Напрямки інформаційної безпеки. Вступ до основ інформаційної безпеки

Вступ до основ інформаційної безпеки

Масове впровадження нових технічних засобів, на основі яких здійснюється інформатизація у всьому світі, робить прозорими державні кордони і формує нові геополітичні парадигми у розумінні глобальних соціотехнічних систем.

Міжнародна інформаційна сфера стає не тільки однією з важливих сфер співробітництва, а й середовищем конкуренції між окремими особами, державами, міждержавними політичними та економічними угруповуваннями.

Електронно-комунікаційна інфраструктура, як і інші інформаційні ресурси, стає об'єктом міждержавної боротьби за світове лідерство або об'єктом недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності чи інших суспільних інформаційних відносин.

Все це зумовлює необхідність формування такого аспекту інформаційної культури, як культура інформаційної безпеки, культура організації інформаційної безпеки. Зазначений аспект розвитку інформаційної культури набуває відображення у такій прикладній науковій дисципліні, як теорія організації (тектологія) інформаційної безпеки.

Визначальним у проблематиці теорії організації інформаційної безпеки є з'ясування її напрямків на засадах комплексного підходу щодо методів захисту.

Умовно можна визначити такі напрямки організації захисту:

Ø правові,

Ø управлінські,

Ø інженерно-технологічні.

У складі останніх як автономні визначаються програмно-математичні (комп'ютерні програмні продукти захисту).

Формування будь-якої теорії у методологічному аспекті передбачає визначення методів пізнання предметної галузі та науково обґрунтованого впливу (організовування, управління тощо) на предметну галузь.

Аналіз науково-практичних джерел та іншого емпіричного матеріалу дав змогу сформулювати предметний метод ("метод застосування методів", метод — принцип) — комплексне застосування управлінських, правових та інженерно-технічнотехнологічних методів захисту інформації в автоматизованих комп'ютерних системах.

На основі зазначених положень можна зробити висновок про наявність потреби формування проблематики окремих аспектів (інститутів) загальної теорії і практики інформаційної безпеки щодо захисту інформації в автоматизованих комп'ютерних системах. У зв'язку з цим є можливість виокремлення двох частин теорії: загальної (фундаментальних, загальних положень) та особливої частин (відносин щодо окремих напрямків функцій на основі загальних положень).

3. Інститути тектології інформаційної безпеки

Особливі проблеми інформаційної безпеки щодо організаційного аспекту захисту інформації в автоматизованих системах на загальнотеоретичному рівні:

1) проблеми організації доступу до інформації;

2) проблеми організації забезпечення цілісності інформації щодо загроз її порушення;

3) проблеми організації комплексного контролю за інформаційними ресурсами у відповідному середовищі функціонування їх відповідно до матеріальних носіїв інформації (людських (соціальних), людино-машинних (людино-технічних, соціотехнічних) та технологічних);

4) проблеми організації сумісності систем захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах з іншими системами безпеки відповідної організаційної структури;

5) проблеми організації виявлення можливих каналів несанкціонованого витоку інформації (фізичних, соціотехнічних, соціальних);

6) проблеми організації блокування (протидії) несанкціонованого витоку інформації;

7) проблеми організації виявлення, кваліфікації, документування порушення інформаційної безпеки (як стану у визначеному просторі, часі і колі осіб);

8) формулювання відповідальності та правове визначення санкцій та організація притягнення винних до відповідальності (дисциплінарної, цивільної, адміністративної, кримінальної).

Дата добавления: 2014-01-07