Інспекційні перевірки банків

Інспекційна перевірка (інспектування)- перевірка інспекторами об'єкта перевірки за його місцезнаходженням (крім перевірок з питань фінансового моніторингу).

Об'єктами перевірки Національного банку є:

- банк - юридична особа, відокремлені підрозділи банку;

- філія іноземного банку;

- особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку відповідно до статті 72 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інспекційні перевірки здійснюються з метою оцінки загального фінансового стану об'єкта перевірки або окремих видів його діяльності (операцій), у тому числі визначення рівня безпеки і стабільності його операцій, ризиків, притаманних об'єкту перевірки, достовірності його звітності, виявлення та запобігання ризиковій діяльності, що загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів, і дотримання об'єктом перевірки вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку. Період, терміни та напрями перевірки визначаються Національним банком. Строк здійснення інспекційної перевірки банку не може перевищувати 60 робочих днів.

Про проведення планової інспекційної перевірки Національний банк зобов'язаний повідомити об'єкт перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку цієї перевірки. Це повідомлення оформляється листом Національного банку/територіального управління, засвідчується підписом уповноваженої посадової особи Національного банку/територіального управління та надсилається засобами поштового зв'язку або електронного зв'язку Національного банку та містить таку інформацію:

вид інспекційної перевірки;

дати початку та закінчення інспекційної перевірки;

період інспекційної перевірки;

інформацію про керівника інспекційної групи та контактний
телефон;

пропозиції щодо попередньої зустрічі з керівниками об'єкта
перевірки;

іншу важливу інформацію.

Національний банк має право прийняти рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами, зокрема, є:

1) виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду (у тому
числі за результатами аналізу статистичної звітності) суттєвого
погіршення фінансового стану банку/філії іноземного банку;

2) наявність фактів, що можуть свідчити про здійснення об'єктом
перевірки ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників
або інших кредиторів;

3) виявлення фактів подання Національному банку недостовірної
інформації та/або звітності;

4) зміна власника (власників) істотної участі в банку або голови
спостережної (наглядової) ради та/або голови правління (ради
директорів);

5) набуття банком статусу спеціалізованого;

6) надходження повідомлення від банку про відкриття
відокремленого підрозділу або виявлення фактів початку діяльності
відокремленого підрозділу банку без повідомлення про його
відкриття;

7) наявність фактів, що можуть свідчити про здійснення банком
діяльності без відповідних ліцензій і дозволів та/або здійснення
відокремленим підрозділом банку виду діяльності без надання банком
права на його здійснення;

8) надходження повідомлення від банку про початок нового виду
діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім
банківських) або виявлення фактів початку такої діяльності без
повідомлення Національного банку;

9) звернення банку щодо отримання ліцензії чи дозволів,
передбачених законодавством України;

10) ненадання інформації, документів або їх копій за письмовим
запитом Національного банку в установлені строки;

11) необхідність перевірки інформації, викладеної в запереченнях
до довідки про перевірку/звіту про інспектування.

Перша планова інспекційна перевірка банку/філії іноземного
банку проводиться не раніше ніж через 12 місяців з дня отримання
ним банківської ліцензії.

Інспекційна група - група інспекторів, яким відповідно до
посвідчення на право проведення перевірки або розпорядження про
перевірку доручається здійснити інспекційну перевірку об'єкта
перевірки.

Керівник інспекційної групи ініціює проведення попередньої зустрічі за участю керівників банку/філії іноземного банку, який/яка перевірятиметься, та керівників служби банківського нагляду Національного банку/територіального управління або їх заступників. На нараді обговорюються організаційні питання щодо майбутньої інспекційної перевірки, у тому числі обсяги та методи її проведення.

На зустріч може бути запрошено голову спостережної (наглядової) ради банку, голову правління (ради директорів) або інших керівників банку.

Керівник інспекційної групи інформує керівників об'єкта перевірки про дату, час і місце проведення зустрічі та контактний номер телефону.

Інспектор Національного банку під час проведення інспекційної перевірки має право:

- вільного доступу до всіх документів та інформації об'єкта перевірки, у тому числі до тих, що становлять банківську чи комерційну таємницю;

-вільного доступу в робочий час до всіх приміщень об'єкта перевірки;

- вимагати від об'єкта перевірки надання будь-якої інформації,
необхідної для здійснення перевірки;

- безоплатно одержувати від об'єкта перевірки інформацію щодо його діяльності та пояснення (у тому числі письмові) з окремих питань діяльності;

- перевіряти будь-яку звітність афілійованих та/або споріднених осіб об'єкта перевірки щодо взаємовідносин з об'єктом перевірки з метою визначення впливу цих відносин на стан об'єкта перевірки;

- одержувати від об'єктів перевірки та виносити за їх межі інформацію у формі документів або їх копій (у тому числі електронних та виготовлених методом сканування або створення фотокопій), що можуть свідчити про факти порушення об'єктом перевірки законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, засвідчених у встановленому порядку.

Інспектор Національного банку зобов'язаний:

- дотримуватися вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку;

- сумлінно, вчасно та якісно виконувати свої службові обов'язки та доручення керівництва;

- не розголошувати інформацію, що становить банківську чи
службову таємницю або має конфіденційний характер та стала відома
йому під час виконання службових обов'язків.

Керівник інспекційної групи за результатами інспекційної перевірки з урахуванням довідок про перевірку та іншої інформації складає звіт про інспектування.

Звіт про інспектування має визначену форму, яка затверджується уповноваженою посадовою особою Національного банку. Звіт про інспектування складається у двох примірниках і підписується керівником підрозділу інспектування (якщо керівником інспекційної групи був інспектор центрального апарату Національного банку) або керівником територіального управління (якщо керівником інспекційної групи був інспектор територіального управління).

Перший примірник звіту про інспектування надсилається до об'єкта перевірки з урахуванням вимог щодо пересилання документів з грифом конфіденційності, установлених Національним банком, із супровідним інформаційним листом, підписаним уповноваженою посадовою особою Національного банку/територіального управління, який містить загальний висновок про результати проведеної інспекційної перевірки.

Другий примірник звіту про інспектування залишається у відповідного структурного підрозділу центрального апарату/територіального управління Національного банку для зберігання згідно з встановленими вимогами.
Територіальне управління за результатами перевірки окремих видів діяльності (операцій) відокремленого підрозділу в межах проведення інспекційної перевірки об'єкта перевірки складає довідку про перевірку та погоджує її.

Звіти про інспектування, довідки про перевірку та інші
матеріали щодо інспекційної перевірки є конфіденційною інформацією
та власністю Національного банку і не підлягають публічному
розголошенню.
4. Заходи впливу за порушення банками вимог банківського законодавства.

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства розроблене на підставі Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про господарські товариства», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів і затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 369. Положення визначає підстави і порядок застосування Національним банком до банків та інших осіб, які є об’єктом перевірки Національного банку, заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Національний банк застосовує до банків заходи впливу, до яких належать:

а) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

б) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;

в) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

г) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

ґ) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

д) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами.

е) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

є) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити;

ж) розпорядження щодо накладання штрафів на:

керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

банки в розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

з) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;

и) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;

і) розпорядження щодо примусової реорганізації банку;

ї) розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації;

й) відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури
ліквідації банку.

Заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

-результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;

-результатів (матеріалів) перевірок банків та/або безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу;

-результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

-результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення;

-пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (у разі порушення банком норм Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб";

-результатів перевірок дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками Національного банку, що містять виявлені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Для введення щоденного контролю за діяльністю банків і виконанням ними вимог Національного банку щодо усунення допущених порушень може встановлюватися особливий режим контролю за їх діяльністю, який передбачає: запровадження проведення всіх початкових платежів від банку до системи електронних платежів Національного банку України через відповідальних виконавців підрозділу банківського нагляду центрального апарату або територіального управління Національного банку з використанням спеціального програмного забезпечення УАРМ юридичної особи" та обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора
банку.
Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно з заходами впливу, у разі виникнення в банку некерованої ситуації, а саме:

• невиконання керівниками банку вимог Національного банку щодо усунення виявлених порушень;
• відсторонення керівників банків від посади;
• виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів проведення банком операцій з високим рівнем ризику, порушень банківського законодавства, а також одержання доходів із порушенням вимог чинного законодавства, навіть якщо ці порушення не призвели до погіршення фінансового стану банку;
• виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов’язань перед клієнтами і кредиторами;
• потреби в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання банком своїх зобов’язань перед клієнтами та кредиторами до часу прийняття Національним банком рішення про призначення тимчасової адміністрації або про відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації.

Заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

• результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;
• результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;
• результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення.

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися лише з такою метою:

• для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності;
• для перевірки права на здійснення банківської діяльності.

Заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та має здійснюватися з урахуванням:

- характеру допущених банком порушень;

- причин, які зумовили виникнення виявлених порушень;

- загального фінансового стану банку та рівня достатності капіталу;

- розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників.

У разі виконання банком прийнятих зобов’язань та поліпшення показників діяльності банку Національний банк може достроково відмінити застосовані заходи впливу на певний строк (частково або зовсім). Рішення про відміну застосованих заходів впливу має прийматися Комісією Національного банку (Комісією Національного банку при територіальному управлінні) або Правлінням Національного банку, або особою, яка прийняла рішення про застосування заходів впливу.

Дата добавления: 2014-01-06