Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні шляхи окислення дихальних субстратів




Дихання рослин.

 

Утворені в результаті фотосинтезу цукри та інші органічні речовини використовуються клітинами рослинного організму у якості поживних речовин. Найважливішим етапом живлення органічними речовинами на клітинному рівні виступає процес дихання.

Клітинне дихання – це окислюючий розпад органічних поживних речовин на більш прості неорганічні з вивільненням енергії, яка використовується клітиною для процесів життєдіяльності.

Наукові основи про роль О2 в диханні були закладені працями А.Лавуазьє, Я.Інгенхауза, І.Бородіна, О.Баха, К.Енглера. У другій половині 19 ст. загальне рівняння цього процесу прийняло наступний вигляд:

С6Н12О6+6О2=6СО2+6Н2О+Е

О.М. Бах вважав, що біологічне окислення пов'язане з відніманням від субстрату електронів чи протонів. Ця гіпотеза О.М. Баха надалі була розвинута В.І. Палладіним у струнку теорію хімізму дихання. Положення його теорії про анаеробну й аеробну фази дихання та про роль води у цих процесах повністю підтвердилися.

Завдяки роботам Костичева, Нейберга стало очевидно, що дихання і всі види бродіння пов'язані між собою через піровиноградну кислоту і що існує генетичний зв'язок між диханням та бродінням.

Окислення субстратів у ході дихання здійснюється ферментами. Ферменти, як біокаталізатори, мають ряд особливостей: високу активність, специфічність та лабільність. Ці властивості забезпечують можливість тонкої регуляції обміну речовин на рівні ферментів.

Існує 4 способи окислення:

1. віднімання е-;

2. віднімання водню;

3. приєднання О2;

4. утворення проміжної гідратованої сполуки з подальшим відніманням двох електронів і протонів.

Оксидоредуктази

Оскільки окислення однієї речовини – Д (донора е- чи Н+) пов'язано з відновленням іншої сполуки – А (їхнього акцептора), то ферменти, які каталізують ці реакції, називають оксидоредуктазами. Існує декілька груп оксидоредуктаз.

Анаеробні дегідрогенази – передають електрони різним проміжним акцепторам, аеробним дегідрогеназам, але не О2. Це двокомпонентні ферменти, коферментом яких може бути НАД+ (алкоголь-, лактат-, малатдегідрогенази) або НАДФ+ (ізоцитрат-, глюкозофосфатдегідрогенази). При окисленні субстрату НАД+ (НАДФ+) перетворюється у відновлену форму НАДН (НАДФН), а другий протон субстрату дисоціює у середовище.

Аеробні дегідрогенази - передають е- різним акцепторам, в тому числі й О2. Це також двокомпонентні ферменти – флавопротеїни. Крім білку до їх складу входить міцно зв'язана простетична група – рибофлавін (вітамін В2). Розрізняють два коферменти цієї групи: флавінмононуклеотид (ФМН) і флавінаденіндинуклеотид (ФАД).

Оксидази - здатні передавати е- лише О2. При цьому утворюється:

вода – на О2 переноситься 4 е-,

пероксид водню – на О2 переноситься 2 е-,

супероксидний аніон кисню (О2-) – на О2 переноситься 1 е-.

Н2О2 і О2- – токсичні і в клітинах швидко трансформуються на воду й кисень.

Серед оксидаз важливу роль відіграють залізовмісні ферменти й переносники, які відносяться до цитохромної системи. До неї входять цитохроми (в, с1, с) і цитохромоксидаза (цит.а+а3). Уся система передає е- від флавопротеїнів на молекулу кисню. В ланцюгу дихання напрям передачі е- визначається величиною окисно-відновного потенціалу цитохромів:

цит. В → цит. с1 → цит. с → цит. а+а3 → О2.

Усі компоненти цитохромної системи містять залізопорфіринову простетичну групу. Інгібіторами цитохромоксидази є СО, ціанід, азид. У рослинних мітохондріях існує оксидаза, яка не пригнічується цими речовинами і називається альтернативною оксидазою. Рослинні тканини містять також немітохондріальні оксидази: поліфенолоксидазу, аскорбатоксидазу, групу пероксидаз, каталазу.

Оксигенази – активують кисень, в результаті чого він приєднується до органічних сполук:

- диоксигенази – приєднують 2 атоми кисню;

- гідроксилази – приєднують 1 атом кисню (монооксигенази).

В якості донора е- оксигенази використовують НАД(Ф)Н, ФАДН2 та ін.. Беруть участь у гідроксилюванні багатьох ендогенних сполук (амінокислот, фенолів, стеринів), а також у детоксикації чужорідних токсичних речовин.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1148; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.