Алгоритмізація лічильних процесів

Усі дії, які виконує комп'ютер, здійснюються під керуванням програм. Для складання будь-якої програми спочатку створюють алгоритм.

Алгоритм — послідовність дій, які необхідно виконати для розв'язання задачі.

Кожному алгоритму властиві такі основні риси:

• результативність (обов'язкове здобуття результату після реалізації алгоритму);

• визначеність (кожна команда алгоритму має бути чіткою та зрозумілою);

• масовість (можливість застосування певного алгоритму до цілого класу однотип-

них задач).

Алгоритм можна описати кількома способами. Найпоширеніший із них — структур- ний, або схемний. У цьому випадку алгоритм відображається геометричними фігурами, які зв'язуються між собою стрілками для визначення напрямку наступної дії. Сама геометрична фігура є блоком дій і може бути такою:

Таблиця 6.1.

	виконання дії або групи дій
	введення-виведення даних
	вибір напрямку подальшого виконання алгоритму після обробки певної умови
	використання інших модулів, процедур
	виведення даних на паперовий носій
	виведення даних на магнітний носій
	початок або кінець процесу оброблення даних
	міжсторінковий з'єднувач
	зв'язок між блоками, лінії з'єднань яких перерива- ються

Блок-схеми можна малювати за допомогою текстового редактора Word. Панель —

Рисование — Автофигуры — Блок-схема.

Структурні схеми алгоритмів. Алгоритми відображають такі обчислювальні процеси:

1. Лінійний — операції виконуються послідовно, згідно порядку їх запису;

2. Розгалужений —в цьому разі існує умова, залежно від виконання якої є кілька на- прямків обчислень. Якщо напрямків два, то це простий розгалужений алгоритм, а якщо бі- льше — складний. Умова – це логічний вираз який може приймати два значення: „ТАК” – якщо умова правильна та „НІ” якщо умова неправильна. Проста умова складається із 3 час- тин: ліва частина, знак порівняння, права частина.

3. Циклічний — процес з одним або більше блоками, що повторюються.

Програма — алгоритм, реалізований певною мовою програмування. Тобто команда-

ми, які зрозумілі обчислювальної машині.

Декілька слів про мови програмування.

VBA належить до мов високого рівня (МВР).

Мова високого рівня — мова, не орієнтована на конкретну модель комп’ютера. Су- купність символів, що лежать в основі її, складають досить прості конструкції, засвоєння яких є досить реальна справа для користувача. Програма на мові високого рівня легко ство- рюється, вона наочна, але в неї неможливо врахувати особливості апаратної частини комп’ютера.

Транслятор забезпечує перетворення програми, що написана на алгоритмічної мові високого рівня, у машинний код.

Організація роботи транслятора може йти двома шляхами – інтерпретування або ком-

пілювання.

Інтерпретатор аналізує початковий текст програми та виконує його послідовно, ко- манду за командою. При цьому у оперативної пам’яті відсутня програма у машинному коді, що відповідає початковому тексту. Така стратегія збільшує час роботи. Але інтерпретатор зручний під час відладки програм. Робота з інтерпретатором проходить у режимі діалогу. Якщо зроблена помилка у введеної конструкції мови - видається повідомлення. Після її ви- правлення здійснюється швидке повторне виконання програми.

Компілятор спочатку переводить усю програму в машинний код, а потім починає пошук помилок. За наявності їх видає повідомлення. Компілятор працює швидше, ніж ін- терпретатор, тому, що аналіз та переклад конструкцій мови виконується лише один раз, а не кожного разу, як у інтерпретаторі. Компілятор, на відміну від інтерпретатора, не використа- ється у процесі виконання програми.

Дата добавления: 2014-01-07