Місце і роль людини в економічній системі

Цілі економічної системи.

Їх визначають відповідно до цінностей, які сформувались і утвердились в суспільстві. Вони можуть бути пов’язані не тільки з ефективністю виробництва, а й з релігією, політикою, ідеологією, національною ідеєю, суверенітетом та ін.

З фундаментальними цілями економічної системи треба рахуватись будь-якому суспільству, зорієнтованому на соціальний прогрес.

Традиційно основними цілями економічної системи є:

- економічне зростання, тобто збільшення обсягів виробництва товарів і послуг;

- повна зайнятість, тобто використання всіх ресурсів, зокрема робочої сили;

- макроекономічна (фінансова) стабільність, тобто збалансованість сукупного попиту та пропозиції, що дозволяє уникати інфляції;

- зовнішня економічна рівновага – тобто зважений торговий баланс (співвідношення експорту та імпорту);

- економічна свобода – широкі можливості, право вільного вибору (приватна власність, вільне ціноутворення, конкуренція, свобода торгівлі, занять, доступу на ринки);

- економічна безпека і захищеність – тобто запобігання втрат від безробіття, інфляції, банкрутства і т.п.;

- економічна справедливість – розуміння і дотримання людьми певних моральних норм взаємовідносин, зокрема в розподілі;

- економічна ефективність – тобто забезпечення максимальної віддачі за мінімальних витрат.

Загальним економічним законом розвитку економіки, економічної системи є закон відповідності. За ним усі структурні елементи економічних відносин за якісними параметрами і співвідношеннями між собою мають відповідати рівню розвитку і характеру продуктивних сил (закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку і характеру продуктивних сил).

Кожному якісно новому типу продуктивних сил відповідає якісно новий тип виробничих відносин, нова економічна система.

Необхідні зміни в економічних відносинах створюють проблему їх удосконалення. Розв’язати її можна шляхом реформування старого господарського механізму або створення нового (зокрема змінюють юридичну форму економічних відносин, перш за все – відносин власності). На цій основі формується рівноважна і динамічна система. За такої рівноваги швидко розв’язуються економічні суперечності, що сприяє динамічному та ефективному розвитку суспільного виробництва, воно здійснюється на межі виробничих можливостей.

Людина – надзвичайно складна істота, що поєднує в собі біологічне і соціальне. У діалектичній взаємодії біологічної і соціальної сторін людини, її можливості використовувати у своїй діяльності природні та економічні закони полягає глибинна сутність людини як біосоціальної істоти (рис. 1)

Дата добавления: 2014-01-07