Средневековая Философия

Кельтський епос складається зі скел (їх ще називають кельтськими сагами). З одного боку, термін «сага» більш відомий читацькій Європі, а з іншого — і скелі й саги у перекладі означають «сказання», «розповідь».

ТАРНЫЕ, ШТУЧНЫЕ ГРУЗЫ.

– Характеризуются массой одного места, единицы и делятся на:

Классификация	Масса, кг
Легкие	до 15
Средние	от 15до 50
Тяжелые	от 50 до 200
Весьма тяжелые	200 и более

– Хрупкость – изменение формы под воздействием внешних факторов. Приводит к потере ценности.

– Склонность к качению из-за округлой формы.

– Склонность к пылению. (Мешки с порошкообразным грузом).

– Взрыво- и пожароопасность. (Тара с горючим).

– Наличие выступов, приводящих к истиранию и повреждениям элементов оборудования.

Створювали і зберігали пісні та скели (великі прозові твори з поетичними вставками епічного характеру) філіди. Одночасно з ними пісенно-поетичною творчістю займалися барди. Це слово прижилося у нас і означає автора пісень, який сам виконує їх. У кельтів бардами називали народних співаків — поетів, які згодом стали займатися пісенно-поетичною творчістю професійно, живучи при дворах феодалів.

Кельтський епос суттєво відрізнявся від англосаксонського, по-перше, тим, що був поділений на цикли. По-друге, його головним героєм був не лише чоловік — богатир, а й жінка, причому хитра, кмітлива, рішуча, незалежна, непокірна, цілеспрямована, здатна на великі почуття. Вона ні в чому не поступалася чоловікові. У горі не впадала у відчай, розраховувала тільки на себе, сама ж приймала доленосні рішення.

Такі риси, як відданість коханому, бажання служити йому як Богові, не давали чоловікам підстав для ревнощів. Безперечно, автор ідеалізував жінку, але її образ жодним чином не принижував образ героя — богатиря. Разом з тим таке ставлення до жінки було нетиповим для того часу в цілому і героїчного епосу як жанру літератури зокрема.

Ісландські саги. Основні пам'ятки давньоісландської художньої літератури поділяються на три групи: пісні «Едди», поезія скальдів та прозаїчні саги.

«Еддою» називається збірка пісень, частково міфологічного і морально-повчального (дидактичного), а частково — героїчного змісту. Збірка укладена в XIII ст. з пісень різних часів. Свою назву вона отримала від першого видавця в ХУІІст., який побачив у ній джерело прозового трактату з питань поетики Сноррі Стурлусона. Спочатку твір мав заголовок «Едда».

Слово «Едда» означало «прабабуся», тобто вісниця певної давнини. Значення його не досліджено. Одні вважають еддою назву хутора, на якому жив і збирав матеріали для своєї книги автор, інші — поезію.

«Старша Едда» — це 19 героїчних пісень, найбільш популярними з яких є три пісні про Хельги.

«Мала Едда» складалась з шести пісень міфологічного характеру, які містили розповіді про богів і навчали життєвої мудрості. Найбільш значною стала пісня «Сни Бальдри». Світлому богу Бальдру, сину Одіна, снилися погані сни, які пророкували смерть. Щоб врятувати сина, мати Фрігг взяла клятву з усіх живих істот і предметів нешкодити йому, забуваючи при цьому небезпечну на вигляд омелу (рослина, яка паразитує на дубі). Радіючи тому, що Бальдр є неушкодженим, боги кидали в нього різну зброю. Локі зробив спис із омели і вручив сліпому богу Хондру, спрямувавши його руку так, що той став, сам не бажаючи цього, вбивцею Бальдра.

Великий відчай охопив асів. З почестями перенесли вони тіло Бальдри на корабель, склали поховальне вогнище і пустили його в море. Одін, спостерігаючи, як усі сумували за Бальдрою, вирішив послати гінця до Хьоль з пропозицією викупу сина з царства мертвих. Дев'ять днів і ночей скакав гонець, доки досяг річки Льоль, що відокремлювала світ мертвих від світу живих. Хьоль уважно вислухала гінця і пообіцяла задовольнити прохання за умови, якщо дійсно все живе сумуватиме за Бальдрою. Проте світлий бог назавжди залишився в царстві мертвих, оскільки знайшовся злобний Локі, який перевтілився в образ богатирки Текк і запевнив, що Бальдра нікому не потрібний ні живий, ні мертвий.

Отже, хоча боги й були могутніми, їм не вдалося уникнути людських страждань, стати безсмертними. Як люди, вони були різними. Одні несли добро, світло, радість, як Одін (батько і родоначальник богів, бог війни, мудрості), Тор (бог грози, покровитель землі), Фрігг (дружина Одіна, богиня кохання, покровителька шлюбів), а інші, як Локі (бог вогню), – зло.

Надземному світу богів протиставлений світ людей – підземне царство мертвих. У ньому знаходилися всі померлі, крім героїв. Потойбічний світ побудовано відповідно до знань, пов'язаних з похованням у курганах.

Життєва мудрість міфологічної пісні стверджувала: доля кожного залежить від уміння сприймати життя таким, яким воно є, не спокушати долю навіть тоді, якщо вона прихильна до людини. Перед смертю всі рівні.

Поезія скальдів занепала наприкінці ХШ ст. На той час у скандинавських землях, особливо в Ісландії, розквітала проза – національна історіографія й сага.

Таким чином, найкращі сказання середньовічної Європи набули загальнолюдського значення і стали основою для багатьох творів світового мистецтва як вічні сюжети пошуку краси й істини, вірності і великого кохання, боротьби за незалежність.

Первоисточник: Аврелий Августин "Исповедь"(кн.1)

1. Понятие средневековой философии. Преодоление предрассудков относительно средневековья. Диалог с античностью. Хронология. Средневековая философия и феодализм.

Под ср.философией мы понимаем синтез священного писания(библии) античной философии. Впервые этот синтез был осуществлен в 1 в.н.э. Филоном Александрийским. 1в. можно считать началом ср.философии. Завершение ее мы относим к 14 веку, поскольку именно тогда распался союз богословия и философии. Причиной распада послужили запросы общества, которые потребовали больше внимания к рациональному познанию. Более конкретно, в 14 веке была сформулирована теория двойственной истины. Одним из создателей был богослов Уильям Оккам. Ее суть: существует 2 равноправных пути познания бога и мира - вера и разум. Путь веры избирает богословие, путь разума - философия. С этого момента философия перестает быть "служанкой" теологии, она становится самостоятельной наукой. Указанные границы условны, т.к. существуют другие подходы(4в.-А.Августин).

Ср.философия зарождается в недрах рабовладельческого общества, феодальная формация формируется гораздо позже. На протяжении 500 лет ср.философия сосуществует с античной философией(с 1 по 6 век). Без высокоразвитой античной эллинистической мысли невозможна была бы ср. философия.

Большая часть богословов вступала в диалог с античностью и создавала ср. фил. на основе богатейшего античного наследия. Другие же отвергали диалог с античностью.

Преодоление предрассудков относительно средневековья.

Средневековье в настоящее время по-прежнему пасынком истории. Относительно средневековья высказывается много ошибочных оценок. На самом деле, это шаг в историческом прогрессе, античный мир высоки и прекрасны, это не регресс, это шаг вперед, разрешение проблем, которые не смогла решить античность. Именно тогда формировались нации, возникали национального государства, формировались национальные языки. Апостол Павел: "Нет эллина, нет варвара, нет иудея, нет господина, нет раба, все люди равны перед богом" (1 в. н.э.). Идея равенства всех людей перед богом сыграла великую роль в развитии цивилизации.

2. Важнейшие черты ср.философии.

· Теоцентризм - идея бога.

· Ретроспективный характер (взгляд в прошлое) обращение к Библии - неопровержимому источнику истины.

· Традиционализм и следование канону.(всякое новаторство считается ересью и отвергается, не существует понятие плагиат).

· В средневековой философии лежит иконографический метод исследования.

· Средневеково философия характеризуется многозначностью(полисеманизим).

· Средневековая философия носит герменевтический характер. (Экзегеза тоже самое что и герменевтика(перевод, понимание).

· Средневековый текст носит символический характер.

ИДЕИ БИБЛИИ, ИМЕЮЩИЕ ФИЛОСОСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ

Библия в переводе с древнегреч. означает книги, она состоит из ветхого и нового завета. Ветхий завет создавался с 13 по 1 век до н.э. Новый завет был создан в 1 веке новой эры. Существуют 2 канононических перевода библии. Это перевод 70-ти толковников (СЕПТУАГИНТА. 2 век до н.э.) и общепринятый перевод сделанный Иеронимом на латинский язык(ВУЛЬГАТА).

Русский философ В.В. Розонов говорил:"Идеи библии, её догматы представляют собой максимально возможные для человеческого разума обобщения, относительно судеб мира, природы человека и обобщения вселенной".

ИДЕИ СРЕДНЕВЕКОВОЙ ФИЛОСОФИИ:

1. Идея монотеизма (срехприродного, личностного, единого бога)

2. Идея креационизма (творение богом мира из ничего)

3. Средневековая философия открывает пространство веры и духа.

4. Открытие неповторимости и уникальности человеческого существа.

5. Идея грехопадения

6. Идея христианской любви Агапэ вместо античного Эроса. "Бог - есть любовь" - апостол Иоан.

7. Христианство и средневековая философия вырабатывают новую этику. Сформулирована в нагорной проповеди Христа.

8. Новое понимание истории. В библии сформулирована новая модель исторического развития. Модель вечного повторения не состоятельна. По кругу человека водит бес.

В СРЕДНЕВЕКОВОЙ ФИЛОСОФИИ МОЖНО ВЫДЕЛИТЬ 2 ЭТАПА:

1) ПАТРИСТИКА 1-6 ВЕК

2) СХАЛАСТИКА 7-14 ВЕК (ШКОЛЬНАЯ УЧИТЕЛЬНАЯ ФИЛОСОФИЯ)

Дата добавления: 2014-01-07