Публічний виступ як засіб комунікації переконання

Риторика.

План

Лекція 2. Риторика і мистецтво презентації

СЕМЕСТР

1. Риторика.

2. Публічний виступ як засіб комунікації переконання.

3.Види публічних виступів.

4. Мистецтво аргументації.

5. Презентація як різновид публічного мовлення.

6. Культура сприймання публічного виступу.

7. Види запитань.

8. Монологічні виступи.

9.Діалогічні та полі логічні види публічних виступів. Інтерв’ю. Суперечка, дискусія. Диспут.

Зміст лекції

Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики – теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав «царицею душ», «княгинею мистецтв», вказуючи на такі її функції, як соціально-організаційну (засіб агітації), культурно-освітню, а також одержання знань, збудження почуттів, формування громадської думки тощо.

Поняття «ораторське мистецтво», або «красномовство», має два значення:

1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої – інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова;

2) високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.

Від моменту свого зародження в античному світі ораторське мистецтво вважалося ефективним засобом переконання людей. Ще 335 р. до н.е. було створено першу теорію ораторського мистецтва, що зберегла своє значення й донині. Йдеться про «Риторику» Аристотеля, в якій він визначає її як мистецтво переконливого впливу, як здатність знаходити різні засоби впливу на кожний предмет.

Своєрідність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати інтерес аудиторії, певним чином вплинути на неї. Метою переконання, на відміну від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в такій формі, щоб вона перетворилася на систему настанов і принципів особистості або істотно вплинула на цю систему А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора. Встановлюючи зворотний зв'язок, промовець залучає аудиторію до процесу спільної мислительної діяльності. Тому важливо, щоб присутні не просто погодилися з ним, а, критично осмисливши те, про що він говорить, свідомо сприйняли його інформацію. Тоді це буде вже власнй погляд, він відповідатиме їхнім цінностям, етичним нормам і правилам, вони керуватимуться ним у практичній діяльності.

Особливим жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками є публічний виступ. У ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих дій – уміле використання форм людського мислення (логічно-образного) та мовних засобів вираження. Діяльність людини, професія якої пов'язана з виголошенням промов, доповідей, читанням лекцій, вимагає набуття певної вправності у виборі відповідного жанру, формулюванні теми, відбору фактичного матеріалу та послідовності його викладу, а також високої культури мовлення та спілкування в цілому.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь – найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь – різновид доповіді з політичних питань, у якій з'ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь – це офіційне повідомлення про шляхи розв'язання окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.

Звітна доповідь – це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

Наукова доповідь – це дповідомлення, яке узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповіді виголошують на різноманітних наукових зібраннях – конференціях, симпозіумах тощо.

Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ на актуальну тему, звернений до широкого кола людей.

Види промов: політичні мітингові, інформаційні, агітаційні, судові, офіційні.

Кожен із видів промов має свою мету і завдання.

Політична промова – має програмний характер. Розкриває внутрішні й зовнішньополітичні проблеми. Політична промова – один із найважливіших видів соціально-політичного красномовства, класичний жанр ораторського мистецтва, до того ж, найдавніший. Дієвість політичних промов змушує політиків надзвичайно вдумливо ставитися до їхнього змісту і форми – мови, стилю, композиції. Політичні промови античних ораторів (Демосфена, Цицерона) – неоціненна скарбниця досвіду публічних виступів, особливо в період зростання національної самосвідомості народу України, його духовно-інтелектуального відродження.

Мітингова промова – присвячена важливій суспільно-політичній проблемі, наснажена високою емоційністю, мобілізує аудиторію на вирішення поставлених завдань. Мітингова промова присвячена актуальній суспільно-політичній проблемі, наснажена емоційно і має мобілізуючий характер. Мітинги переважно проводяться в тих випадках, коли необхідно оперативно зосередити увагу громадян на важливій події, виразити колективну думку щодо певної проблеми.

Інформаційна промова – планомірна інформація про широке коло проблем політичного, економічного, культурного життя країни і міжнародного становища. Інформаційна промова покликана зацікавити аудиторію, надати нову інформацію про подію, предмет, ситуацію у формі розповіді, опису, пояснення. В інформаційній промові не повинно бути нічого зайвого та суперечливого; вона повинна зацікавити слухачів, ознайомити їх з актуальними відомостями.

Агітаційна промова – лаконічне, емоційне пояснення важливого питання і мобілізація аудиторії на виконання завдань. Агітаційна промова є одним із найбільш «бойових» різновидів ораторського мистецтва, її мета – в лаконічній та емоційній формі пояснити якесь важливе питання й мобілізувати аудиторію на виконання поставлених завдань. Залежно від ситуації, агітаційна промова може набувати характеру заклику, відозви або задушевної бесіди зі слухачами.

Агітаційні промови можна розбити на три групи:

а) з метою захоплення;

б) з метою переконання;

в) з метою викликати активну реакцію.

Втім, більшість промов із метою переконання зазвичай викликають активну реакцію, як і промови, що спонукають до дії.

Проте найчастіше промови мають на меті з’ясування проблеми, підкреслити її значення і захопити слухачів.

Судові промови – спрямовані на звинувачення, захист, самозахист із використанням тез, доказів, аргументів, демонстрації фактичного матеріалу, цитувань документів, посилань на авторитетні джерела тощо:

1) звинувачувальна (прокурорська),

2) захисна (адвокатська),

3) самозахисна,

4) громадського обвинувачувача,

5) громадського захисника.

Головними чеснотами судових промов є простота і ясність викладу. Судовий стиль характеризується чітким визначенням мети, відмовою від штучної розпливчастості й манірності, доступністю для сприйняття, доречним використанням цитат, засобів емоційного впливу на слухачів.

Відповідальність судового промовця за долю, а іноді – й за життя людини, є дуже високою, тому він повинен приділяти величезну увагу підвищенню свого професійного рівня, ораторської культури.

Офіційні промови, або промови з певної нагоди: ювілейні (до дня народження), євхаристична, при привітанні гостей, при прощанні, похоронні промови.

Розкриємо зміст кожного виду промов.

Ювілейна промова – вітання, побажання, виявлення захоплення та любові. Ювілейна промова зазвичай присвячується якійсь даті (ювілеєві установи чи окремої особи). Цей тип промови характеризується святковістю, урочистістю, оскільки це своєрідний підсумок періоду діяльності. Якщо відзначається ювілей окремої особи, то промови звичайно короткі, урочисті, пафосні, а водночас і сердечні, дружні; у них – схвальні відгуки про ювіляра, добрі побажання. В таких промовах дуже бажані жарти, дотепні підкреслення якихось рис ювіляра, спогади про цікаві факти з його біографії. Манера виголошення – невимушена, безпосередня.

Для того, щоб навчитися добре, змістовно говорити, – радить відомий чеський письменник і соціолог Іржі Томан, – необхідно: постійно збагачувати свої знання і досвід, удосконалювати освіту, інакше кажучи, всебічно розвивати свою особистість. Успіхів у ділових стосунках з людьми можна досягти лише за умови постійного вдосконалення власної особистості. Адже вміння добре говорити завжди розвивається одночасно з розширенням наукового, політичного чи професійного кругозору.

Людина, яка вміє правильно і гарно говорити, тактовно і терпляче вислуховувати співрозмовника, посміхається і має задоволення від спілкування – це сучасна, ділова, цікава для оточення людина.

Євхаристична промова використовується у час для складання подяки.

Вітальна промова проголошується для привітання гостей, виявлення радості з приводу їхнього приїзду, зустрічі, висловлення душевної прихильності до гостей.

Тости проголошуються під час застілля. У процесі їх висловлювання застосовують приємні слова, вдало дібрані побажання, використовуються слова знаменитих людей з відповідного приводу, важливі думки з Біблії, а часом і анекдоти.

Прощальна промова спрямована на висловлення жалю з приводу розлуки, побажання не забувати одні одних, виявлення приязні тощо.

Похоронна промова проголошується з метою висловлення жалю з приводу втрати такої людини, яка пішла з життя, з метою похвалити померлого, його життя, вчинки, висловити співчуття рідним покійного, побажати, щоб пам’ять про покійного була вічною.

Дата добавления: 2014-01-07