Сучасна Керч

Протягом усієї історії міста важливу роль у його житті відіграв рибний промисел, і в цей час значна частина населення Керчі зайнята роботою на підприємствах рибного господарства.

Після розпаду Радянського Союзу й переходу на ринкову економіку металургійна й суднобудівна галузі прийшли в занепад. Камиш-Бурунський залізорудний комбінат був зупинений і зараз практично повністю знищений. Були зупинені й закриті ряд інших великих підприємств міста. Потужність суднобудівного заводу «Залів» скоротилася в кілька десятків раз.

Приємна обставина — із занепадом промисловості поліпшується екологічна ситуація. Стоїть питання про те, щоб дати Керчі статус курортного міста. Керч включена в міжнародну програму ЮНЕСКО «Шовковий шлях».

У 2004 була пущена перша в місті тролейбусна лінія, проектування якої було почато ще в 70-х роках XX століття. У 2007 році, на день міста, була запущена друга черга тролейбусної лінії, що з’єднала кільце на Ворошилова й завод ім. Войкова. У 2009 році закінчилося будівництво третьої черги тролейбусного руху, яка з’єднала автовокзал із залізничним вокзалом.

Зараз у місті діють різні культурні центри ДК ім. Войкова, Міський центр дитячої творчості, Культурний центр ім. Богатикова, Таврика, ДК Корабел, Картинна галерея, кінотеатр «Україна», театр ім. О. С. Пушкіна та ін.

Театр у Керчі з’явився до Кримської війни й проіснував до 1939 року. На жаль, про його діяльності відомо дуже мало. Розміщався він на одній з вулиць, що примикають до вулиці 23 Травня. У будинку театру було 3 поверху з 15 рядами партеру, ложами, бельетаж і гальоркою, буфетом і фойє. Керівником театральної трупи в період 30-е роки був Борис Дмитрович Орловський.

У репертуарі театру 1934 р. була п’єса Островського «Безприданниця», С. Колкова «Легка людина», в 1934/5 п’єса А. Бурштейна «Продовження випливає» (про фашистську Німеччину), п’єса І. Кочерги «Годинникар і курка», яка йшла в театрі за назвою «Майстри часу», при цьому виділялася гра артистів: Болотиної, Самарина, Орловського, Беккаревича в ролі хірурга Платона Кречета.

У Керченському театрі відіграли актори: Дина Іванівна Динтан (Танська), Ілларій Казимирович Глушарін, Павло Абрамович Гарянов, Еммануїл Самбилович Далматов, Кэтти Юріївна Долорес,Фаїна Георгіївна (Григоорьївна) Раневська (уроджена Фаїна Гиршевна Фельдман).

Спроби відродити театр в 1960-х роках не увінчалися успіхом, побудований будинок театру не має власної трупи і дотепер.

За останніми історичних свідченнями у найдавнішім місті Пантікапеї, був театр. Колись учені заперечували цей факт, але численні знахідки — підстава мармурового театрального крісла, маски, статуетки Діоніса, покровитель театру — підтвердили перші припущення про знаходження в місті театру. Крім того, збереглися свідчення про гастролі в Пантікапеї знаменитого в Прадавній Елладі кифареда Аристоника.

Не дивно, що через століття, після світанку грецького мистецтва в Північному Причорномор’ї, фестиваль «Боспорські агони» народився саме в Керчі. У 1999 році був проведений перший фестиваль, що об’єднав театралів, художників, хореографів і музикантів. Знамениті театрали, критики й режисери Росії й України укладають програму фестивалів, стають членами журі й проводять майстер-класи для молодих колективів.

Дійство фестивалю проводиться в дусі й традиціях давньогрецьких святкувань на честь Діоніса. Щорічні конкурси, спектаклі й виставки швидко розширилися настільки, що знаменитих мітрідатських сходів, керченських театрів і палаців культури стало для них мало. Сьогодні дії фестивалю розкинулися по всьому Криму, «Боспорські агони» стали унікальною виставою в Керчі, Ялті, Євпаторії, Севастополі.

Червень-Липень — місяці, коли кожний може доторкнутися до прадавнього мистецтва, перейнятися театральними спектаклями на амфітеатрі Херсонеса й у Євпаторії, музикою на набережних ПБК, відвідати відкриття й закриття фестивалів на Мітрідатських сходах у Керчі. «Боспорські агони» урочисто починаються й закінчуються виставами за участю грецьких богів, свято шанованих у Пантікапеї — Деметра, Дионис, Апполон, і чарівним феєрверком у південнім літньому небі.

Незважаючи на свою багатовікову історію, Керч називають вічно молодим містом. Це ми бачимо в його оновлених вулицях, скверах і площах, в жителях міста. У Керчі багато робиться для всебічного розвитку підростаючого покоління. Тут щорічно проводяться фестивалі, конкурси, концерти, у яких активно беруть участь діти й дорослі з багатьох міст України, Росії, Білорусії, Молдови, Наддністрянщини.

Двадцять років тому в Керчі проводився фестиваль-конкурс «Пісні над протокою», який збирав кращі вокальні колективи й ВІА Радянського Союзу. Над протокою звучали пісні про улюблених, про Родину, про ратний подвиг нашого народу. Хочеться повернути колишню славу Керчі - пісенної, Керчі - талановитої. Тому з’являються нові фестивалі, конкурси. Наприклад: Фестиваль «Кришталевий голос Пантікапея», фестиваль мистецтв «Кіммерійські зорі» має три напрямки: вокал, хореографія й оригінальний жанр проходять у Керчі під патронатом Міністерства культури й мистецтв України й АР Крим і Керченського міського виконавчого комітету.

Багато уваги приділяється культурному вихованню дітей, у місті діють різні навчальні заклади: Керченська дитяча музикальна школа № 1, № 2 — Тут діти, що вчаться у звичайних загальноосвітніх школах, додатково одержують музичні знання й навичка, навчаються грі на музичному інструменті, співу, основним музично-теоретичним дисциплінам, вивчають історію музики; «Ліцей Мистецтв», навчально-виховний комплекс – Республіканський навчальний заклад «Керченський навчально-виховний комплекс-інтернат-ліцей мистецтв Міністерства освіти й науки Автономної Республіки Крим»; «Дитяча школа мистецтв ім. Р. В. Сердюка» – У джерел створення Дитячої школи мистецтв були міські дитячі школи: музична № 3 і художня. У 1959 році музична школа, розширюючи діапазон свого впливу, відкрила філію, що стала в 1960 році самостійною установою – вечернею музичною школою, а з 1979 року – Дитячою музичною школою № 3.

У 1989 році будинок колишнього Ленінського райвиконкому був переданий ДМШ № 3, де розмістилася єдина в місті дитяча художня школа, створена в 1974 році зусиллями заслуженого художника України скульптора Романа Сердюка. Після смерті Р. В. Сердюка школі було привласнено його ім’я.

8 травня 1996 року ухвалене рішення виконавчого комітету Керченської міськради про об’єднання ДМШ № 3 і ДХШ у Дитячу школу мистецтв ім. Р. В. Сердюка. Першим директором був призначений Віктор Молчанов, якій зробив вагомий внесок у створення нової установи, у розв’язок повсякденно виникаючих питань господарського й організаційного характеру.

Його справа продовжили Юрій Бєляєв, що створив хореографічне відділення, і Георгій Бєлозерець, що згуртував шкільний колектив.

Школа розкрила свій творчий потенціал, щорічно підтверджуючи високий рівень навчання перемогами на Республіканських, Всеукраїнських, Міжнародних фестивалях, конкурсах, виставках. За ці роки створені творчі колективи, які зробили значний внесок у розвиток просвітницької концертної діяльності міста: оркестр народних інструментів і ансамбль «Юність» під керуванням Е. С. Павловського, струнний квінтет викладачів під керуванням В. Пигуренко, духовий оркестр під керуванням А. Веренича, оркестр народних інструментів під керуванням Є. Десятова, естрадний оркестр і «Синтез-джаз-бенд» під керуванням Ю. Клименко. За час існування музичного й художнього відділення було випущено 1400 музикантів і більш 1200 юних художників. Найбільш талановиті учні продовжують свій утвір у творчих середніх і вищих навчальних закладах України й Росії.

Перше й поки єдине в місті навчальний заклад, що дає початкова театральна освіта в системі навчальних закладів Міністерства культури Криму, у якім уперше застосоване комплексне навчання.

Крім спеціальних предметів – майстерність актора, сценічна мова й історія театру, учні освоюють сценічний рух і музичну літературу.

У цей час школа живе в напруженому творчому ритмі. На 4-х відділеннях понад 700 учнів одержують класична освіта, що так високо цінується в усьому світі.

Дата добавления: 2014-01-07