Ювенільний етап

Етап молодості у насіннєвих рослин починається з проростання насіння, або органів вегетативного розмноження і характеризується швидким накопиченням вегетативної маси. Рослини в цей період не здатні до статевого розмноження. Процес проростання насіння ділиться на фази набухання (набрякання), накільчування (накльовування), гетеротрофного росту проростка та переходу до автотрофного способу живлення.

Набухання. Поглинання насінням води служить пусковим фактором проростання. Воно здійснюється в результаті збільшення проникності насіннєвих покривів для води і за рахунок гідратації біополімерів у клітинах. Унаслідок цього розвивається онкотичний тиск (тиск набухання) і насіннєві покриви розриваються. Набрякання практично не залежить від температури, вмісту О₂, освітлення.

Накільчування починається, коли вологість насіння досягає величини 40-65%. Воно відбувається шляхом росту розтягуванням самого зародкового кореня або гіпокотиля, в результаті чого кінчик кореня виштовхується із насінини. При цьому у злаків він прориває кореневу піхву – колеоризу. Поділ клітин звичайно настає пізніше. Ріст розтягуванням можливий у результаті зменшення АБК при набряканні. Вихід кореня забезпечує закріплення проростаючої насінини в ґрунті і покращує поглинання води.

Гетеротрофний ріст. Услід за коренем починається ріст пагона. Проростаючи у темноті, і корінь і пагін орієнтуються перш за все за гравітаційним вектором. Ріст осьових частин зародка й проростка підтримується фітогормонами. Ріст зародкового корінця супроводжується появою у нього зон поділу, розтягування й диференціації клітин. Корінь сам починає синтезувати цитокініни і ГА, які направляються в пагін. Пагін подовжується завдяки розтягуванню гіпокотиля (дводольні) або мезокотиля (злаки). Гіпокотиль сильно згинається й утворюється гачок, що полегшує його рух у ґрунті. У бруньці дводольних та у верхівці колеоптиля (безбарвний піхвовий листок) злаків синтезується ІОК. Коли етиольований пагін досягає поверхні землі, виникають світлоростова та фотоморфогенетична реакції: ріст гіпокотиля чи мезокотиля різко гальмується, посилюється ріст епікотиля (перше справжнє міжвузля) і листків. Вміст етилену у зоні гачка знижується і гачок випрямляється. Рослина зеленіє й переходить до фототрофного типу живлення. В результаті продовження росту головного, бокових та додаткових коренів і формуванню пагонів та потовщення стебла рослина до кінця ювенільного періоду накопичує значну вегетативну масу. Тривалість ювенільного періоду у різних рослин неоднакова: від декількох тижнів (однорічні трави) до десятків років (у деревних).

Етап молодості характеризується повною відсутністю цвітіння. Однак відсутність цвітіння - ще не показник ювенільності, так як багато рослин у зрілому стані довго не цвітуть. Для ювенільного росту характерна більша здатність до коренеутворення, що використовується у садівництві. Ювенільний стан підтримується специфічним співвідношенням гормонів. Перехід від ювенільного типу росту до зрілого найкраще помітний у деревних порід. У бука, наприклад, можливе співіснування усіх фаз розвитку від ювенільності до зрілості.

Дата добавления: 2014-01-07