Козацькі літописи

Високий рівень освіти та книгодрукування сприяв розвиткові літератури. Книжна література кінця ХVІІ - ХVІІІ ст. відзначалася розмаїттям жанрів. Причому переважали твори українською мовою; латиномовні та польськомовні в доробку українських письменників траплялися рідше.

Поезія. Із поетів, котрі вживали тільки книжну українську мову, найвидатнішим був Климентій Зиновіїв. Цьому поетові-ченцю належить велика рукописна збірка віршів, героями яких були здебільшого ремісники, робітники промислів, наймити-бурлаки, козаки. Климентій Зиновіїв перший з українських поетів оспівав працю. У його віршах — безліч подробиць і деталей життя трударів тогочасної України. У цьому сенсі вони є винятково цінним історичним джерелом. Климентій Зиновіїв уславився як один з перших фольклористів, адже він записав близько 1600 народних прислів’їв та приказок, впорядкував їх за алфавітом, увівши до своєї книжки.

Перевагу книжній українській мові надавав Іван Величковський — вихованець Києво-Могилянської академії. Він створив дві книги віршів — «Зегар з полузегарком» та «Млеко», у яких подав напрочуд вигадливі за формою поезії — так зв. курйозні вірші. До курйозних віршів відносять, зокрема, акровірш — поетичний твір, у якому перші літери кожного рядка утворюють слово. Здебільшого в акровіршах поети закодовували власні імена. Серед курйозних були фігурні вірші, у яких поетичні рядки утворювали певну фігуру; хроновірші — поезії ніби зачаровані певним числом: кількість слів у рядку, кількість рядків дорівнювала тому числу. Були й вірші, що читалися однаково зліва направо й навпаки. Курйозні вірші є виявом мистецького стилю бароко в літературі

Публіцистично-богословські твори. У другій половині ХVІІ ст. не вщухала літературна полеміка. Публіцистично-богословськітвори на захист православ’я писали провідні діячі церкви.

Найвідоміші пам’ятки: Лазар Баранович. «Нова міра старої віри». Відповідь на єзуїтську книгу «Стара віра» 1676 р.; Йоаникій Галятовський. «Ключ розуміння». Збірник проповідей 1655 р.

Димитрій Туптало. Четьї-Мінеї. У чотирьох томах, упорядкування житій святих. Власне, перша енциклопедія для православного світу — «Руно зрошене». Збірка переказів про дива ікони Богородиці Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря 1689-1705 рр.

Українська літописна та історична проза. Історична й літописна література — це здебільшого рукописні пам’ятки.

Найвідоміші пам’ятки: 1672-1б73 р. Феодосій Софонович. «Хроніка з літописців стародавніх». У передмові до твору автор наголошував на своєму бажанні простежити від витоків історію Панства Руського, тобто української держави. «Хроніку…», написану українською мовою, надруковано було лише 1992 р.

1674 р. в друкарні Києво-Печерського монастирі надруковано «Синопсис», написаний, як вважають дослідники, економом Києво-Печерської лаври Пантелеймоном Кохановським. Йому судилося слава першого друкованого підручника з історії. Про популярність твору свідчить той факт, що друге виданні вийшло друком 1678 р., а ще два роки книгу перевидали втретє. Загалом «Синопсис» витримав понад 30 видань.

Козацькі літописи. Найвидатнішим явищем історичної літератури першої половини ХVІІІ ст. стали козацькі літописи. Провідне місце серед творів цього жанру займають літописи Самовидця, Григорія Граб’янки і Самійла Величка. Їх праці є суттєвим зрушенням в українській історіографії.

Літописом Самовидця назвав цей твір у XIX ст. Пантелеймон Куліш, бо неназваний автор (вважається, що ним був представник козацької старшини Роман Ракушка) став очевидцем подій, які описав живо, ясно і об’єктивно. Він охоплює події від початку Визвольної війни і до 1702 р. Цей твір має не лише історіографічну, але й значну літературну вартість. Написана «по гарячих слідах», праця відзначається емоційністю, скупою на сентименти, але виразною образністю, безпосередністю сприйняття подій та їх викладу.

Літопис Григорії Граб’янки — з 1686 р. простого козака, потім сотника, полкового судді, а з 1730 р. гадяцького полковника — теж починається з Хмельниччини і закінчується подіями 1709 р.

Дата добавления: 2014-01-07