Принципи виконавчого провадження

Принципи виконавчого провадження — це закріплені у правових нормах керівні положення, які визначають організацію та функціонування органів державної виконавчої служби.

Ознаки принципів виконавчого провадження:

1) принципи закріплено у нормах діючого права;

2) принципи мають основне значення для виконавчого провадження;

3) принципи визначають зміст та призначення виконавчого провадження як процесуальної діяльності;

4) принципи повинні мати пряме відношення до виконавчого провадження;

5) принципи повинні мати загальнопроцесуальний характер, тобто містити директиви поведінки у всіх стадіях виконавчого провадження.

Відсутність єдиної думки про галузеву приналежність і місце виконавчого провадження в системі права України породжує наукові дискусії і щодо питання системи принципів виконавчого провадження.

На нашу думку, принципи виконавчого провадження варто поділяти на три групи: 1) загальноправові принципи: законність, юридична рівність, одержання юридичної допомоги; 2) галузеві принципи, характерні як для виконавчого провадження так і для цивільного процесуального права (диспозитивності, національної мови, рівноправність сторін); 3) специфічні принципи, характерні тільки для виконавчого провадження (неупередженості, повноти і своєчасності, обов'язковості вимог державного виконавця, переважного захисту стягувача).

З числа загальправових принципів і основних засад виконавчого провадження можна виділити та розкрити наступні принципи.

Принцип законності визначається як неухильне дотримання всіма учасниками виконавчого провадження норм матеріального і процесуального права. Гарантії дотримання принципу законності стосуються як організаційних засад, форми здійснення виконавчих дій, форм відповідальності за її порушення, так і гарантій дотримання прав учасників виконавчого провадження, пов'язаних з можливістю оскарження дій (бездіяльності) представників органів виконавчої служби, які порушують права і законні інтереси учасників виконавчого провадження.

Принцип диспозитивності по відношенню до стягувача, розкривається в наступному: 1) стягувач вправі самостійно розпоряджатися належними йому правами у виконавчому провадження; 2) ніхто крім стягувача, за винятком випадків, передбачених законом, не може розпоряджатися зазначеними правами.

Принцип мови виконавчого провадження є реалізацією конституційного принципу національної мови (ст.10 Конституції України). Учасникам виконавчого провадження повинно бути гарантовано адекватне сприйняття всіх виконавчих дій, що вчиняються. Незнання мови не повинне призводити до дискредитації особистості та порушення особистих або майнових прав будь-якого учасника виконавчого провадження.

Гарантією забезпечення реалізації даного принципу є закріплений у Законі механізм залучення у виконавче провадження перекладача, встановлення можливості відводу (самовідводу) і оплати його послуг (статті 15 і 17 Закону). Принцип неупередженості державного виконавця при здійсненні виконавчих дій полягає в тому, що державний виконавець повинен робити виконавчі дії об'єктивно і неупереджено, не допускати порушення прав і інтересів обох сторін виконавчого провадження. Неупередженість виконання забезпечується наданням можливості сторонам виконавчого провадження і їх представників знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, заявляти у встановленому порядку відводи державному виконавцеві та іншим учасникам виконавчого провадження, які не повинні мати ні правової, ні процесуальної зацікавленості у виконанні.

Принцип повноти і своєчасності виконання рішення закріплений у ст.5 Закону, відповідно до якого державний виконавець зобов'язаний вживати заходів для своєчасного та повного здійснення виконавчих дій.

Так, з метою забезпечення своєчасності виконання рішення закон наділяє державного виконавця правами здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; звертатися до суду з поданням про розшук боржника — фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника — фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.

Принцип повноти виконання рішень забезпечується і гарантується закріпленими в Законі обов'язками державного виконавця вживати заходів щодо повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі; надати сторонам виконавчого провадження і їх представникам можливість ознайомитися з усіма матеріалами; роз'яснити стягувачу і боржникові їх права і обов'язки.

Принцип обов'язковості вимог державного виконавця при здійсненні виконавчих дій гарантується ч.3 ст.6 Закону, яка вказує, що невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом. Наприклад, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом (ст.5 Закону).

Принцип переважного захисту стягувана випливає із цілей судового розгляду і виконавчого провадження. Даний принцип необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, перевага прав стягувача перед іншими учасниками виконавчого провадження, і насамперед відносно боржника. Це положення випливає із сутності правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, коли само виконавче провадження виникає з волі стягувача і в інтересах задоволення прав стягувача та його законних інтересів. По-друге, ніякі відомчі інтереси не можуть перекривати права і законні інтереси стягувача у виконавчому провадженні, тобто при примусовому виконанні боржником обов'язків перед стягувачем, підтверджених у судовому акті. Інтереси стягувача не можуть бути замінені якими-небудь іншими інтересами, у тому числі і державними. У протилежному випадку ефективність виконавчого провадження буде надзвичайно низкою, стягувачі заінтересовані в пошуку «альтернативних» варіантів, як примусового виконання, так і вирішення правового конфлікту[8].

Слід зазначити великий розкид думок у науковій літературі щодо питання про класифікацію принципів виконавчого провадження і непогодженість у термінах, що визначають назву того або іншого принципу, однозначних між собою за змістом. Крім перелічених вище принципів пропонується ще включити наступні: недоторканність особи державного виконавця і боржника, захист мінімуму з коштів існування боржника і його родин, черговість і пропорційність розподілу стягуваних сум між стягувачами (Кайгородова В.Д.); гуманізму (гуманності) (Білоусов Ю.В., Панкратова Н.А.); реальності, заохочення добровільного виконання (Авякян А.); недоторканності людини, недоторканності житла, юридичної істини, змагальності, доступності, оперативності (Штефан М.Й.).

Дата добавления: 2014-01-07