Природний рух населення

Відтворення населення являє собою основну характерну властивість народонаселення, вивчення якого входить винятково в компетенцію демографії. У зв’язку з відтворенням населення поняття «народонаселення» набуває якісного змісту. Якісною стороною народонаселення є відтворення населення, вивчення якого повинне відповісти на питання: яка народжуваність народонаселення, як складається смертність, чи достатнє відтворювання населення в цілому тощо.

Джерелом фактичних даних в демографії слугує статистика населення – його чисельність, склад, розміщення – та статистика руху населення. Ці дані, піддані аналізу, в якому застосовуються і спеціальні, розроблені в демографії, методи, дозволяють не тільки охарактеризувати населення та його рух поняттями «багато», «мало» або «достатньо», але й дати відповіді на питання «як?», «чому?» та «що буде?».

Відтворення населення – це історично, соціально-економічно зумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь. Відтворення населення — процес збереження в часі та просторі конкретно-історичної міри даного населення, його кількості та якісного складу. Воно являє собою процес неперервного відновлення поколінь людей внаслідок взаємодії народжуваності та смертності. Для кількісної характеристики відтворення населення користуються показниками режиму відтворення населення, серед яких найбільш узагальнений — нетто-коефіцієнт (Р) відтворення населення (характеризує міру заміщення одного покоління наступним).

Відтворення населення буває:

- простим, коли кількість населення не змінюється – кількість народжених дорівнює кількості померлих, а нове покоління дочок заміщає покоління матерів або відповідно сини — батьків (Р дорівнює одиниці);

- розширеним, коли населення збільшується (Р більше одиниці);

- звуженим, коли відбувається депопуляція (Р менше одиниці).

У Європі нетто-коефіцієнт відтворення населення менше 1, тобто не відбувається навіть простого заміщення поколінь. В Азії, Африці, Південній Америці та Австралії має місце розширене відтворення населення, у Північній Америці та Східній Азії (Японія) — звужене.

Природний рух населення характеризується абсолютними та відносними показниками. Серед абсолютних показників основним є природний приріст (спад) населення, серед відносних — коефіцієнт природного приросту (відношення абсолютного рівня природного приросту до середнього показника населення за конкретний період) – його обчислюють і як різницю між загальними коефіцієнтами народжуваності та смертності (зазвичай у проміле).

Природний приріст — це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатним у разі перевищення народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення. Від динаміки природного приросту залежить характер безперервного відновлення людських поколінь. Відтворення населення постійно змінює чисельність людства, змінює і віково-статеву структуру народонаселення. В залежності від того, якої статі народжені та померлі, в якому віці помирає людина, змінюється чисельність людей за статтю та віком, а тому і віково-статева структура народонаселення теж змінюється. Число народжених заздалегідь визначає на тривалий час максимальний контингент тих, що продовжують життя в різному віці, а число померлих безпосередньо відображає показники структури народонаселення за тими чи іншими критеріями.

Коефіцієнт природного приросту може мати позитивне, негативне і нульове значення, характеризуючи відповідно збільшення, зменшення або незмінність чисельності населення території з огляду на різні поєднання народжуваності та смертності.

Динаміка природного приросту населення регіону залежить від рівнів народжуваності й смертності, оскільки приріст населення — це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період (звичайно — за рік). Щоб дані про народжуваність, смертність і природний приріст були співставні за різними регіонами, їх розраховують на 1000 душ населення, одержуючи відповідні коефіцієнти (вони називаються загальними):

- коефіцієнт народжуваності – N;

- коефіцієнт смертності – M;

- коефіцієнт природнього приросту Кпр = N – M.

Показники народжуваності й смертності, визначають динаміку природного приросту населенням. Коефіцієнт природного приросту в світі досяг максимуму (20,6%) у другій половині шістдесятих років. Потім він почав знижуватись і наприкінці вісімдесятих років становив 16,1%.

Найнижчі показники приросту властиві європейським країнам. У деяких країнах (Угорщина, Болгарія, Німеччина, Росія) показник від'ємний. Найвищі коефіцієнти природного приросту спостерігаються у країнах Азії, Африки та Латинської Америки, перевищуючи де-не-де 35 – 40%.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. величина загального коефіцієнта природного приросту населення земної кулі за рік складала 17,3%, до кінця ХХІ століття вона становитиме приблизно 14%.

Таблиця 12.

Відтворення населення світу (згідно з даними ООН, 2003р.)

Регіон	Загальний коефіцієнт, %
	Народжуваності	Смертності	Природного приросту
Африка
Латинська Америка
Північна Америка
Азія
Європа			-1
Океанія
Увесь світ

Таблиця 13.

Дата добавления: 2014-01-07