ІІ. ПИТАННЯ. В 1905 р. в Росії почався великий визвольний рух – революція, яка, нарешті, привела до того, що заборони українського слова були скасовані

В 1905 р. в Росії почався великий визвольний рух – революція, яка, нарешті, привела до того, що заборони українського слова були скасовані. Проте дуже скоро нові утиски посунули в Україну при міністрі Столипіні, який залучив українців в “інородцев”. В 1910 р. в своїм циркулярі він наказував не дозволяти товариств “инородческих, в том числе украинских…”

Україна на початку ХХ ст. приймала участь у визвольному русі. Революційні настрої охопили як робітничий клас, так і селянство. Маніфест уряду 1917 р. гарантував свободу слова, сумління, зібрань. Крім зняття заборони українського слова, відбулись інші позитивні зрушення засновано кафедри українознавства, створювались українські товариства і установи (“Просвіта”, читальні, клуби та ін.), з’являлись українські часописи. Українське питання ставили парламентарні українські громади в російській Думі (про автономію, про українську мову в школах і судах). Але ці заходи не дали позитивних результатів (1913 р.).

Доба реакції часів уряду Столипіна виявилась в тому, що переслідувався український елемент, почались арешти, заборонили вшанувати Шевченка. Українські політичні діячі об’єднались в Товариство українських поступовців (ТУП), українське питання набуло важкого відгомону в Думі.

В західноукраїнських землях перед І світовою війною селяни переживали великі труднощі, емігрували за кордон, найбільше до Америки та Канади. Загострювалась боротьба з поляками в Галичині, виразні були й протиросійські позиції.

Пожежно-фізкультурні товариства Західної України “Сокіл” (1894), “Січ” (1900), “Пласт” (1911) об’єднались в УСС, тобто “Українські січові стрільці, що приймали участь в І світовій війні на боці Австро-Угорщини, а потім в процесах творення (1918) Західноукраїнської народної республіки. Більшість стрільців мали вищу освіту. Виявом їх високої патріотичності та художнього рівня творчості є стрілецький епос – пісні, серед яких велика кількість таких, що мали народне визнання, як, наприклад, пісня Чарнецького “Ой у лузі червона калина…”

Новий етап в українській культурі почався після лютневої революції 1917 р. Тут можна виокремити декілька періодів:

період УНР та Центральної Ради М.Грушевського, гетьманат Скоропадського, Директорія Петлюри, встановлення більшовицької влади;

IV Універсал 22.01.1918 р. проголосив повну самостійність УНР. В цей час відбувається піднесення національного питання. Відкриваються українські школи, гімназії, активно діє “Просвіта”. Виникає ідея єдиної трудової школи з обов’язковим вивченням української мови. За часів Скоропадського ці процеси продовжувались: оформились Державний український університет, Українська науково-педагогічна академія, літом 1918 р. з’являється Академія наук на чолі з її президентом В.Вернадським. Серед науковців Академії – А.Кримський, Д.Багалій, С.Смаль-Стоцький, М.Петров, М.Туган-Барановський та ін.. В листопаді 1917 р. відкривається Українська Академія мистецтв, серед засновників якої Г.Нарбут, Ф.Кричевський, М.Бойчук, Ф.Бурачек, О.Мурашко. Починають діяти Державний архів, Національна галерея мистецтв, національна бібліотека, Український історичний музей, державний український драматичний театр, українська державна капела, симфонічний оркестр. Трохи згодом, в 1921 р. відновлена УАПЦ – українську автокефальну православну церкву. Зростала кількість українських видань, серед них – “Літературно-науковий вісник”, “Шлях”, “Мистецтво” та ін. (всього 63 періодичних українських видань). В 1918 р. в Україні існують 3 українських театри: Державний драматичний, Державний народний (Саксаганського), Молодий театр (Л.Курбаса, Г.Юри, який з 1919 р. відокремлюється в театр ім. Франка).

Настав розквіт Молодого театру Леся Курбаса в часи УНР та Гетьманату (театр виник після Лютневої революції). Це був революційний за сценічними засобами, модерновий за суттю театр.

Державну підтримку отримала українська книжка. 1918 р. українське видавництво отримало від Кабінету міністрів 1 млн. карбованців.. Підтримку отримали українські газети та журнали.

В період національно-визвольних змагань виникали нові музичні. Хорові колективу. В 1919 році була створена Українська республіканська капела, одним із засновників якої став композитор, диригент, хормейстер О.А.Кошиць (1875-1944), який у тому ж 1919 р. виїхав з капелою за кордон і вважався «батьком» українського співу в Америці.

Після бурхливих політичних подій – розпаду Австро-Угорської імперії, проголошення акту соборності з Західноукраїнською народною республікою (22.01.1919 р.), польсько-української війни, Директорії С.Петлюри наступає період більшовицької агресії та поділу України в 1921р. між СРСР та Польщею (Буковина – під Румунією, Закарпаття – під Чехословаччиною). Хвиля емігрантів попадає до Чехословаччини, де утворюється український осередок навколо Празького вільного університету.

Представники 2 хвилі укр. еміграції: Д.Дорошенко, Д.Чижевський, Олександр Олесь, Євген Маланюк, Дмитро Антонович, Іван Огієнко, І.Багряний, У.Самчук, В.Барка, С.Гординський та ін..

Дата добавления: 2014-01-07