Тема 8. Виникнення альтернативної школи політичної економії. німецька національна політекономія

Марксизм і сучасність.

Аналізуючи роль, яку відіграв марксизм у розвитку економічної науки, та наслідки практичного втілення цієї доктрини в життя, слід урахувати його складність і неоднозначність. Передовсім слід розмежовувати економічну теорію і політичні погляди К. Маркса, а також оцінку марксизму (зокрема економічного вчення) західними економістами і дослідниками в пострадянських країнах.

Щодо перших, то не треба забувати, що з самого початку виникнення марксизму він мав як палких прихильників і послідовників, так і запеклих критиків.

Те саме спостерігається і тепер. Навіть ті економісти, які високо цінують загальний теоретичний доробок Маркса, не сприймають його теорій трудової вартості, заробітної плати, додаткової вартості тощо, не кажучи вже про теорію «наукового соціалізму».

Оцінки марксизму пострадянськими дослідниками також неоднозначні. У перші роки після розпаду СРСР спостерігались діаметрально протилежні оцінки: від продовження вихваляння й абсолютизування марксизму, як за радянських часів, до численних спроб його абсолютного заперечування.

Поступово пристрасті вщухали, і нині серйозні науковці намагаються переосмислити теоретичний доробок Маркса, збагнути те позитивне й негативне, що в ньому є.

Безперечно, Маркс заклав основи нового напряму в дослідженні економічних і соціальних процесів. Західні дослідники вважають його видатним теоретиком, який спромігся синтезувати

історію, політичну економію, філософію, соціологію у створенні відповідних підходів до дослідження суспільного розвитку.

На жаль, на блискучих економічних дослідженнях Маркса надто негативно позначилися його радикальні революційні погляди. Погану послугу Марксу зробила і радянська економічна наука, рекламуючи його теорію як «єдино правильну і всеосяжну», перетворюючи на догму навіть його помилки.

Між тим марксизм і, зокрема, його найважливішу складову — економічну теорію, слід розглядати тільки як один (щоправда серйозний і глибокий), з численних напрямів суспільно-економічної думки, не абсолютизуючи його і не вбачаючи в ньому панацею від усіх економічних і суспільних негараздів.

В економічній літературі поняття «альтернативна політична економія» вживається тоді, коли йдеться про інше, ніж визначене класичною школою, трактування закономірностей суспільного розвитку.

Треба знати, що підходи, альтернативні класичним, базуються на особливій філософії, мають власне історичне коріння і виникли задовго до появи класичної політичної економії. Так, прикладами альтернативного мислення можуть бути теорії, сформульовані, скажімо, ще Платоном, який виклав свої погляди на принципи державного устрою, або теорії меркантилістів (особливо показовими щодо цього є доктрини німецьких та австрійських камералістів), учення представників німецької історичної школи, сучасні доктрини інституціоналістів.

Загальною сутнісною ознакою альтернативної політичної економії є те, що вона базується на постулаті пріоритетності загальносуспільних інтересів над приватними, тобто на принципі кому-нітарності. Згідно з цим принципом економічна спроможність суб'єкта господарювання узалежнюється від розвитку національної економічної системи в цілому, а суспільна ідеологія примату загальнонаціональних інтересів набуває провідного значення. Такий підхід, однак, не заперечує значущості індивідуалістичних чинників економічного прогресу, але передбачає свідоме формування державою соціально-економічного середовища для спрямування їх у необхідне русло.

Дата добавления: 2014-01-07