Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці

План:

1. Зміст виробництва, його фази, чинники. Матеріальне та нематеріальне виробництво.

2. Результативні показники суспільного виробництва: ССП, ВНП, ВВП.

3. Економічна та соціальна ефективність суспільного виробництва: сутність, основні показники.

1. Зміст виробництва, його фази, чинники. Матеріальне та нематеріальне виробництво .

Основою життєдіяльності суспільства є матеріальне виробництво, бо суспільству треба постійно виробляти товари і послуги для споживання. Виробництво завжди має суспільний характер, тому що створювати поодинці матеріальні блага неможливо. Таким чином, суспільне виробництво - це процес створення різноманітних життєвих благ і послуг в масштабах країни.

Воно включає чотири фази:

1. Виробництво як процес.

2. Розподіл.

3. Обмін.

4. Споживання.

5. Виробництво – це процес створення корисного продукту.

6. Розподіл – означає визначення частки кожної людини у виробленому суспільному продукті.

7. Обмін – це процес під час якого одні продукти обмінюються на інші.

Всі фази взаємопов’язані, і основною є виробництво, тому що тут створюється продукт і починається його рух.

Споживання – кінцевий пункт руху суспільного продукту. Споживання може бути виробничим і особистим. Воно підтверджує призначення продукту. Без виробництва немає споживання, а без споживання виробництво безглузде.

Розподіл включає:

- розподіл засобів виробництва;

- розподіл робочої сили;

- розподіл предметів споживання.

Розподіл засобів виробництва і робочої сили входить у процес виробництва, тому що без нього виробництво неможливе. Цим забезпечується зв'язок розподілу з виробництвом.

Обмін опосередковує виробництво і розподіл з одного боку, і споживання з іншого.

В, Р О С

За структурою суспільне виробництво ділиться на дві великі форми:

1. Матеріальне виробництво - це галузі, в яких створюється продукт, що має матеріально - речову форму.

2. Нематеріальне виробництво - (освіта, культура).

Суспільне виробництво передбачає наявність двох видів факторів:

1. Речовинні:

(земля, сировина, капітал).

2. Особисті (робоча сила, підприємницькі здібності, що полягають в умінні ефективно використовувати всі інші ресурси).

В процесі виробництва речові і особисті фактори виробництва можуть поєднуватись двома способами:

1. Прямо та безпосередньо, коли власник одночасно виступає і працівником;

2. Непрямо, тобто через купівлю-продаж робочої сили.

Це – марксистська класифікація чинників виробництва.

З точки зору теорії трьох факторів виробництва воно передбачає взаємодію трьох чинників: праці, землі і капіталу.

Праця - це процес витрачання людиною фізичної, інтелектуальної і духовної енергії.

Кожна людина володіє робочою силою, або здібністю до праці. Праця є споживанням робочої сили.

У будь-якому суспільстві існує примушення до праці. На ранніх стадіях воно носило позаекономічний характер, тобто ґрунтувалося на особистій залежності працівника від господаря. Економічне примушення пов'язано з категорією найманої праці. Для виникнення найманої праці необхідні дві умови: володіння особистою свободою (відсутність рабовласницької або кріпацької залежності) і відсутність власності на засоби виробництва, тобто можливості почати свій бізнес. У цих умовах людина вимушена найматися на роботу. Головним мотивом праці при цьому є бажання одержати матеріальну винагороду.

Працю протягом робочого дня можна розділити на необхідну і додаткову.

Необхідною є та праця, яку робітник витрачає, щоб виробляти продукцію, необхідну для життя його і його сім'ї. Вироблений в цей час продукт називається необхідним.

Додаткова праця - це праця, витрачена понад необхідну. Продукт, вироблений додатковою працею, називається додатковим.

Розподіл праці на необхідну і додаткову прийнятий тільки в марксистській теорії.

Праця характеризується інтенсивністю і продуктивністю.

Інтенсивність — це напруженість праці, яка визначається ступенем витрачання робочої сили в одиницю часу.

Інтенсивність праці може бути тим вищою, чим коротша тривалість робочого дня. І, навпаки, при збільшенні тривалості робочого дня інтенсивність праці може падати.

Продуктивність - це результативність праці. Вона вимірюється кількістю продукції, яка вироблена в одиницю часу.

Продуктивність зв'язана не тільки з працею, але й з прогресом техніки. При зростанні продуктивності праці частка праці, витраченої на виробництво одиниці продукції, падає, а частка засобів виробництва щодо праці - зростає. Але в цілому витрати чинників виробництва падають.

Другим чинником виробництва є земля.

Термін "земля" вживається в широкому значенні слова. Він охоплює все корисне, що дає природа: саму землю, водні й лісові ресурси, корисні копалини.

Земля може використовуватися в різних цілях. Проте в першу чергу мається на увазі її використання в сільському господарстві.

Властивості землі можна розділити на природні, тобто дані спочатку, і створені штучно завдяки зрошуванню, меліорації, внесенню добрив тощо. Ця обставина впливає на дохід із землі - земельну ренту.

Наступним чинником виробництва є капітал. Найчастіше в сучасній науці зустрічається наступне визначення капіталу:

Капітал - це створені людьми засоби виробництва і грошові накопичення, що використовуються у виробництві товарів і послуг.

Слово «капітал» походить від латинського caputa - голова. У період, коли втіленням багатства була худоба, символом багатства була голова великої рогатої худоби. Надалі у вживанні слова "капітал" відбулося роздвоєння: з одного боку - "головний", з іншого боку - "багатство"

2. Будь-яка економічна система вирішує три основні проблеми економіки: що? як? для кого виробляти?

Виробництво завжди ведеться за для задоволення потреб людей.

Потреба – це нестаток у чому-небудь, протиріччя між наявним і необхідним, що спонукує людини до дії. Потреби класифікуються за різними ознаками. Економісти вивчають матеріальні потреби, до складу яких входять потреби індивідів, підприємств, держави.

Засоби, за допомогою яких задовольняються потреби, називаються благами. Деякі блага є в необмеженій кількості (повітря). Економічні блага завжди обмежені, тому для їх одержання потрібні засоби або ресурси.

Ресурси – це фактори, що використовуються для виробництва економічних благ. Розрізняють кілька видів економічних ресурсів:

1. Матеріальні: земля, сировина, енергія;

2. Людські: праця і підприємницькі здібності;

3. Фінансові: капітал, інвестиції.

3. Всі економічні ресурси або фактори виробництва мають загальну властивість, - рідкість або обмеженість, тобто їх менше ніж потрібно для повного задоволення потреб людей за даного рівня розвитку.

Потреби безмежні, постійно зростають, а ресурси обмежені, або рідкісні Тому суспільство повинне вибирати, які товари і послуги виробляти сьогодні, а від яких відмовитись.

Максимально можливий обсяг виробництва за умови ефективного використання наявних ресурсів становить виробничі можливості суспільства. Так як ресурси обмежені, то обмежені і виробничі можливості. Зростання обсягів виробництва одного продукту може бути досягнуте лише за умови повної або часткової відмови від виробництва іншого.

Обмеженість ресурсів передбачає альтернативність їхнього використання. Американський економіст Пол Самуельсон ілюструє це прикладом випуску цивільної і військової продукції тобто масла та гармат.

Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.

Можливості	Гармати (тис. шт.)	Масло (млн. кг)
А
В
С
Д
Е
F

Гармати Графік виробничих можливостей

15 А

В

С

D

6 E

F

масло

0 1 2 3 4 5

Крива ABCDEF - це лінія виробничих можливостей, їх меж, що називаються ще кривою трансформації.

КВМ показує максимально можливі і бажані обсяги виробництва за умови повного використання наявних ресурсів (точки на кривій).

Всі комбінації обсягів виробництва розміщені в середині кривої означають можливі але неефективні обсяги виробництва, тому що залишаються недовикористані ресурси. Всі комбінації з зовнішнього боку кривої нездійсненні, бо в суспільства не вистачить ресурсів.

Ціна вибору в економіці одержала назву альтернативних або вмінених витрат, які називають ще витратами невикористаних можливостей.

Дата добавления: 2014-01-07