Функції торгового капіталу

План

Тема №11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.

1. Підприємництво в сфері обігу. Торговий капітал і торговий прибуток. Форми торгівлі за сучасних умов.

2. Сутність, джерела, функції та особливості позичкового капіталу. Підприємницький дохід і позичковий відсоток. Норма позичкового відсотку.

3. Акціонерне товариство і акціонерний капітал.

4. Особливості бізнесу в сільському господарстві. Рентні відносини.

5. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс (АПК).

1. Підприємництво в сфері обігу. Торговий капітал і торговий прибуток. Форми торгівлі за сучасних умов.

К. Маркс називає промисловим капіталом капітал будь-якої галузі виробництва, що ведеться капіталістичним способом.

Загальна формула руху промислового капіталу:

На кожній стадії кругообороту промисловий капітал набуває певної форми та виконує певну функцію:

- функція грошового капіталу – підготовка до виробництва додаткової вартості;

- функція виробничого капіталу – виробництво додаткової вартості;

- функція товарного капіталу – реалізація додаткової вартості.

Кожний індивідуальний капітал знаходиться в усіх трьох кругооборотах одночасно, весь кругооборот – це єдність всіх його трьох форм «Всі три кругообороти мають те спільне, що капітал закінчує процес свого кругообороту в тій же формі, в якій він відкриває його і дякуючи цьому знов набуває початкової форми, в якій він знову відкриває той же кругооборот» (К. Маркс, капітал, т.2, с.109).

Поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі розвитку капіталістичного виробництва привело до відокремлення товарної і грошової форм промислового капіталу у відносно самостійні форми – торговий і позичковий капітал.

Торговий капітал – це відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується окремою групою підприємців виключно у сфері обігу та перетворює товарний капітал на грошовий з метою одержання прибутку.

- перетворює товарну форму капіталу в грошову форму;

- обслуговує реалізацію товарів і втіленої в них додаткової вартості;

- скорочує час обороту капіталу;

- знижує витрати обігу на одиницю реалізованої продукції;

- збільшує величну всього суспільного капіталу;

- підвищує норму прибутку;

- зменшує долю капіталу зайнятого у сфері обігу.

Торговий капітал концентрує попит на товари і тому має змогу впливати на виробництво, пристосовуючи його до потреб ринку, стимулюючи випуск товарів, що користуються попитом, інноваційних виробів, скорочує і припиняє виробництво неприбуткових товарів, впливає на попит, пов’язує виробництво з національними і зарубіжними ринками.

За сучасних умов поглиблюється інтеграція промислового і торгового капіталів на новій основі. Рух промислового і торгового капіталу переплітається на основі кооперації промисловості і торгівлі. Це відображається в концепції маркетингу.

Маркетинг – спрямована на задоволення потреб споживачів на отримання прибутку діяльність у сфері ринку товарів, послуг, цінних паперів, яка полягає у просуванні товарів на ринок, формуванні попиту, стимулюванні збуту товарів, розвитку і прискоренні обігу товарного капіталу.

Таким чином, маркетинг не є особливою функцією промислового або товарного капіталу, він лише відображає специфічний погляд на підприємництво, мета якого – «створення споживача».

На етапі зрілих ринкових відносин застосування маркетингу в практиці виробничо-комерційної діяльності підприємств і фірм постає як новітня форма взаємозв’язків промислового і торгового капіталів.

Торговий капітал загалом обслуговує сферу обігу в якій не створюється ні нова вартість, ні додаткова вартість. Проте оборот торгового капіталу Г – Т - Г′ (гроші – товар – гроші штрих) передбачає не лише відшкодування витрат на реалізацію, а й отримання прибутку, причому не нижчого, ніж середній у виробництві. На поверхні явищ, здається, що торговий прибуток – це надбавка до ціни товару. Насправді механізм його утворення наступний:

Припустимо, що функціонує промисловий капітал 900 грошових одиниць (720с+180v) при m′= 100 %. Тоді він створює додаткову вартість 180m (якщо m′= 100 %, то m=v=180 гр. од.).

Повна вартість товару складе:

Норма прибутку на промисловий капітал (галузева) становитиме:

Але для реалізації вироблених товарів необхідний додатковий капітал. Якщо торговельні бізнесмени авансують на реалізацію 100 одиниць капіталу, то весь авансований капітал складе 1000 гр. од. (900+100)

Суспільне виробництво включатиме дві сфери (промисловість і торгівлю) значить виникає міжгалузева конкуренція й утворюється середня норма прибутку:

.

Тоді промисловий бізнесмен одержить середній прибуток: 18% від 900 = 162 (гр. од.), а торговий: 18% від 100 = 18 (гр. од.)

Ціна за якою промисловий підприємець реалізує товар торговому, ціна виробництва, становитиме: 720с+180v+162 = 1062 гр. од. (тобто це неповна ціна виробництва).

Торговці реалізують товар за повною ціною виробництва, тобто включать в неї і торговий прибуток: 720с+180v+162+18= 1080 гр. од.

Таким чином, торговий прибуток – це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промислові підприємці уступають (через механізм цін) торговим за те, що вони реалізують товар.

Значить: промисловий підприємець реалізує товар торговому за оптовою ціною, яка трохи нижча від ціни виробництва, уступаючи частину додаткової вартості, втіленої в товарі за те, що торговці реалізують товар.

Торговий капітал теж бере участь у міжгалузевій конкуренції та утворенні середньої норми прибутку, а торговий прибуток, як і прибуток взагалі є перетвореною формою додаткової вартості.

Витрати обігу – це витрати, пов’язані з реалізацією товару. Вони поділяються на дві групи:

1) чисті витрати обігу – пов’язані зі зміною форми вартості (купівля – продаж, розрахунки, реклама, зарплата продавців, касирів, бухгалтерів, утримання приміщень). Це праця непродуктивна, не створює ні нової, ні додаткової вартості, тому вони покриваються за рахунок сукупної додаткової вартості, створеної продуктивною працею у промисловості і частково в торгівлі.

2) додаткові витрати обігу – це продуктивні витрати, зумовлені продовженням процесу виробництва у сфері обігу (транспортування, зберігання, упаковка, сортування). Це праця продуктивна, тому вони відшкодовуються за рахунок збільшеної вартості і ціни товару (упакований товар дорожчий).

Норма торгового прибутку розраховується як середня, тобто як відношення до суми капіталу, авансованого у виробництво і торгівлю.

На відміну від сфери виробництва норма торгового прибутку не залежить від швидкості обороту торгового капіталу, бо капітал обігу не створює додаткову вартість. Однак прискорюючи оборот промислового капіталу, торговий капітал сприяє підвищенню середньої норми прибутку.

Форми торгівлі в сучасних умовах:

1) оптова:

- біржова;

- ярмарки;

- торги;

- аукціони;

- торгові доми.

2) роздрібна торгівля:

- спец. магазини;

- багатофілійні магазини;

- магазини стандартних цін;

- універмаги;

- посилкова торгівля;

- магазини самообслуговування.

3) зовнішня торгівля.

Дата добавления: 2014-01-07