Липня відзначається Всесвітній день народонаселення, який з'явився у календарі ООН у 1989 році

Сучасна регіональна демографічна політика у світі. Діяльність ООН і інших міжнародних організацій в області народонаселення.

Кожна країна має певну концепцію демографічної політики – систему визначень найважливіших цілей, задач і пріоритетів впливу на демографічний розвиток. У концепції формулюють найважливіші напрямки державної політики стосовно розвитку народонаселення до визначеного періоду. Концепція складає правовий та ідеологічний простір, у рамках якого можуть формуватися програмні документи з питань народжуваності і підтримки родини, здоров'я і тривалості життя, міграції та інших аспектів демографічного розвитку.

Особливості сучасної демографічної політики:

· зміна її пріоритетів з регулювання кількісного росту на удосконалення якісних характеристик населення – її головним об'єктом стає сім'я;

· вона носить адресно вибірковий характер, враховуючи специфічні інтереси окремих соціально-демографічних груп населення (молодь, особи похилого віку, жінки), а також етнічних, релігійних і т.д.

Післявоєнний розвиток демографічної політики (50-і – 60-і рр.) визначався багато в чому дискусіями навколо програм планування сім'ї в країнах третього світу і практичною діяльністю, пов'язаною з їх реалізацією. Соціально-політичною передумовою появи такого акценту в демографічній політиці була істотна зміна політичної карти світу, звільнення від колоніальної залежності десятків країн, що розвиваються, перш за все в Африці і Азії. Традиційно висока народжуваність у них, практично не регульована на рівні сім'ї, у поєднанні з смертністю, що знижується в результаті розвитку медицини і охорони здоров'я, породили феномен, що отримав назву «демографічний вибух». Швидке зростання населення виявилося серйозною проблемою для національних економік, що розвиваються, поступово набуваючи характеру глобальної проблеми.

У 50-х роках проблема демографічного регулювання отримала міжнародне визнання. Зниження народжуваності стало головною метою створеної в 1952 році в Бомбеї Міжнародної федерації планування сім'ї. В Індії, Латинській Америці, в Африці були створені регіональні демографічні центри ООН. Спираючись на вивчення досвіду діяльності цих центрів, у 1966 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про населення і розвиток, в 1967 було створено спеціальний фонд ООН для заохочення діяльності в галузі народонаселення. На основі плідної узагальнюючої діяльності під егідою ООН у 1974 в Бухаресті був прийнятий Всесвітній план дій в галузі народонаселення, де проголошувалось суверенне право кожної держави проводити ту демографічну політику, яка відповідає її національним потребам. Разом із тим, національна політика щодо контролю над ростом народонаселення має бути спрямована на створення програм свідомого планування сім'ї та контролю над народжуваністю; одночасно кожна подружня пара повинна мати право приймати рішення стосовно внутрішніх сімейних питань народжуваності, мати доступ до інформації й відповідних засобів для вирішення власних демографічних проблем.

У колективній праці «Криза народонаселення і використання світових ресурсів» (Гаага, 1964 р.), що включав статті видних державних і суспільних діячів і вчених різних країн світу, для протистояння зростанню населення і зростаючому тиску населення на наявні ресурси пропонувалося проводити активну демографічну політику, ухвалювати на державному рівні рішення, пов'язані з регулюванням народжуваності.

Було усвідомлено, що вирішення демографічних проблем можливо лише при спільних зусиллях усієї світової спільноти. В значній мірі це сприяло створенню в 1969 році в рамках ООН спеціального Фонду ООН для діяльності в галузі народонаселення (ЮН ФПА) і проведення під його егідою трьох Всесвітніх конференцій з проблем народонаселення. Фонд уже на початку своєї діяльності розробив програму ООН в області народонаселення, яка охоплює понад 100 країн і включає біля 1400 проектів. Фонд Народонаселення ООН (ФН ООН) – одна з провідних агенцій системи Організації Об'єднаних Націй, яка надає допомогу країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою в галузі репродуктивного здоров'я та народонаселення. ФН ООН співпрацює з національними урядами, всіма організаціями системи ООН, банками розвитку, агенціями міжнародної допомоги, неурядовими організаціями та об'єднаннями громадян. ФН ООН працює через систему Резидент-Координаторів ООН і впроваджує всі відповідні рішення ООН.

Основні напрямки діяльності ФН ООН:

· забезпечення повної доступності до служб охорони репродуктивного здоров'я, включаючи знання та послуги з планування сім'ї, для будь-якої людини або подружжя;

· поширення інформації щодо проблем народонаселення для мобілізації матеріальних та політичних ресурсів на вирішення питань народонаселення і суспільного розвитку;

· підтримка національних стратегічних заходів в галузі народонаселення щодо гармонійного розвитку суспільства.

Фонд вже на початку своєї діяльності розробив програму ООН в області народонаселення, яка охопила понад 100 країн і включає біля 1400 проектів. За минулі роки тільки фінансова допомога Фонду на здійснення національних програм в галузі народонаселення перевищила 100 млн. доларів в рік, на міжнародні програми виділялося близько 56-60 млн. доларів щорічно.

Особлива роль належить Фонду з організації та проведення Всесвітніх конференцій з народонаселення, які відбулися в 1974 році в Бухаресті, в 1984 році в Мехіко та в 1994 році в Каїрі, на яких розглядалися гострі проблеми народонаселення, приймалися найважливіші програмні документи в цій галузі.

Відмінність цих конференцій від інших наукових та практичних форумів у тому, що вони проходили на високому урядовому рівні на відміну від попередніх конференцій з проблем народонаселення, на яких експерти виступали тільки від свого власного імені.

Одним із таких основних документів став Всесвітній план дій в галузі народонаселення, який прийняли в 1974 році в Бухаресті на 20 років.

У плані підкреслювалось, що основою для дійсного вирішення проблеми народонаселення є, перш за все, соціально-економічні перетворення. В 1984 році в Мехіко відбулася друга Міжнародна конференція з народонаселення, в якій приймали участь 147 країн проти 136 країн, які прийняли участь на конференції в 1974 році. На ній були підбиті підсумки Всесвітнього плану дій за 10 років в галузі народонаселення і прийняли Декларацію з проблем населення та розвитку, в якій була підтверджена важливість принципів та цілей прийнятого 10 років тому Плану дій та зроблені рекомендації з подальшого його виконання.

Міжнародна конференція з народонаселення та розвитку проходила з 5 по 13 вересня 1994 року в Каїрі. Конференція була скликана за підтримки Організації Об'єднаних Націй і організована секретаріатом, що складався з Відділу з питань народонаселення Департаменту аналізу економічної й соціальної інформації й політики ООН та ФН ООН.

Це була найбільша міжурядова конференція з питань народонаселення та розвитку, що коли-небудь проводилася. На ній були присутні 11 000 зареєстрованих учасників з урядів країн, спеціалізованих агенцій та організацій ООН, міжурядових та неурядових організацій та ЗМІ. Представники більш ніж 180 держав взяли участь у переговорах для розробки Програми Дій в галузі народонаселення й розвитку на наступні 20 років.

Програма Дій, яка була ухвалена 13 вересня 1994р., підтримує нову стратегію, що, в свою чергу, підкреслює зв’язок між народонаселенням і розвитком і більше зосереджується на потребах індивідуумів (жінок і чоловіків), аніж на досягненні загальних демографічних цілей.Програма Дій ґрунтується на Всесвітньому плані дій з питань народонаселення, який був прийнятий на Всесвітній конференції з питань народонаселення в Бухаресті в 1974 р., і рекомендаціях, прийнятих на Міжнародній конференції з народонаселення в Мехіко в 1984 р. Вона також ґрунтується на результатах Всесвітнього саміту щодо дітей (1990), Конференції ООН з питань навколишнього середовища й розвитку (1992), і Всесвітньої конференції з прав людини (1993). У свою чергу, головні акценти МКНР були підтверджені на Всесвітньому саміті з питань соціального розвитку та на 4-тій Всесвітній конференції в прав жінок, які проводилися у 1995 році.

Ключовим аспектом цього нового підходу є надання прав і більших можливостей жінкам через розширений доступ до навчання й медичного обслуговування, розвиток навичок та зайнятість, і через всебічне залучення жінок до політики — процесів прийняття рішень на всіх рівнях. Дійсно, одним з найбільших досягнень Каїрської конференції стало визнання необхідності надати жінкам більше прав на власний вибір, що є важливим саме по собі і як ключ до поліпшення якості життя для кожного.

Одна з першочергових цілей Програми Дій полягає в тому, щоб зробити планування родини загально доступним до 2015 року, що є частиною розширеного підходу до репродуктивного здоров'я і прав. Містить питання, що стосуються:

· освіти, особливо для дівчаток;

· зменшення материнської і дитячої смертності;

· населення;

· навколишнього середовища й сфери споживання;

· родини;

· внутрішньої й міжнародної міграції;

· запобігання й контролю розповсюдження ВІЛ/СНІД;

· технологій, наукових досліджень;

· партнерства з неурядовим сектором.

Програма Дій надає оцінку національних ресурсів і необхідної міжнародної допомоги та закликає уряди забезпечувати доступність цих ресурсів.

Наведені нижче цілі в чотирьох сферах на наступні 20 років викладені у Програмі Дій:

Дата добавления: 2014-01-07