Катеринослав

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста на річці Кільчень при її впадінні у ріку Самара. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра.

Дніпропетровськ (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1885 рік

Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість.

Катеринослав 1 в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ.

Російська імператриця Катерина II мріяла збудувати «Південну пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — «Північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватикан). (Але — величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 р. Будівельники встигли закласти величезний фундамент (нині — Жовтнева площа Дніпропетровська). Це ще одна дата заснування міста: 1887 р. городяни святкували 100-річчя міста.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку.

1789 р. було засновано німецькі колонії по Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м.Підгороднє

), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині Рибальське — частина Ігрені). У гирлі Сури було засноване колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу).1796 р. було засновано с. Краснопілля. У 1796—1802 за бажанням імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ.

Все ХІХ ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 р. населення міста становило 6,4 т. осіб, то 1850 — лише 13 тисяч. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарених заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди, а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами. На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще1873 р. (гілка з Синельникова). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро 1884 року. Почалось будівництво металургійних підприємств на заході міста та на лівому березі:

1887 — металургійний Олександрівський Південноросійський завод («Петрівка»);

1889 — трубний завод «Шодуар-А»

1891 — металургійний завод Гантке (Нижньодніпровський трубопрокатний);

1898 — вагоноремонтні майстерні (зараз завод);

1899 — завод «Шодуар-В» (теперішній «Комінтерн»)

1914 — завод «Шодуар-С» (металургійного обладнання, «Дніпроважмаш»);

1916 — теперішній Дніпропетровський стрілочний завод.

Біля заводів стрімко зростали робочі слободи — Солдатська (Чечелівка), Фабрична, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо населення в 1865 р. населення міста становило 23 тис. осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в1910 — вже 232 тис. осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тільки 1925 р.). Основними етнічними групами були росіяни, євреї та українці.

Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів Російської імперії. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку ХХ ст.

Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 року і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувало про козацький характер цього краю, але офіційно міcто залишалося з попередньою назвою — Катеринослав.

Дата добавления: 2014-01-07