Друковані твори

Його могила знаходиться зараз у селі Сковородинівка (ран. Іванівка, колишня садиба Андрія Ковалівського).

Царство наше всередині нас, повчав Сковорода, – і "Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе. Поки чоловік не знає Бога в самім собі, годі шукати Його в світі". "Вірити в Бога не значить – вірити в Його існування, а значить – віддатися Йому та жити за Його законом." "Святість життя полягає в роблені добра людям".

Щастя людини полягає саме в тому, що вона все мусить шукати правди. До цієї мети можна йти різними шляхами, і тому нетерпимість до тих, хто інакше думає, не знаходить виправдання.

Сковорода обстоював права людської особистості в кожній людині.

Як на джерело радощів, а звідси – душевного здоров’я, Сковорода вказує на дружбу. Однак вибирати друзів треба дуже обачно, оминаючи підлабузників і криводушних.

Сковорода виявляє неабияку обізнаність із медичними теоріями античних лікарів: він зазначає, що Гален, міркуючи про здоров’я, радив хлопчикам і юнакам вживати холоднішу, а старим – теплішу їжу, і тлумачить цю думку так: з гарячої їжі розвивається зайва вологість, а звідси – катар, нежить, гній, вологість, згущена жаром. Плутарх так само вважав причиною всіх хвороб надлишок вологи в тілі: «хвороба, всяка зараза і запалення не можуть прищепитися, коли тіло холодне, позбавлене слизу і легке, як корок (...), то зроби його тоншим, скорочуючи надмірну їжу й уникаючи вогню, породженого вином, звідки всі пороки душі, а з останніх, у свою чергу, – всі хвороби тіла».

Сковорода конкретизує зв’язок між духовними та тілесними недугами: людина, яка зловживає м’ясом та алкоголем, довго зупиняється на тривожному роздумі – «звідси передчасне старіння, коли не щось гірше». У 26-му листі до Михайла Ковалинського, вміло користуючись латинською клінічною термінологією, він перелічує хвороби та стани, які, за його спостереженнями, найбільш поширені серед людей: короста (scabies), пропасниця (febris), водянка (hydrops), епілепсія (epilepsia), кашель (tussis), виснаження (lassitudo), тощо.

Лише 1798 р. вийшов друком його "Нарциз, або пізнай самого себе", але без його прізвища. 1806 р. журнал «Сіонський Вісник» надрукував ще деякі його твори. Потім у Москві в 1837—1839 рр. вийшли окремо деякі його твори, і лише в 1861 р. надруковано першу, але зовсім неповну збірку його творів. Краща й більша збірка, але теж неповна, вийшла в 1896 р. в Харкові під редакцією проф. Д. Багалія. Тут надруковано 16 творів, причому з них 9 уперше! Крім того надруковано тут біографію Сковороди та деякі його вірші. Ще одне видання творів Гр. Сковороди вийшло в 1912 р. в Петербурзі за редакцією В. Бонч-Бруєвича. Тут надруковано твори нашого філософа і дуже гарна його біографія пера М. Ковалинського, що був учнем Сковороди. Але повного видання творів нашого філософа й досі нема, бо різні його рукописи знаходяться по різних архівах та бібліотеках.

Дата добавления: 2014-01-07