в сусідньому автомобілі. Але в цьому випадку потрібно керувати нею ззовні по радіо, або підірвати її за допомогою електричного дроту. Інакше кажучи, злочинець повинен перебувати недалеко від місця злочину.

Ознаки, які повинні насторожувати:

- виявлення якої-небудь нової деталі зсередини або ззовні автомобіля;

- залишки пакувальних матеріалів, ізоляційної стрічки, обрізків дроту недалеко від автомобіля або усередині салону;

- натягнута волосінь, дрот, шнур, мотузка, прикріплене до автомобіля;

- чужі валізи, коробки, пакети, згорток усередині салону або в багажнику;

- пакети з-під соку, молока, консервні банки й т.д., які з'явилися недалеко від автомобіля після паркування.

Залишаючи автомашину на тривалий час без нагляду (на ніч, на час роботи, на дачі), навіть в "надійному" гаражі або на охоронюваній автостоянці, використайте так називані "контрольки". Це значить, що між крильми й капотом, на двері салону, на кришці горловини бензобака, між сидінням і рамою потрібно наклеїти смужки липкої стрічки, замість стрічок можна приклеювати сірника. Якщо ця "сигналізація" буде порушена, не заводите автомашину, нічого не торкайтеся в ній до того моменту, поки не проведете ретельний візуальний огляд. Якщо у вас з'явиться якась підозра, звертайтеся до саперів.

Для замаху на бізнесмена може застосовуватися й поштовий канал. Вибухові пристрої, які відправляються в листах, використаються не для вбивства, а для залякування. 20-40 г вибухівки може викликати тільки сильний шок. Для вбивства використають не листи, а бандеролі й посилки.

Вибухові пристрої, які заставляються в конверти, бандеролі й посилки можуть бути як миттєвого, так й уповільненої дії. Детонатор миттєвої дії викликає спрацьовування вибухового пристрою при ударі, натисканні, проколі, знятті навантаження й т.д. Наприклад, вибухові пристрої, які діють за принципом музичної листівки, вибухають під час їх розкриття. Вибухові пристрої в бандеролях спрацьовують або під час відкривання, або при спробі дістати те, що там перебуває. Вибухові пристрої в посилках спрацьовують, в основному, під час відкривання кришки поштової скриньки.

Детонатори вповільненої дії або викликають вибух у встановлений час, або приводять вибуховий пристрій у бойовий стан, після чого спрацьовування вибухового пристрою здійснюється миттєво під час зовнішньої дії на нього.

Однак, незалежно від типу детонатора та вибухового пристрою, листа, бандеролі й посилки з подібною начинкою можна відрізнити від звичайних поштових відправлень. Ці ознаки діляться на основні та допоміжні.

До основних ознак відносять:

- товщина листа від 3 мм і більше, при цьому в ньому є окремі стовщення;

- зсув центра ваги листа (пакета) до однієї зі сторін;

- наявність у конверті предметів, які переміщаються, або порошку;

- наявність металевих або пластмасових предметів;

- наявність на конверті масляних плям, проколів, металевих кнопок і т.д.;

- наявність незвичайного запаху (мигдалю, марципану, паленої пластмаси й ін.);

- "цокання" у бандеролях і посилках годинного механізму (найпростішим детонатором служить будильник);

- у конвертах і пакетах, у поштових скриньках під час перекидання чується шурхіт порошку.

Наявність хоча б одного з вищеперерахованих ознак (а тим більше відразу декількох) дозволяють припустити наявність у поштовому відправленні вибухової "начинки".

До допоміжних ознак відносять:

- особливо старанне впакування листа, бандеролі, посилки;

- наявність написів типу "особисто в руки", "розкрити тільки особисто", "таємно" і т.д.;

- відсутність зворотної адреси або імені відправника, нерозбірливе їх написання, явно неправдива адреса;

- саморобне нестандартне впакування.

З огляду на сказане, дотримуйтеся таких обов'язкових правил: всю кореспонденцію повинен розпаковувати тільки секретар, робити це потрібно в спеціально обладнаному приміщенні подалі від кабінету, у випадку одержання підозрілої кореспонденції секретар повинен вас про це інформувати, а ви повинні вирішити, чи треба викликати фахівців.

Крім того, звертайте увагу на сліди ремонтних робіт, свіже фарбування стін і підлоги, на переставлені меблі, на появу нових предметів. Наприклад, 200 грам пластида можна сховати в корпус факсу, у квітковий горщик, у радіотелефонну трубку, але цього цілком достатньо, щоб автомобіль типу "Вольво" разом з усіма пасажирами вибухнув, а в кімнаті 24 м2 не залишилося ні однієї живої людини.

3. Заходи щодо протидії рекету, узяттю заручників, правила поведінки особи під час узяття в заручники

Однієї із проблем, з якої зіштовхується бізнесмен у своїй діяльності є "рекет" або, якщо оперувати статтею Кримінального Кодексу, "вимагання".

Рекет або вимагання - найпоширеніший вид злочинів, здійснюваний стосовно бізнесменів. Кращий захист від вимагання - глибоке зубожіння (обнищание). Але де ви бачили вбогого бізнесмена? Тому розглянемо два види вимагання, які найчастіше зустрічаються:

1. Підприємця шантажують тим, що грозять, наприклад, направити в "компетентні органи" який-небудь компромат. Наприклад, повідомити в податкову поліцію про те, що він приховав від неї значну суму, або купив крадений товар.

У цьому випадку, насамперед, потрібно тягти час, щоб виявити наскільки шантажист володіє інформацією та спробувати знайти його (звичайно, за допомогою фахівців). Може бути ці відомості не такі вже для вас і страшні, у такому випадку не поспішайте сповіщати про це шантажистові.

Є ще один засіб - дезінформація. Якщо ви маєте підозру, що хтось полює за компрометуючою вас інформацією, підіть йому назустріч. Організуйте поширення пліток, заготовте фальшиві документи, і зробіть все можливе, щоб "зацікавлені особи" ознайомилися з ними. Цим ви спровокуєте шантажиста зробити перший крок, виявите його. Найчастіше шантажисти перебувають серед найближчого оточення бізнесмена.

2. Другий варіант - це коли злочинці вимагають заплатити їм за те, щоб вони не зробили чогось поганого бізнесменові, його родичам, або фірмі. Популярні варіанти - нав'язування "охорони", або пропозиція "взяти на роботу" з дуже великим окладом. У тім, що виникає така ситуація, нерідко буває винним сам підприємець. Наприклад, наймаючи "крутих хлопців" для вибивання боргів, або коли звертається до "авторитетів" за допомогою в справах не зовсім законних.

Якщо на вас "наїжджає" організована злочинна група, то вона обмежиться накладенням "данини" у розмірі 10-20% від прибутку, а невеликі бандитські групи вибивають максимальні кошти до повного зубожіння підприємця. Але й в одному, і в іншому випадку треба пам'ятати, що виконання першочергових вимог - спосіб потрапити на гачок.

Як протидіяти? Насамперед треба максимально затягувати час, щоб виявити вимагателя та ступінь реальної загрози. Обов'язково треба звернутися до фахівців з охоронних фірм, або в міліцію. Найбільш ефективний спосіб - це зустрічний рекет, але він дуже складний і дорогий. Краще обмежитися рішучою відмовою, підкріпленою демонстрацією колективної сили: появою міліції, охоронців, здійсненням комплексу заходів безпеки, виявленням джерела інформації, відпрацюванням плану дій ваших рідних і співробітників у кризовій ситуації. Кризовий план допоможе максимально зменшити удар, якщо він все-таки буде нанесений.

Одним з найнебезпечніших способів вимагання є взяття заручників. Викрадення бізнесмена або його родичів з метою викупу є одним з розповсюджених кримінальних злочинів. Заручник - це людин, що перебуває під владою злочинців. Це не означає, що він не має можливості боротися за благополучне рішення ситуації, у якій він виявився. Від його поводження залежить багато - вибір правильного поводження має потребу в наявності відповідних знань, якими повинні володіти як сам бізнесмен, так і члени його родини.

Класична схема викрадення виглядає так: планування, підготовка, захоплення, переховування заручника, проведення переговорів, одержання викупу, звільнення або вбивство жертви.

На етапі планування злочинці намічають об'єкт для викрадення, суму викупу, учасників операції, найбільш зручні місця для викрадення, ведення переговорів, одержання викупу. Найважливішими моментами цього етапу є дві взаємозалежні дії: вибір жертви й визначення суми викупу.

Не завжди в бізнесі викрадення пов'язане з викупом. Нерідко таким способом намагаються одержати якусь важливу інформацію, примусити бізнесмена піти на невигідне для нього співробітництво, відмовитися від реалізації намічених планів і т.д.

Превентивні засоби захисту бізнесмена на цьому етапі зводяться до здійснення комплексу загальних заходів безпеки. Особливе значення серед них має замовчування інформації про добробут, маскування й дезінформація, наявність особистої охорони, проведення оперативної роботи з виявлення потенційних нападників.

На етапі підготовки злочинці приділяють велику увагу детальному вивченню наміченої жертви (і всіх членів його родини): розпорядок дня, маршрути переміщення між будинком, роботою, іншими місцями, де часто буває жертва, визначають розташування кімнат у квартирі й офісі, сектор огляду з вікон і т.д.

Вивчають злочинці близьких друзів, ділових партнерів, співробітників бізнесмена. Це робиться для того, щоб визначити тих осіб, які можуть бути корисними при веденні переговорів. Уточнюють їх імена, прізвища, адреси проживання, квартирні телефони, марки та реєстраційні номери особистих автомобілів, прикмети для точного й швидкого впізнавання.

Заходи захисту на цьому етапі аналогічні попереднім, з тією різницею, що ще більше значення має оперативна робота служби безпеки. При наявності кваліфікованих співробітників у її штаті вони обов'язково виявлять стеження, надмірну увагу до бізнесмена і його родини.

Захоплення є центральною частиною операції. Аналіз подібних акцій показав, що 90% всіх викрадень здійснюється в момент, коли жертва перебуває в дорозі на роботу або з роботи, недалеко від квартири або офісу. Інакше кажучи, для викрадення вибирають таке місце, де неможливо змінити маршрут, навіть якщо змінити час приїзду й від'їзду.

Судячи з розповідей колишніх жертв й учасників, типова акція по взяттю заручників проходить так: один зі злочинців доповідає по радіо або телефону про те, що об'єкт виїхав з місця роботи (або із квартири), другий повідомляє, що машина об'єкта наближається до наміченого місця. Вулицю блокують спеціально влаштованою автомобільною аварією або перекривають "раптово зламаним" автофургоном (вантажівкою).

Захоплення відбувається в той момент, коли автомобіль об'єкта зупиняється перед перешкодою. Тут вступає в дію група захоплення, що може перебувати в машині, що випливає за об'єктом, маскуватися серед пішоходів, перебувати в автофургоні, що перекрив дорогу. На відкритих дорогах за містом злочинці виступають у ролі працівників ДАІ, дорожних робітників і т.п. Якщо є присутнім охорона, її нейтралізують. Незалежно від того, на якому транспорті вивозять жертву, через кілька кілометрів транспорт міняють.

Викрадення з будинку - більш складна операція, тому що вона пов'язана з необхідністю проникнення у квартиру. Для цього злочинці маскуються під робочих комунальних, побутових, ремонтних служб, співробітників телеграфу, міліціонерів. Ще більш складним є викрадення з офісу, особливо, якщо там є охорона, сигналізація, передбачено блокування дверей.

Як показує практика, викрадення здійснюється тоді, коли об'єкт виходить із під'їзду будинку (офісу), направляючись до автомобіля, або навпаки, виходячи з автомобіля, направляється до себе додому (офіс).

Під час організації операції по викраденню, злочинці використають у своїх інтересах стійкі звички об'єкта викрадення.

Крім звичок своїх жертв, злочинці використають будь-які обставини, які допоможуть їм виграти час і відтягнути момент виявлення факту викрадення. У більшості випадків ретельно сплановані, добре підготовлені операції по викраденню носять миттєвий характер. Головну роль у нейтралізації спроб викрадення бізнесмена грає особиста охорона. Мається на увазі її робота по раніше відпрацьованим типовим схемами, які включають грамотне прикриття клієнта, постійну готовність до несподіваного нападу.

У момент викрадення злочинці діють безцеремонно, навіть жорстоко. Нерідко жертву позбавляють свідомості. Робиться це для того, щоб об'єкт не робив опори, не намагався втекти, не залучав уваги сторонніх людей, і не міг зрозуміти, куди його везуть. Для тих людей, які погано володіють своїми емоціями, наркотики в цьому випадку можуть стати "корисними", тому що вони знижують ступінь психічного потрясіння, заспокоюють, занурюють у сон. Частіше жертву просто позбавляють можливості рухатися, використовуючи для цього наручники або мотузку й т.п.

Реальна, у більшості випадків єдина, можливість вирватися з рук злочинців, буває на початковій стадії викрадення, у момент нападу. Несподівані для злочинців, рішучі дії об'єкта нападу (особливо в сукупності з відповідними діями охорони) здатні звільнити жертву. Відзначено ряд випадків, коли об'єкти нападу збивали автомобілем декількох злочинців, відкривали вогонь із особистої зброї, проривалися через відкритий по них вогонь і залишалися живими. Але якщо невдалість спроб звільнитися очевидна, краще не прибігати до крайності, а діяти відповідно обставинам.

З моменту викрадення заручників необхідно контролювати свої дії й фіксувати все, що може допомогти під час звільнення. Необхідно запам'ятати всі деталі транспортування з місця захоплення, час і швидкість руху, підйоми й спуски, круті повороти, зупинки біля світлофорів, залізничні переїзди, характерні звуки. По можливості всі ці відомості треба постаратися передати особам, які ведуть переговори зі злочинцями. Необхідно запам'ятати все побачене та почуте за час перебування під охороною: розміщення вікон і двері, сходів, колір шпалер, специфічні заходи, не говорячи про голоси, зовнішність і манери злочинців. Необхідно також стежити за їх поводженням, уважно слухати їх розмови між собою, запам'ятати розподіл ролей. Т.е. скласти чіткий психологічний портрет кожного з них.

Відомі випадки, коли викраденим людям вдавалося залишати в місцях зупинок умовні мітки, викидати записки, так чи інакше визначати місце свого знаходження. Але робити це потрібно дуже обережно, у випадку провалу чекає суворе покарання.

Людина стає жертвою з моменту викрадення, і хоча це проходить у різних умовах, жертва завжди випробовує психічну травму (шок). Люди реагують на це по-різному: одні буквально паралізовані страхом, інші пробують дати відсіч. Тому необхідно по можливості скоріше справитися зі своїми емоціями, щоб поводитися раціонально, збільшуючи шанс свого порятунку.

У випадку викрадення жертва повинна поводитися так, щоб не спровокувати злочинців на жорстокі дії. Якщо перша особа комерційної структури (банку, фірми), або інші співробітники виявилися в руках злочинців як заручники, вони повинні дотримуватися такиї, відпрацьованою багаторічною практикою, правил поведінки:

- не виконувати дій, які здатні викликати в злочинців роздратованість, обурення, підвищену емоційну напругу, підозрілість, гнів;

- не чинити опір, не реагувати на провокаційні дії злочинців, які можуть застосувати стосовно заручників і навіть до своїх співучасників;

- зберігати спокій, витримку, терпіння, контролювати себе й дії злочинців;

- не вступати зі злочинцями в дискусії на морально-етичні й інші теми;

- не робити спроб якимсь образом повідомити про себе, або передати на волю дані про своє самопочуття, за винятком нечастих випадків повної втрати злочинцями контролю за ситуацією, наприклад, у результаті алкогольного сп'яніння або наркотичного стану, пожежі й ін.;

- у випадку провалу подібних спроб злочинці можуть розцінити це як опір, що приведе до погіршення умов затримки заручників;

- потрібно виявляти в розмовах зі злочинцями повну лояльність стосовно режиму змісту, що може привести іноді до його зм'якшення й деякого послаблення заходів контролю та спостереження з боку охорони;

- перебуваючи в заручниках, треба розуміти, що такий стан може протривати досить довго, тому основне завдання осіб, які потрапили в заручники - це збереження свого життя та підтримка як свого фізичного здоров'я, так і морального стану, сподіваючись на звільнення;

- під час контакту зі злочинцями заручникам рекомендується давати різні обіцянки, у тому числі фінансового характеру, але вони повинні пам'ятати, що злочинці добре інформовані про їх фінансові справами, тому треба давати тільки реальні обіцянки.

Злочинці "працюють" із заручником так, щоб максимально використати його у своїх інтересах. Вони всіляко демонструють свою перевагу або владу над жертвою, прагнуть придушити волю свого полоненого й взяти його на переляк. Тому заручник повинен визначити для себе позицію у відносинах зі злочинцями. Як свідчить практика, безвладне поводження, благання про помилування реальної користі не принесе. Злочинці завжди діють відповідно до своїх планів й обставин, які зложилися. Тому зовнішня готовність до контакту зі злочинцями й обговорення питань, які їх цікавлять, повинні поєднуватися з головним правилом: допомагати не злочинцям, а собі. Отримана від заручника інформація зрештою використається на шкоду йому, його близьким, співробітникам, працівникам правоохоронних органів. Обдумано треба підходити до питанням злочинців про реакцію й дії свого оточення на викрадення, про суму викупу й т.д.

Завдання полягає в тім, щоб своїми відповідями допомогти людям, які хочуть звільнити заручника, а не поставити їх у незручне положення. Треба зм'якшити ворожість бандитів стосовно себе, шукати індивідуальні контакти з деякими з них. Це необхідно хоча б для того, щоб уникнути фізичних страждань або поліпшити умови змісту. І ще одна істина повинна принести користь заручникові: розділяючи - пануй. Спробувати внести розкол у групу злочинців, схилити кого-небудь із них на свою сторону, обіцяючи йому все, що реально можете дати.

Допит. Практично всіх викрадених людей допитують. Це може проходити у формі дружньої бесіди або може супроводжуватися катуванням. Досвідчені злочинці намагаються виявити дружнє ставлення, але обіцяють у випадку непоступливості передати жертву жорстокій людині.

Щоб зломити волю викраденого психологічно, використають такі заходи тиску:

- обмежують рухливість, зір, слух;

- погано годують, морять голодом і спрагою;

- створюють погані умови змісту (тіснота, бруд, гул, холод і т.д).

Для осіб, слабких духом, цього всього досить, щоб виконати будь-які вимоги викрадачів. Ще в запасі в злочинців є такий діючий засіб, як катування, за свою історію людство розробило велику кількість видів катування, у цілому, катування можна розділити на дві основних групи: ті, які визначають фізичний біль, і ті, які наводять страх. У першу групу входять побиття, знущання й т.д. Друга група - це загрози удушення, скидання з великої висоти й т.д.

Практика показала, що катування першої групи витримати легше, ніж загрози.

Діяти треба за такими правилами:

1. Перед кожною відповіддю на чергове питання робіть довгу паузу, щоб зрозуміти, що хоче злочинець, а також для того, щоб він не розкрив слабкі місця; паузи пояснюйте тим, що згадуєте деталі, думаєте, як краще сказати.

2. Говорите, максимально використовуючи професійні терміни й інший специфічний жаргон, щоб вас менше розуміли.

3. Намагайтеся висловлюватися нечітко, багатозначно.

4. Зупиняйтеся на незначних деталях, на різних дріб'язках, які не мають відносини до суті даного питання.

5. Повторюйте час від часу, що ви не володієте такою інформацією тому, що це не входило у вашу компетенцію.

6. Зробіть вигляд, чте через біль і страх ви не можете зібратися з думками, логічно міркувати, послідовно викладати.

7. У деяких випадках можна робити вигляд, нібито ви не розумієте звернених до вас питань через використовуваний злочинцем жаргон.

8. Говорите монотонно, без емоцій, без жестикуляції, щоб складніше було зрозуміти, де правда, а де ні. Не дивитеся в очі злочинцям.

9. Будьте ввічливими, не кривдьте бандитів, не говорите з ними про те, про що вони не хочуть чути, не сперечайтеся, не критикуйте.

Збереження психологічної стійкості під час перебування під арештом - одне з найважливіших умов порятунку заручника.

Потрібно засвоїти такі правила, які дозволять зберегти ясність розуму, адекватну оцінку ситуації:

1. Намагайтеся, наскільки це можливо, виконувати правила особистої гігієни.

2. Робіть можливі в даних умовах фізичні вправи, як мінімум по черзі напружуйте м'яза всього тіла, якщо немає можливості виконувати звичайний фізичний комплекс.

3. Дуже корисно у всіх відносинах практикувати аутотренінг і медитацію, це допомагає тримати свою психіку під контролем.

4. Згадуйте прочитані книги, пісні, вірші, обмірковуйте різні абстрактні проблеми. Ваш розум повинен працювати.

5. Якщо є така можливість, читайте все, що перебуває під рукою, навіть коли текст вам не подобається. Можна також писати, навіть коли текст будуть забирати. Важливий сам процес, що допомагає зберегти ясність розуму.

6. Важливо також стежити за часом, тим більше, що викрадачі взагалі відбирають годинники, відмовляються відповідати, котра година, який день, ізолюють від зовнішнього миру. Пишіть календар, відзначаючи зміну дня й ночі.

7. Намагайтеся ставитися до всього, що діється, начебто з боку, до кінця будьте впевнені в щасливому закінченні цієї події.

8. Не викидайте свої речі, які можуть ще вам знадобитися (ліки, окуляри, олівець, хустка й т.д.), намагайтеся створити хоча б мінімальний запас води й продовольства на той випадок, якщо вас покинуть самого й не будуть годувати.

Викуп. Злочинці розуміють, що найбільша небезпека їх чекає під час одержання викупу. Тому вони розробляють складні, багаторівневі системи передачі грошей для того, щоб виключити напад, фіксацію факту передачі грошей, установлення особи злочинця. Для цього бандити призначають місце й час зустрічі з людиною, що принесе гроші, указують маршрут. Злочинці ведуть сховане спостереження за цим місцем і за кур'єром із грішми.

Кур'єрові можуть запропонувати сісти в заздалегідь підготовлений автомобіль і проїхати в ньому разом зі співучасниками, потім його висаджують у потрібному для них місці. Можуть відвести до багатоквартирного будинку й одержати гроші де-небудь у під'їзді, що має інший вихід. Злочинці намагаються створити такі умови, які не дозволили б співробітникам міліції (якщо вони задіяні) наблизитися на відстань, з якого можна встановити особи злочинців, або затримати їх. По цій же причині вони вибирають кур'єрами осіб, наближених до заручника, яких вони добре знали ще на етапі підготовки операції.

Одержання викупу не обов'язково супроводжує звільнення заручника.

Звільнення. Тоді, коли злочинці самі відпускають на волю заручника, вони вивозять його в безлюдне місце й там залишають на самоті. Другий варіант - його залишають у закритому приміщенні, вийти з якого дуже складно. Третій варіант - висаджують людини на жвавій вулиці (далеко від постів ДАІ, від співробітників міліції) і зникають. Після цього машину кидають або міняють на ній номери.

Може відбутися так, що звільняти буде міліція, тоді треба пробувати переконати злочинців, щоб вони здалися, тоді вони можуть розраховувати на більш м'який вирок. Якщо це не вдається, то спробуйте переконати їх, що їх доля прямо залежить від вашої. Якщо вони вас уб'ють, то будь-які переговори із владою гублять зміст. І тоді залишається тільки штурм із використанням зброї. Коли злочинці з виходять із приміщення, їм наказують тримати руки за главою. Не потрібно із цього приводу обурюватися, робити різкі рухи. Поки не пройде процедура впізнавання, ці міри обережності потрібні. Якщо почався штурм, спробуйте сховатися. Найкраще лягти на підлогу подалі від вікон і дверей, не на прямої лінії від віконних і дверних отворів, у момент штурму не беріть зброю злочинців, інакше бійці штурмової групи можуть прийняти вас за злочинця й вистрілити на поразку. Злочинці під час штурму пробують сховатися серед заручників, не дозволяйте їм цього робити, повідомляйте про їх бійцям.

І останнє. Тоді, коли місце змісту заручника та знаходження злочинців установлено, спецпідрозділи використають технічні засоби для підслуховування розмов у приміщенні. Пом’ятайте про це, і в розмовах зі злочинцями повідомляйте інформацію, що може бути використана для підготовки штурму. Дуже важливі відомості про яскраві предмети, по яких можна відрізнити заручника від злочинців, про озброєння бандитів, про їх кількість, розміщення в приміщенні, їх моральний стан й ін.

Дата добавления: 2014-01-07