Поняття та види об’єднань громадян

Суб’єкти адміністративно-правових відносин реалізують свої права і обов’язки не тільки індивідуально, але й відповідним чином об’єднуючись в організації (асоціації). Колективна форма задоволення потреб громадян - звичайне у світовій практиці явище. Це достатньо самостійні утворення, у справи яких держава, як правило, втручається найменшим чином.

Об’єднання громадян органічно вплітаються в тканину суспільних і, перш за все - адміністративно-правових відносин. Без них неможливо уявити саму організацію суспільства, механізм здійснення народовладдя в Україні. Іншими словами, демократія без різноманітних об’єднань громадян неможлива.

Право громадян на свободу передбачено і гарантовано Конституцією та законодавством України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, тощо.

У відповідності з цими документами свобода асоціацій включає право громадян створювати об’єднання громадян за своїм вибором без попереднього на те дозволу, право вступати до таких організацій і право організацій самостійно виробляти свої статути, організовувати свій апарат, мати широкі контакти з міжнародними організаціями і.т.п.

Стаття 36 Конституції України[17] закріплює право громадян України на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Форми суспільної активності громадян виражені в діяльності їх різних об’єднань, тому поняття «об’єднання громадян» є узагальнюючим, що відображує різноманітність цих форм у реальному житті суспільства.

Діяльність об’єднань громадян носить найрізноманітніший характер. Вона може бути спрямована на участь у розробленні державної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цінностей, вирішення конкретних соціальних проблем окремих категорій та груп громадян, здійснення благодійної діяльності, охорону навколишнього природного середовища, обумовлюватися спільністю професійних та інших інтересів громадян.

Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в преамбулі Закону України «Про об’єднання громадян»[18], що повністю узгоджується з положеннями Конституції України.

Зазначений Закон дає офіційне визначення об’єднань громадян, під яким розуміється добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Іншими словами, це - нормативна, конституційно-правова основа для реалізації прав громадян на вільне об’єднання, тобто гарантована державою можливість громадян вільно об’єднуватись з іншими громадянами для задоволення своїх політичних, економічних, соціальних, професійних та інших інтересів.

Природа громадських об’єднань характеризується такими трьома ознаками: добровільне членство, самоуправління і стабільність у часі.

Об’єднання громадян - це добровільна, самодіяльна, постійно діюча асоціація людей, яка не має на меті отримання прибутків.

З огляду цього можна сказати, що законодавець не може втручатись в діяльність громадських організацій, крім трьох випадків:

- при їх легалізації;

- при набутті ними прав юридичної особи;

- при здійсненні фінансового контролю за їх діяльністю і оподаткуванні.

Об’єднання громадян створюються і діють на основі таких принципів:

- добровільність;

- рівноправність;

- самоврядування (самоуправління);

- законність;

- гласність.

Змістом їх діяльності є реалізація прав членів об’єднань, основою яких є їх особиста зацікавленість, особистий інтерес, який виникає і реалізується на ґрунті поєднання особистих і громадських інтересів. Їм притаманна організаційна єдність, їх члени приймають участь у виробленні основних напрямків діяльності об’єднань, у виборах керівного складу, здійснюють контроль за діяльністю всіх підрозділів об’єднань.

Завдання громадських об’єднань тісно поєднується з завданнями, які стоять перед суспільством на кожному етапі його розвитку.

Закон України «Про об’єднання громадян» зазначає, що об’єднання громадян визначаються або політичною партією, або громадською організацією.

Найбільш повну характеристику об’єднань громадян дозволяє дати їх класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з чим виділяються:

- масові об’єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки та ін.);

- органи громадської самодіяльності (наприклад народні дружини по охороні громадського порядку);

- органи громадського самоврядування (ради і колективи мікрорайонів, домові; вуличні комітети та ін.).

Об’єднання громадян можуть класифікуватися і за масштабами діяльності.

Згідно з цим критерієм можна виділити об’єднання громадян, які діють у масштабах всієї держави, масштабах окремих адміністративно-територіальних одиниць та їх частин, а також об’єднання громадян, діяльність яких носить міжнародний характер і поширюється на територію не тільки України, а й інших держав.

При цьому політичні партії діють тільки в державному масштабі. Масштаб діяльності органів громадської самодіяльності та органів громадського самоврядування обмежений кордонами конкретних адміністративно-територіальних одиниць.

Об’єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державних організацій.

При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіх об’єднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, притаманні тим чи іншим об’єднанням громадян.

До загальних ознак слід віднести:

1) добровільність об’єднання. Це відображується у добровільності вступу та виходу з об’єднання громадян, методах роботи, сутністю яких є досягнення певної мети внутрішньо організаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключення із членів об’єднання громадян;

2) організаційні заходи, якими в діяльності об’єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;

3) відсутність у об’єднань громадян внаслідок їх природи державно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду і закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охорони природи права складати протоколи про адміністративне правопорушення).

Окремими ознаками, характерними для окремих об’єднань громадян, є:

1) членство в об’єднанні та відносини членства, що випливають звідси;

2) обов’язковість участі членів об’єднання громадян в його роботі та створенні матеріальної бази об’єднання шляхом внесення членських внесків;

3) наявність статуту об’єднання громадян.

Як правило, в діяльності об’єднань громадян відсутні комерційні цілі або одержання прибутку.

Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій.

Крім того, допускається господарська або інша комерційна діяльність об’єднань громадян для виконання їх статутних завдань та цілей.

Взаємовідносини держави та об’єднань громадян носять виключно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закріпленні правового статусу об’єднань громадян низкою нормативно-правових актів.

Основними серед них є Закон України «Про об’єднання громадян», а також закони України «Про свободу совісті та релігійні організації»[19], «Про профспілки»[20].

Діяльність деяких об’єднань громадян, в тому числі кооперативних організацій, комерційних фондів, органів громадської самодіяльності, регулюється відповідними законодавчими актами.

Політична партія - добровільне об’єднання людей, котрі прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів, організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути її політичним «голосом», «уособленням» окремих групових інтересів.

Громадські організації та рухи - добровільні масові об’єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного волевиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

Громадські організації являють собою масові об’єднання громадян, котрі виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.

Найбільш поширеними різновидами громадських організацій є:

- профспілки;

- організації інвалідів;

- ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації;

- наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства;

- творчі спілки;

- різноманітні земляцтва;

- фонди, асоціації, товариства та ін.

Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчує вищенаведене визначення, є документальне оформлення мети й завдань і організаційно-структурне забезпечення.

Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій:

1) функції, які вони виконують стосовно забезпечення захисту інтересів своїх членів (основні - захисна, допоміжна);

2) функції, які громадські організації виконують стосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (основні - операційна і творча).

Відносна відстороненість громадських організацій від політики пов’язана насамперед з тим, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, а лише регулює її відповідно до діючого законодавства.

До того ж громадські організації, на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваженнями.

Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки вони не ставлять за мету оволодіння державною владою.

Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов’язана з притаманними їм особливостями функціонування (виникнення за ініціативою знизу, фактична єдність, забезпечення інтересів своїх членів та прихильників, незалежно від мети та характеру об’єднання, нетрадиційність) та принципами їхньої діяльності (добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність).

Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації не є політичними організаціями. Однак сама по собі їхня діяльність іноді набуває політичного характеру, оскільки вони:

по-перше – об’єднують людей, котрі входять до спектра політичних сил (патріотичні сили, національно зорієнтовані групи, прихильники реформування суспільства та ін.).

по-друге - становлять собою потенційну базу для виникнення на їхній основі нових політичних партій.

Громадські організації є невід’ємним елементом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально-політичне призначення і роль полягають насамперед у тому, що вони допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирішувати безліч проблем, відкривають широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи народу та здійснення ним самоврядування.

Дата добавления: 2014-01-07