Роль суду у виконавчому провадженні

Організаційне віднесення виконавчого провадження до ведення органів виконавчої влади не знімає з судів істотних повноважень за рішенням багатьох питань його розвитку, починаючи від видачі виконавчого листа, закінчуючи припиненням виконавчого провадження.

Участь суду у виконавчому провадженні може бути зведене до наступного: 1) на суді лежить вирішення питань про забезпечення позову як гарантії майбутнього виконання його рішення; 2) державні виконавці виконують ту частину рішення, що називається резолютивною. Саме від правильності й точності формулювання судом резолютивної частини в чималому ступені залежать швидкість і результативність виконавчих дій; 3) у компетенції суду залишилося рішення істотних питань виконавчого провадження; 4) суд здійснює контроль за діями й постановами державного виконавця[16].

Суд у виконавчому провадженні виконує дві основні функції: забезпечувальну та контрольну.

Реалізація забезпечувальної функції відбувається через попереднє санкціонування судом найбільш важливих процесуальних виконавчих дій, вчинення яких потребує встановлення додаткових гарантій законності та дотримання відповідних прав їхніх учасників, які, власне, і забезпечуються судом[17]. Ця функція суду реалізується у вирішенні таких правових питань: вирішення питання про негайне виконання судових рішень (ст.367 ЦПК); видача виконавчих листів (ст.368 ЦПК); видача дубліката виконавчого листа або судового наказу (ст.370 ЦПК); роз'яснення судових рішень (ст.28 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.221 ЦПК); затвердження мирової угоди (ст.372 ЦПК); постановлення ухвали про розшук боржника або дитини (ст.42 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.375 ЦПК); вирішення питання про поворот виконання (статті 380-382 ЦПК) та інші.

Згідно з чинним законодавством ці питання вирішуються в судових засіданнях із постановлениям відповідних ухвал. Оскільки в цих випадках йдеться не стільки про виконавчі дії суду, скільки про його юрисдикційні повноваження, зазначені питання згідно з ч.і ст.368 ЦПК вирішує місцевий суд, який розглянув справу, а не суд за місцем виконання.

Контрольна функція суду реалізується тільки в розгляді справ, що порушуються з ініціативи заінтересованих осіб. Варто відзначити, що суд бере участь у виконавчому провадженні в певних законом випадках найчастіше тоді, коли порушується звичайний порядок примусового виконання судових і інших актів, і питання, які виникають, можуть бути вирішені тільки судом. Участь суду у впровадженні, пов'язаному з виконанням судових постанов і постанов інших органів, проявляється в певних формах судового контролю над органами примусового виконання судових і інших рішень. До форм судового контролю відносяться:

1) оскарження законності та обґрунтованості постанов суду з приводу питань, що виникають у процесі виконання, що практично не відрізняється від звичайного провадження справ в апеляційній або касаційній інстанціях[18];

2) оскарження й заперечування дій (бездіяльності) державного виконавця, яке повинно бути істотною гарантією дотримання прав сторін і інших осіб у виконавчому провадженні.

Дата добавления: 2014-01-07