Конкуренція, її форми та види

Конкуренція є об’єктивно необхідною умовою ефективного функціонування ринкового механізму.

Конкуренція – це економічне суперництво між товаровиробниками за отримання прибутку або іншої вигоди та за споживачів.

Економічний закон конкуренції звучить так: конкуренція виникає внаслідок різноманітності умов виробництва й форм власності виробників.

Конкуренція може проявлятися в різних видах і формах.

Розрізнять внутрішньогалузеву й міжгалузеву конкуренції.

Внутрішньогалузева конкуренція – це суперництво між виробниками, які пропонують на ринку схожі товари та працюють в одній галузі. У результаті такої конкуренції виживають тільки ті, хто зміг досягти високої якості товарів або низьких витрат на їх виробництво, а неефективні - залишають галузь.

Міжгалузева конкуренція – суперництво між виробниками, які діють у різних галузях економіки. Кожний товаровиробник змагається за максимальну рентабельність вкладеного капіталу (а в різних галузях вона може бути різною), тому виробники з галузей з низькою рентабельністю переводять свої капітали в більш ефективні галузі. У результаті цього прибутковість різних галузей вирівнюється.

Окремо можна виділити міжнародну конкуренцію.

Міжнародна конкуренція – це суперництво виробників на наднаціональному рівні, яке включає як внутрішньо-, так і міжгалузеву конкуренцію. Міжнародна конкуренція зумовлює раціональне використання ресурсів, збалансований розвиток ринку й переливання капіталу на загальносвітовому рівні.

В економічній літературі розрізняють сумлінну і несумлінну конкуренції.

Сумлінна конкуренція припускає використання законних методів ведення боротьби.

Несумлінна конкуренція - це діяльність господарюючого суб’єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди й забезпечення домінуючого становища на ринку шляхом застосування незаконних методів боротьби, до яких можна віднести:

- надання дезінформації з боку виробника споживачам стосовно якості, класу, властивостей товару;

- використання товарного знаку або фірмового найменування без дозволу суб’єкта господарювання, на ім’я якого вони зареєстровані. Зазвичай використовуються товарні знаки та фірмові найменування тих фірм, продукція яких користується великим попитом;

- поширення компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів, що наносить шкоду їх діловій репутації і відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності;

- застосування заходів тиску на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів та в наданні кредитів;

- переманювання персоналу фірм - конкурентів шляхом підкупу, встановлення більш високих посадових окладів та різноманітних пільг.

У країнах з перехідною економікою застосовуються й інші методи несумлінної конкуренції – від зловживань з боку державних чиновників, які підтримують приватні комерційні структури або вводять до їх складу своїх родичів, до рекету й фізичного усунення конкурентів.

За методами конкуренції виділяють цінову і нецінову конкуренції.

Цінова конкуренція означає, що головним методом боротьби проти конкурентів є ціна. Перемагає той, хто досягає собівартості нижчої за ринкову ціну завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищенню продуктивності праці. Проте, деякі фірми можуть штучно знижувати ціну з метою видавлювання конкурентів з ринку, це називається «демпінгом» і є методом несумлінної конкуренції.

Нецінова конкуренція включає велику кількість інструментів, серед яких можна зазначити: рекламу, підвищення якості продукції, поліпшення умов продажу товару, гарантійне і постгарантійне обслуговування тощо.

Залежно від кількості конкурентів, обсягу продукції, що пропонуються покупцям, методів конкурентної боротьби, виділяють досконалу і недосконалу конкуренції.

Досконала (вільна, чиста) конкуренція припускає велику кількість продавців і покупців, стандартизований (однорідний) товар, свободу входу на ринок і виходу з нього. При цьому частка ринку кожного з продавців настільки мала, що жоден з них окремо не може впливати на ціну товару. Ринкова ціна формується під впливом попиту й пропозиції. Прикладами ринку досконалої конкуренції можуть слугувати: ринок сільськогосподарської продукції, ринок іноземних валют, фондовий ринок.

Недосконала конкуренція представлена:

Монополістичною конкуренцією – ринковою структурою з відносно великою кількістю продавців і покупців, вільним входом і виходом з ринку. Однак товари, що пропонуються на ринку є диференційованими (мають окремі притаманні тільки їм якості), що дозволяє їх виробникам певною мірою впливати на їх ціну. Значну роль відіграє нецінова конкуренція (реклама, торгові знаки тощо). Існує багато прикладів ринків монополістичної конкуренції: ринок спортивних товарів, парфумерних виробів, миючих засобів.

Олігополією – ринковою структурою з незначною кількістю продавців і великою кількістю покупців; товар, що виробляється, є уніфікованим або диференційованим; вхід і вихід з ринку є ускладненим. Продавці, маючи велику частку ринку, значною мірою впливають на ціну, хоча й змушені орієнтуватися на конкурентів. Прикладами таких структур є автомобільна, нафтохімічна промисловість, виробництво комп`ютерів тощо. Різновидом олігополії, за якої на ринку існує тільки два продавці, є дуополія.

Чистою монополією – ринковою структурою, в якій домінує один виробник, що самостійно визначає ціну, обсяг і якість виробленої продукції, і існує безліч покупців. Продукція є унікальною (не існує близьких замінників). Існують значні перешкоди для входу на ринок у вигляді економічних, технічних, юридичних та інших бар’єрів. Типовим прикладом підприємств монополістів є комунальні підприємства.

Монополія, будучи антиподом конкуренції, тим не менше, виникає з останньої. Адже саме конкурентна боротьба призводить до банкрутства найменш ефективних виробників. У результаті такого суперництва в ході концентрації й централізації капіталу на ринку залишається лише один найуспішніший виробник.

Проте можливі й інші шляхи виникнення монополій:

1 Закрита монополія, що виникає в результаті захисту виробника від конкуренції за допомогою юридичних обмежень (патентів, ліцензій, нормативних актів).

2 Природна монополія, що виникає в галузях, де конкуренція недоцільна, оскільки довгострокові середні витрати досягають мінімуму саме в тому випадку, коли ринок обслуговує лише одна фірма (метрополітен, каналізація тощо).

3 Відкрита монополія, що виникає, як правило, в разі, коли фірма виходить на ринок з новою продукцією, не маючи при цьому жодного спеціального захисту від конкуренції. Така монополія називається відкритою, оскільки незабаром у таких фірм з'являються конкуренти, що пропонують аналогічний товар.

Основною метою монополіста є максимізація прибутку, якого він досягає шляхом установлення високої ціни на товар. Саме здатність фірми впливати на ринкову ціну називається монопольною владою.

Вищим проявом монопольної влади є цінова дискримінація, коли монополіст установлює різні ціни для різних категорій покупців.

Слід також відзначити, що в монополіста знижуються стимули до підвищення якості продукції, раціонального використання ресурсів, впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП). Усе це разом з прагненням монополій до завищення цін зумовлює необхідність обмеження монопольної влади з боку держави, тобто необхідність проведення антимонопольної політики. Відповідні функції в нашій країні виконує антимонопольний комітет України.

Дата добавления: 2014-01-07