Лекція 1. Предмет інформатики. Персональний комп’ютер івм

Інформатика- комплексна наукова й інженерна дисципліна, що вивчає аспекти створення, проектування, оцінювання, функціювання комп'ютерних систем, оброблення інформації, її застосування та впливу на різні галузі соціальної практики.. Термін “INFORMATIQUE” запроваджено у Франції у середині 60-х років ХХ ст.. В англо-мовних країнах термін “ COMPUTER SCIENCE” для позначення науки для перетворення інформації на обчислювальній техніці.

Інформація – сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища(вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідні дані), або зберігають всередині певної системи.

Економічна інформація – це сукупність відомостей економічного характеру, які можна фіксувати, передавати, обробляти, зберігати, використовувати для здійснення функцій управління.

Властивості інформації.

1. Об'єктивність та суб'єктивність інформації

2. Повний обсяг інформації

3. Достовірність інформації

4. Адекватність інформації(недостатність даних)

5. Доступність інформації

6. Актуальність інформації

Всі процеси в природі супроводжуються сигналами, зареєстровані сигнали це є данні.

Данні діалектична складова частина інформації. Носії даних: папір, магнітні стрічки, дискети, фотографії.

Операції з даними. У ході інформаційного процесу дані переходять із одного вигляду в інші.

Накопичення даних –накопленя інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішень

Формалізація даних – приведення даних, які поступають з різних джерел, до однакової форми, для того щоб підвисити рівень їх доступності.

Фільтрація даних – відсікання ”зайвих” даних, в яких немає необхідності для прийняття рішень

Сортування даних – впорядкування даних по певній ознаці, що підвищує доступність інформації

Упродовж всієї історії людства невпинно зростав загальний обсяг інформації, яку людині треба зберігати та опрацьовувати. Вважається, що в наш час обсяг інформації по- двоюється приблизно кожні десять років. Робота з нею неможлива без різноманітних авто- матичних пристроїв, головну роль серед яких відіграє комп'ютер.

Комп'ютер — це електронний пристрій для програмованої обробки інформації.

Слово “комп'ютер” до нас надійшло з англійської мови (computer — обчислювач, тобто пристрій, який виконує обчислення). Спершу комп'ютери призначалися для автомати- чного розв'язання математичних задач, їх називали електронно-обчислювальними ма- шинами, скорочено ЕОМ. Але з розвитком технічних засобів комп'ютер став не тільки обчи- слювальною машиною. У сучасному розумінні комп'ютер призначений для опрацювання, зберігання інформації будь-якого типу. Це зумовило широке використання комп'ютерів в усіх, без винятку, галузях діяльності людини.

Робота комп'ютера ґрунтується на двох принципах:

• двійкового кодування команд та даних;

• програмного управління.

Згідно з принципом двійкового кодування всі дані і програми їх опрацювання представлені двійковими кодами.

Кодуванням є подання за визначеними правилами дискретних повідомлень у деякі комбінації, складені з визначеного числа елементів-символів. Ці елементи називаються елементами коду, а число різноманітних елементів, із яких складаються комбінації, — основою коду. Правило кодування звичайно виражається кодовою таблицею, в якій кож- ному сигналу повідомлення ставиться у відповідність визначена кодова комбінація.

Кодове подання дискретних значень сигналу здійснюється за допомогою цифр, але не обов’язково десяткових. Якщо для подання дискретних повідомлень складають комбі- нації із різноманітних сполучень 0 та 1, маємо код з основою два або двійковий код. На- приклад, число 25 у двійковій системі числення виглядатиме так:

1 × 2 4 + 1 × 2 3 +0 × 2 2 + 0 × 2 1 + 1 × 2 0 = 25,

і це число запишеться в послідовності розрядів як 11001.

Група двійкових знаків, що обробляється одночасно, називається машинним словом, а кількість двійкових знаків у слові —довжиною слова. Слово є базовою логічною одиницею інформації в комп’ютері. За одиницю інформації взята кількість інформації, укладену у ви- борі однієї з двох рівноймовірних подій. Ця одиниця називається “двійковою одиницею” або бітом (binary digit, binary unit) — bit. Отже, біт — це один двійковий розряд, в який може записуватись тільки 1 або 0. Подія є — 1, події немає — 0. Слово довжиною 8 біт називається байтом. Таким чином маємо:

8 бітів = 1 байт; 8192 бітів = 1024 байт = 1 Кбайт.

Приблизно: 1000 Кбайт = 1 Мбайт;

1000 Мбайт = 1 Гбайт;

1000 Гбайт = 1 Тбайт.

Двійкова система числення широко використовується в обчислювальній техніці та зв’язку внаслідок використання електричних та електронних приладів із двома елементами стану (реле в замкнутому або розімкнутому стані, магнітний матеріал намагнічений або розмагнічений, два можливих стани тригера). Дуже зручним з погляду створення і розпізна- вання є сигнал, що має два стани: “так” та “ні”, 1 або 0.

Принцип програмного управління передбачає, що всі дії комп'ютера виконуються за програмою, яка зберігається в його пам'яті. Запам'ятовуючий пристрій зберігає як саму програму, так і дані, які вона опрацьовує — вхідні, поточні і вихідні. Отже, пам'ять ком- п'ютера є єдиною для програм і даних. Пам'ять складається з певної кількості однакових комірок, які є однаково доступними для інших пристроїв комп'ютера у довільний момент часу. Така організація пам'яті називається лінійною. Комірки пам'яті послідовно прону- меровані. Щоб дістати доступ до вмісту комірки, достатньо вказати її номер, який назива- ється адресою комірки.

Серед сучасних можна виділити три групи комп'ютерів, різних за призначенням:

супер-ЕОМ, міні-ЕОМ та персональні комп'ютери.

Супер-ЕОМ мають високу продуктивність, тому на їх базі створюють обчислювальні

центри, до яких входять тисячі окремих комп'ютерів. Супер-ЕОМ використовуються для розв'язання складних науково-технічних завдань, які вимагають швидкої обробки великої кількості інформації, їх застосовують при прогнозуванні погоди, проектуванні авіаційної та космічної техніки, ядерних дослідженнях.

Міні-ЕОМ звичайно застосовуються для керування виробничими процесами: верс-

татами з програмним управлінням, конвеєрами тощо.

Персональний комп'ютер (скорочено ПК) призначений для роботи однієї людини. Розрізняють такі класи ПК: настільні та портативні. Більшість комп'ютерів, які ви- користовуються у побуті, є настільними. Вони спроектовані з урахуванням розмірів звичайного робочого столу. Ці ж комп'ютери використовують для роботи у локальних та глобальних мережах. Портативні комп'ютери мають вбудовані екран та клавіатуру, що дозволяє легко їх транспортувати. Робочі станції створюються для вирішення завдань на- укових досліджень та організації науково-технічних експериментів певної галузі. Для цього комп'ютер комплектують потужним процесором, додатковими блоками пам'яті, інши-

ми зовнішніми пристроями.

Дата добавления: 2014-01-07