Період від однієї кризи до іншої називається економічним циклом

Використання досягнень НТР у виробництві характеризує форми інтенсивного економічного зростання.

В умовах використання НТП капітал і праця стають продуктивнішими – НТП викликає зростання інвестицій, які є матеріальною основою економічного зростання.

Інвестиції – це довгострокові вкладення державного чи приватного капіталу в різні галузі як усередині країни, так і за її межами з метою одержання прибутку.

Напрямки інвестицій:

- будівництво нових виробничих будинків і споруд;

- закупівлі нового обладнання, техніки і технології;

- додаткові закупівлі сировини і матеріалів;

- будівництво житла й об’єктів соціального призначення.

Відповідно цим напрямкам розрізняють:

- інвестиції в основний капітал (виробничі інвестиції);

- інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

- інвестиції в людський капітал;

- інвестиції в житлове будівництво.

В залежності від сфери, в яку направляються інвестиції, і характеру їхнього використання вони поділяються на реальні й фінансові.

Реальні інвестиції – це вкладення в галузі економіки і види економічної діяльності, що забезпечують збільшення засобів виробництва, матеріально-речовинних цінностей, запасів.

Фінансові інвестиції – це вкладення в акції, облігації, векселі й інші цінні папери і фінансові інструменти. Вони формують додаткові джерела розширення реальних інвестицій.

1. Циклічний розвиток економіки. Особливості кризи 90-х років в Україні.

Для того, щоб розвиток національної економіки йшов безперервно, зростаючими темпами в ній повинен зберігатися стан макроекономічної рівноваги, оскільки при цьому вона зберігає здатність до саморегулювання. Тривалий час рівновага в економіці не може зберігатися, оскільки на сукупний попит і сукупну пропозицію впливає безліч чинників. Тому економічний розвиток об'єктивно йде: циклічно (хвилеподібно) як рух від рівноваги, що склалася, до її порушення і далі до формування нової рівноваги, на вищому рівні, рівноваги складнішого порядку.

Якщо порушення рівноваги досягає критичної точки, то його відновлення йде стрибкоподібно, тобто за допомогою економічних криз. В цьому випадку криза виконує роль специфічного інструменту відновлення рівноваги.

Він включає 4 фази:

1. Криза (спад)

2. Депресія

3. Пожвавлення

4. Піднесення.

Криза (спад) – найскладніша і суперечлива фаза циклу. З одного боку вона несе величезну руйнівну силу: спад виробництва безробіття, наступ на демократію. А з другого боку – криза – це частина творчого процесу, оскільки вона прискорює відмирання старих систем, старих типів господарства, стимулює ділову активність, відновлює порушену рівновагу.

Депресія – «дно» циклу. Економіка досягає критичної точки за обсягами виробництва зайнятості, безробіття, банкрутства.

Пожвавлення – період поступового оздоровлення економіки: ростуть обсяги виробництва, доходи, ділова активність, створюються нові робочі місця.

Піднесення – зростання обсягів виробництва, що перевищує докризовий рівень. Воно йде нерівномірно в галузях і сферах економіки, що зумовлює настання нової кризи.

Серед економістів немає єдиної думки з приводу тривалості циклів.

Традиційно виділяють три основні види циклів:

1) Короткострокові (1 – 3 роки) порушується рівновага попиту і пропозиції на мікрорівні.

2) Середньострокові (5 – 7 – 11 років) рівновага порушується на рівні національної економіки.

3) Великі цикли або довгі хвилі в економіці (цикли Кондратьєва) – 40 – 60 років порушується рівновага на рівні світового господарства.

Причини циклів вивчає багато теорій. Традиційно виділяють зовнішні причини:

- зміна чисельності населення;

- надзвичайні події (політичні, військові і ін.)

- поява винаходів революційного характеру.

Внутрішні причини:

- нестабільність інвестиційних витрат

- діяльність держави в сфері регулювання економіки.

Криза 90-х років ХХ століття в Україні характеризувалася величезними масштабами спаду виробництва:

1990 р. – 3,6%

1991 р. – 13%

1992 р. – 18%

1993 р. – 15%

1994 р. – 25%

1995 р. – 12%

1996 р. – 10%

Інфляція досягла тисяч %.

Специфічні особливості:

1) криза носила нециклічний характер, була викликана особливими причинами:

- переходом від командної до змішаної економічної системи;

- розривом економічних зв'язків з розпадом СРСР.

2) спад виробництва супроводжувався зростанням цін: (стагфляція), що пояснюється такими причинами:

а) грошова емісія держави;

б) перехід на світові ціни і невигідні умови для України (нафта, газ – дорого, с/г продукти - дешево)

в) погано підготовлена акція з лібералізації цін (тобто відсутність їх державного регулювання)

3) Відсутність масових банкрутств фірм, приховане безробіття. Банкрутств не було оскільки підприємства були в основному державні)

1. Зайнятість: сутність, форми, ефективність. Безробіття і його соціально-економічні наслідки.

Продавці і покупці робочої сили взаємодіють через ринок праці, механізм якого складає попит на працю, пропозиція праці, зарплата як ціна праці. Під впливом попиту і пропозиції на працю встановлюється рівноважний рівень зарплати. Якщо з якої-небудь причини (діяльність профспілок, держави) зарплата підвищиться в порівнянні з рівноважною, то попит на робочу силу впаде, а пропозиція збільшиться внаслідок чого виникає безробіття.

Число безробітних

Рівень безробіття = -------------------------------------------- 100%

Число зайнятих

Типи безробіття:

1. Фрикційне – це безробіття, пов'язане з добровільною зміною працівниками місця роботи і періодами тимчасового звільнення. Це – природне явище, коли людина шукає роботу ближче до дому, з вищою зарплатою і т.д.

2. Структурне безробіття – складається через невідповідність структури пропозиції і попиту на робочу силу у зв'язку із зміною техніки, технології.

3. Циклічне безробіття – це безробіття, породжене загальним економічним спадом, кризою.

Повна зайнятість – ця відсутність циклічного безробіття.

Дата добавления: 2014-01-07